- •Тема № 3
- •Управління податкового контролю включає:
- •Відділ (сектор) взаємодії із засобами масової інформації та громадськістю. Виконує такі функції:
- •Управління оподаткування юридичних осіб включає:
- •Відділ (сектор) перевірок фінансових установ та контролю за операціями у сфері зед:
- •На державного податкового інспектора відділу зборів і стягнень податків з юридичних осіб
- •Іі. Повинен знати
- •Ііі. Кваліфікаційні вимоги
- •Тема: “Права і обов’язки працівників державних податкових інспекцій” План
- •Організація роботи дпі.
- •Права працівників дпі.
- •Соціальний захист працівників дпі.
- •Тема № 4 “Види фінансових санкцій та порядок їх накладання за порушення чинного податкового законодавства.”
- •Тема № 4 Тема “Ухилення від оподаткування та їх перекладання”
- •4.1 Поняття ухилення від податків. Види ухилень
- •Тема № 5 Тема “Податок на додану вартість”
- •5.1 Економічна сутність пдв, його фіскальна роль, платники, об’єкт оподаткування.
- •Розгляд реєстраційної заяви органом державної податкової служби
- •5.2 Методика обчислення та сплати в бюджет податку на додану вартість:
- •5.3 Пільги з пдв та їх еконономічний зміст.
- •5.4 Податковий кредит з пдв, бюджетне відшкодування пдв
- •5.5 Звітність платників пдв та контроль органів державної податкової служби.
- •Тема 6 акцизний податок План (логіка) викладення матеріалу)
- •6.1 Платники акцизного податку, об’єкти оподаткування, перелік підакцизних товарів.
- •6.2 Ставки акцизного податку та методика обчислення податку.
- •6.3 Пільги по акцизному податку, строки сплати в бюджет та звітність платників.
- •6.4 Сутність та призначення марок акцизного податку. Контроль за сплатою податку
- •215.3.1. Спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво:
- •215.3.2. Тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну:
- •215.3.3. Мінімальне акцизне податкове зобов'язання зі сплати акцизного податку на тютюнові вироби:
- •215.3.4. Нафтопродукти, скраплений газ:
- •215.3.6. Кузови для автомобілів, зазначених у товарній позиції 8703 згідно з укт зед:
- •215.3.7. Мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з допоміжним мотором, з колясками або без них:
- •215.3.8. Причепи та напівпричепи для тимчасового проживання у кемпінгах, типу причіпних будиночків:
- •Тема № 8 податок на прибуток підприємств План (логіка) викладення матеріалу:
- •8.1 Сутність податку на прибуток. Платники, об’єкт оподаткування, ставки податку.
- •8.2 Порядок визначення доходів підприємств та їх склад.
- •8.3 Склад витрат підприємств та порядок їх визнання.
- •8.4 Порядок обчислення і сплати в бюджет податку на прибуток
- •8.5 Пільги по податку на прибуток.
- •1. Основні умови:
- •2. Додаткові умови.
- •8.6. Звітність платників та контроль податкових органів.
- •Тема № 9 податок на доходи фізичних осіб План (логіка) викладення матеріалу:
- •9.1 Сутність та значення податку. Платники та об’єкт оподаткування.
- •9.2 Склад доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу
- •9.3 Доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу.
- •9.4 Податкові соціальні пільги, податкова знижка та порядок і умови для їх надання.
- •9.5 Ставки податку та порядок обчислення і сплати в бюджет.
- •9.6 Методика оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців від провадження господарської діяльності( загальна система оподат- кування)
- •Тема Тема: “Збір за першу реєстрацію транспортного засобу”
- •1.Платники податку, об’єкти та база оподаткування збором, ставки збору.
- •2.Порядок обчислення, пільги, терміни сплати в бюджет та звітність платників.
- •1. Колісні транспортні засоби, крім:
- •2. Судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України;
- •3. Літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у Реєстрі державних повітряних суден України, крім:
- •Згідно статті 233 Податкового кодексу України базою оподаткування збором є:
- •1. Для колісних транспортних засобів:
- •2. Для суден:
- •3. Для літаків, вертольотів - за максимальною злітною масою ( за кожен кілограм максимальної злітної маси для кожного транспортного засобу).
- •1. Для мотоциклів:
- •2. Для легкових автомобілів (крім автомобілів, обладнаних електродвигуном):
- •1. Для суден, оснащених стаціонарним або підвісним двигуном (двигунами):
- •2. Для суден, не оснащених двигуном:
- •Статтею 235 Податкового кодексу України встановлені пільги щодо збору, а саме:
- •12.2. Сутність збору за місця для паркування транспортних засобів.
- •12.3. Туристичний збір та механізм його обчислення
- •12.4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
- •12.2. Сутність збору за місця для паркування транспортних засобів.
- •12.3. Туристичний збір та механізм його обчислення
- •12.4. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності
- •Тема Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб’єктів малого підприємництва План (логіка) викладення матеріалу:
- •1. Умови та підстави для набуття статусу платника єдиного податку.
- •2. Механізм визначення доходів платників єдиного податку та їх склад. Ставки податку.
- •3. Порядок обчислення і сплати єдиного податку, ведення обліку та складання звітності платниками податку
- •4. Порядок переходу (обрання) на спрощену систему оподаткування, відмови від спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності.
- •5. Сутність та призначення фіксованого сільськогосподарського податку
- •Тема № 13
- •1)Поверхневі води, віднесені до басейнів річок, що розташовані або використовуються на території кількох областей, (включаючи притоки);
- •2)Підземні води.
- •Стаття 326. Порядок обчислення збору
- •Стаття 327. Особливості обчислення збору при встановленні лімітів використання води
- •Стаття 328. Порядок сплати збору
- •Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів Стаття 329. Платники збору
- •Стаття 330. Об'єкт оподаткування збором
- •Стаття 331. Ставки збору
- •Стаття 332. Порядок обчислення збору
- •Стаття 333. Порядок перерахунку збору
- •Стаття 334. Порядок сплати збору
- •Стаття 324. Об'єкт оподаткування збором
- •Стаття 325. Ставки збору
- •Стаття 326. Порядок обчислення збору
- •Стаття 327. Особливості обчислення збору при встановленні лімітів використання води
- •Стаття 328. Порядок сплати збору
- •Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів Стаття 329. Платники збору
- •Стаття 330. Об'єкт оподаткування збором
- •Стаття 331. Ставки збору
- •Стаття 332. Порядок обчислення збору
- •Стаття 333. Порядок перерахунку збору
- •Стаття 334. Порядок сплати збору
- •Розв’язок:
- •Бухгалтерські проводки
- •Опорний конспект для вивчення теми (1)
- •Відповідальність платників ресурсних платежів за порушення
- •Виробнича ситуація
- •Виробнича ситуація
- •Виробнича ситуація
- •Виробнича ситуація
- •Показники надходжень податків та платежів до зведеного бюджету України за 2007р. (млн. Грн.)
- •Показники фактичних надходжень податків та платежів до зведеного бюджету України за 2007р. У Львівській області (млн. Грн.)
- •Тема 13 а збір за спеціальне використання лісових ресурсів План
- •Статтєю 331 Податкового кодексу України встановлені такі стаки збору
- •331.1. Ставки збору за заготівлю деревини основних лісових порід
- •Ставки збору за заготівлю деревини неосновних лісових порід
- •1. Податковий кодекс України, роз. XI, c. 256 – 266.
- •2. Вісник податкової служби України № 2, січень 2011р., с. 40-43
Тема № 4 Тема “Ухилення від оподаткування та їх перекладання”
План (логіка викладення матеріалу):
4.1 Поняття ухилення від податків. Види ухилень
4.2 Основні причини ухилення від оподаткування в сучасних умовах
4.3 Відповідальність платників податків за порушення податкового законодавства
Основні терміни та поняття: ухилення від сплати податків, зборів; види ухилень; причини ухилення від оподаткування; суб’єкти ухилення; юридична відповідальність платників за порушення податкового законодавства; фінансові санкції.
4.1 Поняття ухилення від податків. Види ухилень
Ухилення від сплати податків як феномен, дуже поширений у ринковій економіці господарювання. Ухилення від сплати податків та зборів, тобто від оподаткування, - це форма зменшення податкового навантаження, за якої податкоплатник свідомо чи необережно уникає сплати податкового зобов’язання, або зменшує його розмір, порушуючи чинне податкове законодавство.
Зазначимо, що однією з характериних рис оподаткування є його примусовість, саме тому платник податку, у свідомості якого власні економічні інтереси переважають над загальнодержавними, різними шляхами намагається мінімізувати податкові зобов’язання.
Уникнення податків та ухилення від їх сплати притаманні будь-якому суспільству. Причиною цього є очевидний вплив податків на доходи і витрати платників при недостатньому усвідомленні ними вигод від споживання суспільних благ, що фінансуються за рахунок податкових платежів.
Недосконалість податкового законодавства та бажання отримати максимальні доходи (прибутки) також створюють для платників податків спокусу недоплатити або взагалі ухилитися від сплати податків та зборів.
Ухилення від сплати податків може бути вчинене різними шляхами ( рис.4.1).
- Неподання відповідних документів бухгалтерського та податкового обліку, податкової звітості, пов’язаних з обліком, обчисленням та сплатою податків і зборів
- Приховування об’єктів оподаткування, їх заниження, втрати податкової пільги
- Свідоме заниження сум податків, зборів
- Умисне неподання, або неправильне подання податкової звітності до органів державної податкової служби
- Неподання до податкового органу документів про взяття суб’єкта господарської діяльності на податковий облік
ВСТАВКА рис.4.1
Рис.4.1 Шляхи ухилення від сплати податків і зборів
Розрізняють два види ухилень: а) легалізоване (законне); б) нелегальне (незаконне).
Легальний шлях ухилення від оподаткування- це зменшення (мінімізація) податкових зобов’язань, який ґрунтується на використанні законодавчих можливостей шляхом зміни своєї господарської діяльності.
Проблема мінімізації податкових платежів в значній мірі вирішується за допомогою формування ефективної податкової політики суб’єкта господарювання. Податкова політика надає можливість вибору найбільш ефективного варіанту сплати податків і зборів при альтернативних напрямах діяльності (спрощена система оподаткування, обліку і звітності, податкові канікули тощо).
Податкова політика може бути важливим критерієм напрямів діяльності платника податків (рис. 4.2)
Спрямованість податкової політики платника податків
пошук та використання найбільш оптимальних рішень для мінімізації податків і зборів
цілеспрямована діяльність на різні елементи бази оподаткування в залежності від видів податків та джерел їх сплати
оперативний облік змін в діючому податковому законодавсті
прогнозування податкових платежів
ВСТАВКА рис. 4.2
Рис. 4.2 Принципи формування податкової політики суб’єкта господарювання
З метою забезпечення ефективної податкової політики суб’єкт господарської діяльності повинен засвоїти основні чинники мінімізації податкових платежів, зокрема:
- вибір виду та роду діяльності, що дозволяє мінімізувати податкові платежі, наприклад, сплата єдиного податку, фіксованого сільськогоспо-дарського податку;
- винайдення можливостей зменшення бази оподаткування за рахунок прямих і непрямих податкових пільг;
- оптимальне бізнес-планування майбутніх доходів і платежів;
- врахування регіональної специфіки оподаткування місцевими податками і зборами;
- оцінка ефективності стратегічної податкової політики.
Нелегальний шлях – це зменшення податкових зобов’язань, який базується на адміністративно- кримінальних методах приховування обліку доходів і майна (об’єктів оподаткування), зокрема: нарахування мінімальної зарплати працівникам та виплата не облікованої зарплати, реєстрація суб’єктів господарської діяльності за фіктивними адресами, ведення подвійної бухгалтерії, проведення розрахунків з фіктивними фірмами тощо.
Протягом останніх років досить поширеною є практика претендування платниками податку – юридичними особами, на незаконне бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету. До них відносяться платники податків помірного та високого ризику.
Платники податків помірного ризику – це платники, які здійснюють господарську діяльність, мають основні виробничі фонди, достатню кількість трудових ресурсів для здійснення такої діяльності, але використовують схеми ухилення від оподаткування ( в ланцюгах постачання та придбання товарів та вигодотранспортуючих платників), тобто потенційно мають резерви для збільшення надходжень до бюджету.
Платники податків – високого ризику – це суб’єкти господарювання, які не мають основних виробничих фондів, мають недостатню кількість трудових ресурсів для здійснення такої діяльності та використовують для ухилення від оподаткування так звані податкові ями (не декларують і не сплачують податкові зобов’язання або декларують не в повному обсязі), “транзитери”, які використовуються для передачі податкового кредиту з ПДВ, сформованого “податковою ямою”, платники податку на додану вартість – мінімізатори.
Незаконне ухилення від сплати податків є одним із найбільш шкідливих господарських злочинів. Внаслідок цього руйнується формування фінансових надходжень до відповідних бюджетів країни, соціальна сфера не отримує достатнього фінансового забезпечення, суб’єкти сплати податків отримують та мають змогу витиснути з ринку товарів і послуг законослухняних конкурентів.
Можна виділити три основні причини, які спонукають податкоплатників до ухилення від сплати податків в сучасних умовах (рис.4.2)
1. Контролюючі органи в сфері оподаткування та їх повноваження.
2. Види фінансових санкцій та порядок їх накладання на платників податків за порушення ними правил оподаткування.
3. Порядок узгодження сум податкових зобов’язань, оскарження рішень податкових органів та визначення податкового боргу.
Література;
Податковий кодекс України від 2 грудня 2010р. № 2755 – VI (із змінами та доповненнями). ст.36, 38, 41, глава 11 “Відповідальність”
1 –
Контролюючими органами в Україні є:
1 Органи державної податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у пункті 2.
2. Митні органи щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
Розмежування повноважень і функціональних обов’язків між контро-
люючими органами визначено Податковим Кодексом України та іншими нор-мативно-правовими актами.
Порядок контролю митними органами за сплатою платниками податків податку на додану вартість та акцизного податку встановлюється спільним рішенням центрального органу державної податкової служби та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.
Інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.
Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
У відносинах, що виникають між державою й платником із приводу сплати податків, інтереси держави представляють насамперед органи, що здій-снюють управління в галузі надходження податкових платежів. Фактично система органів, що контролюють надходження коштів у бюджети у формі податків і зборів, представлена двома службами – податковою та митною. Для них різним є місце і значення повноважень, пов’язаних з контролем за рухом цих платежів від платників до бюджетів серед усіх їхніх повноважень. Податкові органи реалізують відповідну діяльність без яких- небудь додаткових умов. Вони створені спеціально для функціонування лише в сфері оподаткування. Однак стаття 41 ПК передбачає можливість та необхідність реалізації ними контролю за дотриманням також іншого законодавства. Це пов’язано зі спектром функцій державної податкової служби, який включає окремі питання в частині забезпечення за дотриманням порядку здійснення господарюючими суб’єктами валютних операцій, застосування реєстраторів розрахункових операцій тощо.
Митні органи здійснюють управління в сфері оподаткування нарівні зі своєю основною діяльністю. Вони забезпечують контроль за надходженням податків і зборів та здобувають статус, аналогічний податковим органам, тільки за певних умов. Такими умовами є переміщення товарів через митний кордон та виникнення при цьому обов’язку щодо сплати податків і зборів (мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які, відповідно до податкового законодавства, справляються у випадку ввезення або вивезення (пересилання) товарів і предметів).
Реалізацію повноважень контролюючими органами слід пов’язувати не
лише з питаннями їх функцій, прав та обов’язків, а й з інституційною структурою відповідних служб, оскільки важливо враховувати розподіл конкретних ролей між певними ланками ієрархічної фіскально- адміністративної системи.
Так, структура Державної податкової служби України включає три
основних ієрархічних рівні:
- Державна податкова служба України (вища ланка). На неї покладають завдання організації податкової роботи в державі, її інструктивного та методичного забезпечення, контролю за діяльністю всіх податкових органів системи. Функціями центрального апарату, відмінними від функцій інших підрозділів служби, є: організація, координація і контроль роботи державних
регіональних податкових служб та державних податкових інспекцій; аналітична та статистична діяльність; розробка і видання інструктивних і методичних вказівок, інших документів щодо дій підрозділів служби із застосування податкового законодавства; участь у підготовці проектів законодавчих, нормативних актів і міжнародних договорів з питань оподаткування; вирішення питань міжнародного співробітництва фіскально-
адміністративного характеру; - державна податкова служба в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (середня ланка). Завдання окремих підрозділів податкових адміністрацій цієї ланки в цілому ідентичні функціям відповідних підрозділів регіональних Державних податкових служб України. На середню ланку покладається організація податкової роботи в області або місті. Це головна ланка консультаційної роботи, що вимагає висококваліфікованих фахівців, добре знайомих з податковим законодавством. В окремих випадках регіональні податкові служби
можуть безпосередньо вести податкову роботу з незначним колом платників, які перебувають на обліку в них.
Структура податкових органів середньої ланки (базова) в цілому схожа на структуру Державної податкової служби України (вищої ланки), за винятком законодавчої й методичної роботи.
- державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (базова ланка). Структура податкових інспекцій базового рівня відображає їхню основну функцію – безпосереднє ведення податкової роботи. Вона має два варіанти – розширений і звужений. Розширений передбачає наявність як функціональних, так і забезпечуючих підрозділів. Цей варіант призначений для районів у містах, що пояснюється значним обсягом роботи. Він передбачає схожу структуру з рівнем середньої ланки (без відділу організації роботи податкових інспекцій і внутрішньовідомчого контролю).
Звужений варіант типової структури державної податкової інспекції встановлений для сільського району й міста обласного підпорядкування (без районного поділу).
Окрема роль відведена податковій міліції, створення якої стало необхідною умовою формування ефективної податкової системи. Поряд з Державною митною службою, підрозділами по боротьбі з економічними злочинами Міністерства внутрішніх справ податкова міліція є частиною системи, яка забезпечує економічну безпеку України.
В Україні органи податкової міліції входять у систему податкових органів. За своїм основним змістом повноваження органів податкової міліції аналогічні повноваженням інших правоохоронних органів, зокрема, органів внутрішніх справ, Служби безпеки України. Однак вони відрізняються предметом і основними напрямами діяльності. Досить зазначити, що співробітники податкової міліції, як і оперативні працівники міліції, мають право розробляти оперативно-розшукові заходи, порушувати кримінальні справи, які належать до їхньої компетенції, проводити дізнання, слідство, пошук осіб, підозрюваних у здійсненні злочинів, і т.д. Органи податкової міліції уповноважені провадити оперативно-розшукові дії з метою виявлення податкових злочинів. У випадку виявлення інших злочинів передбачається передача відповідної інформації тим правоохоронним органам, у компетенцію яких входить їх розслідування.
У такому ж положенні перебувають органи дізнання митної служби. Правове становище податкової міліції в системі правоохоронних органів визначається комплексом норм, що передбачають цілі, завдання й принципи діяльності підрозділів податкової міліції, її основні й факультативні функції. Сюди ж відносяться розпорядження, які регламентують порядок формування органів податкової міліції, питання лінійної й функціональної підпорядкованості, процедури діяльності, а також компетенцію цих органів. Таким чином, правове положення податкової міліції закріплюється всією сукупністю нормативних актів, що регламентують відносини, обов’язковим учасником яких вона є. Діяльність органів податкової міліції здійснюється на основі принципів: законності; поваги прав і свобод людини й громадянина; підконтрольності й підзвітності вищим органам законодавчої й виконавчої влади; об'єднання гласних і негласних форм діяльності; аполітичності; взаємодії з іншими органами, податковими службами інших держав, громадянами й організаціями; єдності й централізації органів міліції; незалежності і єдиноначальності; конфіденційності.
Систему митних органів становлять Державна митна служба України, територіальні митні управління, митниці та інші митні установи. Територіальні митні управління здійснюють безпосереднє керівництво митними установами, розташованими на відповідній території. Виняток складають Бориспільська й Севастопольська митниці, не включені до складу митних установ, що підпорядковуються територіальним управлінням.
На митниці покладається безпосередня реалізація податкової роботи щодо справляння мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших
податків у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони, вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.
Діяльність контролюючих органів передбачає необхідність налагодження тісної взаємодії з іншими державними службами, функціонування яких може бути пов’язане з оподаткуванням або може створювати інформаційні передумови для оподаткування, попередження незаконних дій платників, встановлення обставин і змісту податкових правопорушень, реалізації перевірочних заходів тощо.
Важливо, щоб при реалізації повноважень не дублювалися дії різних державних служб щодо платників податків. В іншому випадку виявлятиме себе дестимулюючий вплив адміністрування податків на економічну активність в країні. На це спрямовано ряд передбачених цією статтею норм:
- заборона (за будь-яких умов) на проведення перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків іншими органами, крім податкових та митних;
- розмежування повноважень між контролюючими органами;
- концентрація компетенції щодо стягнення.
Основні терміни:
- Податкове зобов’язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством ( у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);
- Пеня – сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки;
- Податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання;
- Податкове правопорушення – це протиправні діяння (дія чи бездіяльність) податкоплатника, податкових агентів або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання, або неналежного виконання вимог установлених податковим законодавством;
- Податковий обов’язок - обов’язок платника податку обчислити, задек-ларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи;
- Штрафна санкція ( фінансова санкція, штраф) – плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляються з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосо-вуються такі види юридичної відповідальності (ст.111 ПК України):
а) фінансова; б) адміністративна; в) кримінальна.
Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Суб’єктами фінансової відповідальності (особами, які притягаються до цього виду відповідальності) за податкові правопорушення є платники подат-ків-фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (рези-денти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одер-жують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з нормами Податкового кодексу або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.
Встановлення фінансової відповідальності означає прийняття та набуття чинності нормативного акта, в якому міститься опис ознак податкового право-порушенн
Застосування фінансової відповідальності означає процедуру, яка має
такі етапи:
- фіксування конкретного факту податкового правопорушення;
- прийняття рішення про притягнення до відповідальності (про застосування штрафної санкції);
- виконання рішення про застосування штрафної санкції – сплата
штрафу.
Суб’єктами адміністративної відповідальності (особами, які можуть притягатися до цього виду відповідальності) за податкові правопорушення є громадяни та посадові особи. Це, наприклад, керівники та інші посадові особи підприємств, установ, організацій, на яких покладений обов’язок дотримання встановленого законом порядку ведення податкового обліку (ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення). Громадяни несуть відпові-дальність за неподання або несвоєчасне подання декларацій про доходи.
Платники податків також можуть бути суб’єктами адміністративної відповідальності, якщо це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяль-ність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно норм Податкового кодексу або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів.
Платники податків-юридичні особи не можуть притягатися до адміні-тративної відповідальності.
Адміністративна відповідальність настає лише за умови вини громадя-нина чи посадової особи, тобто коли протиправне діяння (дія чи бездіяльність) було вчинено умисно або з необережності. Необхідною умовою притягнення до адміністративної відповідальності є наявність протоколу про адміністра-тивне правопорушення. Відповідно до ст. 255 КУАП протоколи про правопо-рушення мають право складати уповноважені на те посадові особи (органів внутрішніх справ; органів державної податкової служби тощо). Так, відповідно до ст. 234-2 КУАП органи державної податкової служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з ухиленням від подан-ня декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням порядку подання фінан-сової звітності та ведення бухгалтерського обліку при ліквідації юридичної особи (стаття 166-6).
Суб’єктами кримінальної відповідальності (особами, які можуть притя-гатися до цього виду відповідальності) за податкові правопорушення є грома-дяни та службові особи. Це, наприклад, службові особи підприємства, уста-нови, організації, незалежно від форми власності, або особи, що займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, чи будь-яка інша особа, яка зобов’язана сплачувати податки, збори (ст. 212 Кримінального кодексу України).
Платники податків також можуть бути суб'єктами кримінальної відпо-відальності, якщо це фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяль-ність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно із нормами Податкового кодексу або податковими законами і на яких покладено обов’язок із сплати
Кримінальна відповідальність за злочини, що вчиняються шляхом неви- конання або неналежного виконання вимог законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контро-люючі органи, передбачена, зокрема, такими статями Кримінального кодексу України: стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транс-портування з метою збуту підакцизних товарів; стаття 205. Фіктивне підприємництво; стаття 209. Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) тощо.
Згідно з ч. 4 ст. 212 Кримінального Кодексу відповідна особа звіль-няється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Невиконання або неналежне виконання службовою особою контролю-ючих органів своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення до них у випадку заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб утворює склад злочину, передбаченого ст. 367 Кримінального кодексу – службова недбалість.
Нормами Податкового кодексу встановлено за податкові правопору-шення такі види санкцій:
- санкції з абсолютно-визначеним розміром;
- санкції з відносно-визначеним розміром, який вираховується у відсотках від розміру недоплати чи іншого показника тяжкості порушення;
- санкції з відносно-визначеним розміром, який залежить від розміру недо-плати чи іншого показника тяжкості порушення, але вираховується не у
відсотках (наприклад, штраф у розмірі вартості відчуженого майна, штраф у
розмірі збору на один календарний місяць тощо).
У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо.
Разове правопорушення – це діяння (дія чи бездіяльність) платника податків, яке вчинюється один раз і утворює закінчений склад конкретного правопорушення. Вчинення такого діяння порушує певну норму (норми) податкового законодавства, після чого правопорушення є закінченим і почи-нають спливати передбачені законодавством строки давності. У випадку вчинення нового аналогічного діяння воно утворює нове самостійне правопо-рушення і за кожне з них окремо застосовуються штрафні санкції.
Наприклад, знищення платником податків бухгалтерської та стати-стичної звітності до закінчення строків їх зберігання утворює склад подат-кового правопорушення, передбаченого ст.121 ПК. З моменту знищення документів це правопорушення закінчене і починається відлік строків давності застосування фінансових санкцій до платника податків, а також відлік строків давності притягнення до відповідальності винних посадових осіб. Якщо той самий платник податків знищить інші документи з питань обчислення і сплати податків та зборів до закінчення строків їх зберігання, це має розглядатися як самостійне правопорушення із своїми строками давності застосування штрафних санкцій. До закінчення зазначених строків давності до платника податків можуть застосовуватися штрафні санкції окремо за перше і за друге правопорушення.
Триваюче правопорушення – це діяння (як правило – у формі (бездіяль-ності) платника податків, поєднане з наступним тривалим невиконанням обов’язків, що покладені на винного законом під загрозою застосування штрафних санкцій. Таке правопорушення складається з низки дій або з безперервної бездіяльності. Вже перша протиправна дія чи перший факт протиправної діяльності є закінченим податковим правопорушенням.
Однак на цьому протиправні дії (бездіяльність) не припиняються. За ними слідують такі ж самі дії або продовжується таж сама протиправна безді-яльність. Однак кожна наступна дія, чи кожний наступний проміжок часу бездіяльності не утворюють нового самостійного правопорушення, а є продов-женням єдиного триваючого правопорушення. Відповідно до ст.115 ПК штрафні санкції застосовуються не за кожне діяння, а за все триваюче правопо-рушення в цілому. Строки давності для застосування фінансових санкцій за триваючі правопорушення починають відраховуватися з наступного дня після припинення протиправних дій чи бездіяльності, або з дня документальної фіксації контролюючим органом факту правопорушення.
Наприклад, неподання банками та іншими фінансовими установами відпо-відним органам державної податкової служби в установлений строк повідо-млення про відкриття або закриття рахунків платником податків має усі ознаки правопорушення, передбаченого ст.118 ПК, вже в перший день після спливання встановленого строку. При продовженні бездіяльності (неподання повідомлення) правопорушення триває – кожного наступного дня. Лише в момент направлення повідомлення (в будь-який день після закінчення строку) правопорушення припиняється і починається відлік строків давності застосу-вання штрафних санкцій. За це триваюче правопорушення застосовується одна санкція незалежно від тривалості неподання інформації.
Податковим кодексом передбачено можливість прийняття рішення про
застосування штрафних санкцій до платника податків самим платником по-датків. Наприклад, відповідно до абз. 3 п. 50.1 ПК платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобо-в’язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточню-ючого розрахунку.
Якщо ж рішення про застосування штрафних санкцій приймається контролюючим органом, воно оформлюються податковим повідомленням-
рішенням. Відповідно до пунктів 42.1–42.3 ПК повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій повинні бути складені у письмовій формі та відповідним чином підписані. Відповідні повідомлення-рішення вважаються
належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаход-женням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Ст.117 – 128 Податкового кодексу України визначено види подат-кових правопорушень та розміри фінансових санкцій, а саме:
1. Неподання у строки (протягом 10 календарних днів після державної реєстрації) заяв або документів для взяття на облік у відповідному органі дер-жавної податкової служби, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення ухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встанов-лених Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у
розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, 510 гривень.
У разі неусунення таких порушень або за ті самі дії, вчинені протягом року особою, до якої були застосовані штрафи за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, 1020 гривень.
2. Порушення платником податків, що виробляють спирт етиловий (коньячний, плодовий), алкогольні напої та тютюнові вироби, вимог щодо обов’язкової реєстрації як платника акцизного податку органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації таких суб’єктів у п’яти-денний строк з дня отримання ліцензії на виробництво, тягне за собою накла- дення штрафу в розмірі 1700 гривень.
3. Неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений строк ( про-тягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунка включаючи день відкриття чи закриття) повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків тягне за собою накладення штрафу у розмірі 340 гривень за кожний випадок неподання або затримки.
Здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отри-мання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби тягне за собою накладення штрафу на банк або іншу фінансову установу в розмірі 10 відсотків суми усіх операцій за весь період до отримання такого повідомлення, здійсне-них з використанням таких рахунків (крім операцій з перерахування коштів до бюджетів або державних цільових фондів), але не менш як 850 гривень.
Неповідомлення фізичними особами-підприємцями та особами, що про-водять незалежну професійну діяльність, про свій статус банку або іншій фінансовій установі при відкритті рахунку тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень за кожний випадок неповідомлення.
4.Несплата фізичною особою – платником єдиного податку авансових внесків єдиного податку у встановлені строки, тягне за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником данного податку.
5. Якщо податковий орган самостійно визначає суму податкового зобов’язання (наприклад, внаслідок проведення документальної перевірки податкової звітності платника податків), зменшує суму бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення суми податку на додану вартість, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов’язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні податковим органом суми податкового зобов’язання, зменшення суми бюджетного відшкодування, - тагне за собою накладення штрафу на такого платника податків в розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов’язання (завищеної суми бюджетного відшкодування ПДВ).
Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги, не за призначенням тагне за собою накладення штрафів в таких же розмірах. Крім цього з такого платника стягуються до бюджету суми податків, зборів, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.
Аналогічні фінансові санкції накладаються на платників податків за порушення правил нарахування, утримання та сплати податків до бюджету у джерела виплати (наприклад, із заробітної плати тощо). Причому, якщо не нарахування, неутримання та/або несплата податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків вчинені протягом 1095 днів втретє та більше разів, - накладається штраф у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вказаних дій, та обов’язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, яка здійснила нарахування та виплату доходів, у тому числі на податкового агента.
6. Відчуження платником податків майна, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди органу державної податкової служби (якщо отримання такої згоди є обов’язковим), - тягне за собою штраф у розмірі вартості відчуженого майна.
7. Якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання у встановлені законодавством строки , то такий платник притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
8. За неподання або несвоєчасне подання платником податків до податкового органу у встановлені строки податкових декларацій, розрахунків (податкової звітності) тягне за собою накладення штрафу у таких розмірах:
- 170 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання;
- за та самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом ролку було застосовано штраф за таке порушення – накладається штраф у розмірі 1020 грн.
9. Незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом встановлених законодавством строків їх зберігання ( не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності) та/або ненадання податковому органу оригіналів документів чи їх копій при здійснені податкового контролю, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн., при повторному порушенні протягом року – 1020 грн.
- 3 –
Відповідно до ст. 54, розділу II "Адміністрування податків, зборів (обов’язкових платежів)" Податкового кодексу України податкові зобов’язання самостійно визначаються платниками податків, які зазначаються у податковій (митній) декларації, або в уточнюючому розрахунку, а в окремих випадках – нараховуються безпосередньо податковими органами.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації до відповідного податкового органу.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний подати нову податкову декларацію (уточнюючий розрахунок), що містить виправлені показники.
Відповідно до норм Податкового кодексу України податковий орган має право самостійно визначати суму податкового зобов’язання платнику податків.
Таке податкове зобов’язання платника податків вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення -рішення, яке направляється податковим органом.
Рис.3.1. Випадки самостійного нарахування податкового зобов’язання органами ДПС України платникам податків.
Податкове повідомлення – рішення – письмове повідомлення податкового органу (рішення) про обов’язок платника податків сплатити суму грошового зобов’язання, визначену контролюючим органом, або внести відповідні зміни до податкової звітності за відповідний податковий (звітний) період.
В податковому повідомленні – рішенні вказується підстава для нарахування (зменшення) податкового зобов’язання, зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування, сума грошового зобов’язання, що повинен сплатити платник податку, граничні строки сплати та /або строки виправлення показиків в податковій звітності, попередження про наслідки несплати грошового зобов’язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк. До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних санкцій.
Якщо платник податків вважає, що податковий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування, або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення- рішення до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Якщо платник податків вважає, що податковий орган неправильно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування, або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення- рішення до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.
Податковий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів наступних за днем отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. В тому випадку, якщо контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до податкового органу вищого рівня.
Керівник (або його заступник) відповідного податкового органу може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад встановлені строки, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків.
Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку.
Остаточне рішення вищого (центрального) податкового органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.
Якщо податковий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платнику податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, такий платник податків має право на на адміністративне оскарження контролюючого органу протягом 30 календарних днів, що настають за днем надходження податкового повідомлення-рішення. Своєчасно подана податкоплатником скарга зупиняє виконання ним грошових зобов’язань, визачених в податковому повідомленні-рішенні на строк від дня подання такої старги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
При несплаті платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання у встановлені чинним податковим законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає такому платнику податкову вимогу. Податкова вимога – письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу. Невиконання такого зобов’язання тягне за собою утворення податкового боргу.
Платники податків, які мають податковий борг, переходять до розряду боржників. Боржники мають можливість погасити податковий борг у добровільному порядку як шляхом самостійної сплати коштів, так і шляхом добровільного виділення своїх активів для реалізації в рахунок погашення такого боргу.
Податкові вимоги формуються за несплаченими платником податків в установлені строки сумами грошових зобов’язань, узгоджених:
а) податковим органом;
б) іншими контролюючими органами.
Якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, то податкова вимога може не надсилатися.
Якщо контролюючий орган, що визначив суму грошового зобов’язання платника податків, не є органом державної податкової служби, то він повинен надіслати відповідному органу державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу.
Рис. 3.2. Порядок формування податкових вимог.
Податкова вимога міститить відомості про факт виникнення грошового зобов’язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов’язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, що відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їхнього продажу.
