12.4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності – це сума коштів, яка сплачується суб’єктом господарювання за провадження певного виду підприємницької діяльності.

Даний збір є своєрідним аналогом плати за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності, а його введення обумовлене необхідністю нормативно- правового регулювання діяльності з роздрібної торгівлі на території України, обміну готівкових валютних цінностей, надання деяких платних послуг, а також послуг у сфері розваг.

Платниками даного збору є суб’єкти господарювання та їх відокремлені підрозділи – учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’я-заннями в його межах.

До них належать юридичні особи (підприємства, установи, організації, створені та зареєстровані у встановленому законом порядку) та фізичні особи-підприємці (громадяни, які здійснюють своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації), які отримують в установленому порядку торгові патенти і відповідно провадять діяльність з роздрібної торгівлі, обміну готівкових валют-них цінностей, надання деяких платних послуг, а також послуг у сфері розваг.

До діяльності, яка потребує придбання торгового патенту й сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, належить:

− торговельна діяльність у пунктах продажу товарів, тобто роздрібна й оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з викорис-танням платіжних карток.

При цьому до пунктів продажу товарів належать: магазини, інші торго-вельні точки, що розташовані в окремому приміщенні, будівлі або їх частині, та мають торговельний зал для покупців або використовують для торгівлі його частину; кіоски, палатки, інші малі архітектурні форми, які розташовані в окре-мому приміщенні, але не мають вбудованого торговельного залу для покупців; автомагазини, розвозки, інші види пересувної торговельної мережі; лотки, прилавки, інші види торговельної точки у відведеному для торговельної діяльності місці, крім лотків і прилавків, що надаються в оренду суб’єктам господарювання – фізичним особам та розташовані у межах ринків усіх форм власності (спеціалізованих підприємств сфери торгівлі); стаціонарні, малогабаритні та пересувні автозаправні станції, заправні пункти, які здійснюють торгівлю нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом; фабрики-кухні, фабрики- заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски, інші пункти ресторанного господарства; оптові бази, склади-магазини, інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі за готівку, інші готівкові платіжні засоби із використанням платіжних карток. Як і в Податковому кодексі України, аналогічний перелік пунктів продажу товарів встановлено у пункті 3 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

− діяльність з надання платних побутових послуг. Зокрема, така діяльність визначається як діяльність, пов’язана з наданням послуг для задоволення особистих потреб замовника за готівку, а також з використанням інших форм розрахунків, включаючи платіжні картки.

− торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти, тобто обмінних пунктах суб’єктів господарювання, які діють на підставі агентських договорів з банками, обмінних пунктах банків, розташованих поза їх операційними залами, обмінних пунктах інших фінансових і нефінансових установ, яким видано відповідні ліцензії Національного банку України на

здійснення операцій з обміну валютою;

− діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей). Іншими словами, у господарській діяльності юридичних та фізичних осіб – підприємців, яка полягає у проведенні лотерей, а також розважальних ігор, участь в яких не передбачає одержання її учасниками грошових або майнових призів та виграшів.

У пунктах 6, 10, 11, 12 статті 3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» зазначено, що без придбання торгового патенту суб’єкти підприємницької діяльності або їх структурні підрозділи здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва: хліб і хлібобулочні вироби; борошно пшеничне та житнє; сіль, цукор, олія соняшникова і кукурудзяна; молоко і молочна продукція, крім молока і вершків згущених з добавками і без них; продукти дитячого харчування; безалкогольні напої; морозиво; яловичина та свинина; домашня птиця; яйця; риба; ягоди і фрукти; мед та інші продукти бджільництва, бджолоінвентар і засоби захисту бджіл; картопля і плодоовочева продукція; комбікорми для продажу населенню81. Крім того, не потребує патентування: реалізація суб’єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб’єкта; діяльність суб’єктів підприємницької діяльності із закупівлі у населення продукції (заготівельна діяльність), якщо подальша реалізація такої продукції відбувається за розрахунками у безготівковій формі (пункти приймання склотари, макулатури, відходів паперових, картонних і ганчіркових; заготівля сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки); діяльність у торговельно-виробничій сфері (ресторанне господарство) на підприємствах, в установах, організаціях, у тому числі навчальних закладах, з обслуговування виключно працівників цих підприємств, установ, організацій та учнів і студентів у навчальних закладах.

Отже платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб’єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи − підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності:

а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів;

б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України;

в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти;

г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).

Крім цього в Податковому кодексі України встановлено, що збір за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг не сплачується також такими суб’єктами господарювання:

− аптеками, що перебувають у державній та комунальній власності;

− розташованими у селах, селищах і містах районного значення підприєм-ствами й організаціями споживчої кооперації та торгово- виробничими дер-жавними підприємствами робітничого постачання;

− фізичними особами-підприємцями, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності. При цьому, відповідно до Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним Наказом Міністерства економіки України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26 лютого 2002 року № 57/188/84/105, під ринком розуміється суб’єкт господа-рювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований у встановстановленому порядку, функціональними обов’язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій;

− фізичними особами-підприємцями､ які здійснюють продаж вирощених в

в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій та городній ділянках продукції рослинництва і тваринництва, свійської худоби

та птиці (як у живому вигляді, так і продукції забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва;

− фізичними особами-підприємцями, які сплачують державне мито за нота-ріальне посвідчення договорів про відчуження власного майна, якщо товари кожної окремої категорії відчужуються не частіше одного разу на календарний рік. При цьому, відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», до такого майна належать транс-портні засоби, інші самохідні машини та механізми, житлові будинки, квартири, кімнати, дачі, садові будинки, гаражі, інші об’єкти нерухомого майна та земельні ділянки, які перебувають у власності громадянина, що здійснює таке відчуження;

− суб’єктами господарювання, утвореними громадськими організаціями інва-лідів, які мають податкові пільги згідно із законодавством та здійснюють тор-гівлю виключно продовольчими товарами вітчизняного виробництва і про-дукцією, виготовленою на підприємствах «Українське товариство сліпих» й «Українське товариство глухих». Натомість платниками даного збору з прид-банням пільгового торгового патенту є суб’єкти господарювання, які реалі-зують товари повсякденного вжитку та продукти харчування через торго-вельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів;

− суб’єктами господарювання, які провадять комп’ютерні та відеоігри.

Платники збору за провадження деяких видів торговельної діяльності можуть придбавати пільговий торговий патент. Зокрема, під ним розуміється патент на право провадження торговельної діяльності, під час придбання якого вноситься даний збір за весь строк його дії. До таких платників належать:

− суб’єкти господарювання, які реалізують: товари повсякденного вжитку, продукти харчування, вироби медичного призначення для індивідуального користування, технічні й інші засоби реабілітації через торговельні установи, утворені з цією метою громадськими організаціями інвалідів; товари військової атрибутики та повсякденного вжитку для військовослужбовців на території військових частин і військових навчальних закладів; насіння та посадковий матеріал овочевих, баштанних, кормових і квіткових культур, кормових коренеплодів та картоплі; сірники; термометри й індивідуальні діагностичні прилади;

− суб’єкти господарювання, які здійснюють продаж товарів вітчизняного

виробництва, а саме: поштових марок, листівок, конвертів, ящиків, коробок,

мішків, сумок й іншої тари, виготовленої з дерева, паперу та картону, яка використовується для поштових відправлень підприємствами, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв’язку, і фурнітури до них; товарів народних промислів; го-тових лікарських засобів, вітамінів для населення, тампонів, інших видів санітарно-гігієнічних виробів із целюлози або її замінників, ветеринарних препаратів, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідами, технічних й інших засобів реабілітації інвалідів;

зубної пасти та порошку, косметичних серветок, дитячих пелюшок, туалетного паперу, господарського мила; вугілля, вугільних брикетів, побутового палива, освітлювального гаcу, паливного торфу, дров для продажу населенню, скрапленого газу в балонах, що реалізується населенню за місцем проживання для використання у житлових та нежитлових приміщеннях; проїзних квитків; зошитів;

− суб’єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням періодичних видань друкованих засобів масової інформації вітчизняного виробництва, що мають реєстраційні свідоцтва, видані в вста- новленому порядку, а також книг, брошур, альбомів, нотних видань, буклетів, плакатів, картографічної продукції, що видаються юридичними особами-резидентами України. При цьому дані суб’єкти можуть одночасно здійснювати продаж такої супутньої продукції: ручки, олівці, інструменти для креслення, пензлі, мастихіни, мольберти, фарби, лаки, розчинники і закріплювачі для малювання та живопису, полотно, багети, рамки і підрамники для картин, швидкозшивачі, інші канцелярські прилади та конторське приладдя.

Ставки збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, диференційовані залежно від місцезнаходження пунктів продажу товарів (їх асортименту) або надання платних послуг (їх видів), а також прив’язані до мінімальної заробітної плати.