Розділ 2. Біржовий товар і його базисні ринки

Програмна анотація.

Поняття біржового товару. Вимоги до біржового товару. Основні класи біржових товарів. Зведений індекс біржових цін. Речовинний товар або власне товар. Вимоги до інформації про якість товару. Стандарти й експертиза біржових товарів. Сертифікація продукції.

Сертифікація систем якості. Вхідний контроль якості продукції.

Цінний папір як особливий товар. Визначення цінних паперів. Функції цінного папера. Часові характеристики цін- них паперів. Просторові характеристики. Ринкові характе- ристики. Форми існування цінного папера. Іменний цінний папір. Пред'явницький цінний папір. Основні цінні папери. Первинні й вторинні цінні папери. Виробничі цінні папери. Ф’ючерсні контракти. Опціони, які вільно обертаються. Головні риси цінних паперів.

Поняття терміна «валюта». Уявлення про валютний курс. Середній курс валюти. Крос-курс. Біржова торгівля інозем- ною валютою.

Базисні ринки. Фондовий ринок або ринок цінних паперів. Визначення фондового ринку й тенденції його розвитку. Виз- начення товарного ринку. Складові елементи товарного ринку. Ціноутворюючі фактори на товарному ринку. Визна- чення валютного ринку. Головна риса валютного ринку. Функції валютного ринку.

Опорний конспект.

Біржовий товар - це товар, який є об'єктом біржової торгівлі. Однак не всякий товар є біржовим, а лише той, котрий відповідає певним вимогам.

Вимоги до біржового товару.

27

По-перше, товар, який продасться і купується на біржі, повинен бути стандартним, тобто відповідати установленим вимогам якості й іншим параметрам, передбаченим чинним законодавством. Стандартизація біржових товарів робить їх взаємозамінними в межах певних груп і видів товарів.

По-друге, біржовий товар характеризується масовістю: випускається у великому обсязі великим числом виробників і призначається для широкого кола споживачів.

По-третє, до біржових товарів можуть бути віднесені лише ті товари, ціни на які вільно встановлюються у відпо- відності з попитом та пропозицією й конкуренцією, яка має місце.

У світовій практиці виділяють наступні основні класи біржових товарів:

• речовинні товари;

• цінні папери;

• іноземна валюта.

У кожному із названих класів також не вся маса вироб- лених товарів може стати об'єктом біржової торгівлі, а лише ті товари, які відповідають переліченим вище вимогам:

• є масовими;

• стандартні і взаємозамінні;

• ціни на які формуються вільно.

З розвитком біржової торгівлі перелік біржових товарів ускладнюється і множиться, у першу чергу це відноситься до класу цінних паперів. З появою ф’ючерсних контрактів на індекси фондового ринку і процентних ф’ючерсів перелік класів біржових товарів можна було збільшити на:

• зведені індекси біржових цін;

• процентні ставки за державними облігаціями.

Зведений індекс біржових цін по групі біржових товарів

або по всіх товарах, продаваних на даній біржі, є ідеальний біржовий товар, оскільки для нього нехарактерні ніякі обме- ження, властиві переліченим раніше класам біржових товарів.

28

Індекс цін - це число, котре відображає стан цін на цілий ряд біржових товарів безвідносно до конкретних видів самих цих товарів. Торгівля індексом заснована на прогнозуванні зміни цін ринку в цілому, не ціни одного товару.

Теж саме відноситься і до процентних ставок за держав- ними облігаціями, які не є абсолютно фіксованими. Техно- логія біржової торгівлі індексами цін і процентними ставками нічим принциповим не відрізняється від технології біржової торгівлі іншими похідними інструментами. Тому в даному посібнику буде приділено уваги тільки трьом основним кла- сам біржових товарів: речовинним товарам, цінним паперам та іноземній валюті.

Речовинні товари або власне товари виступають об'єктами торгівлі на товарних біржах.

Характерними рисами речовинного біржового товару є:

• масовий характер виробництва та споживання; стандартизованість;

• збереженість;

• транспортабельність;

• незалежність якісних характеристик товару від конкретного споживача;

• змінюваність цін під впливом різних факторів.

У світовій практиці на товарних біржах обертаються близько 70 видів товарів. В основному це сировина та напів- фабрикати. Вони поділяються на дві великі групи.

1. Сільськогосподарські і лісові товари й продукти їхньої переробки (близько 50 видів). До цієї групи входять:

• зернові (пшениця, кукурудза, овес, ячмінь, жито);

• олійні насіння (лляне, бавовняне насіння, соя, боби, соєва олія, шрот);

• живі тварини та м'ясо (велика рогата худоба, свині, вівці, м'ясо цих тварин);

• текстильні товари (цукор, кава, какао-боби, рослинні олії, картопля, перець, яйця, арахіс);

29

лісові товари (пиломатеріали, фанера);

• натуральний каучук.

2. Мінеральна сировина та напівфабрикати (порядку 20 видів). До цієї групи входять:

• кольорові метали (мідь, олово, цинк, свинець, нікель, алюміній і ін.);

дорогоцінні метали (срібло, золото, платина й ін.); товари нафтового комплексу (нафта, газ, бензин, мазут й ін.).

До відмінних властивостей товару, продаваного на товар- них біржах, поряд з масовим характером його виробництва й споживання, вільним установленням цін, належить і його якість. До якості біржового товару пред'являються особливі вимоги.

Якість товару залежить від фізичних, хімічних і біологіч- них властивостей, а також від відповідності товару функціо- нальним, естетичним, ергономічним, економічним і іншим вимогам. Товар може мати корисні властивості, але не мати високої якості. У зв’язку з цим біржова торгівля висуває жорсткі вимоги до інформації про якість товару. Такими ви- могами є:

• повнота інформації;

• її вірогідність;

• єдність в оцінці якості товару всіх учасників біржової торгівлі.

В даний час існує безліч джерел інформації про якість продукції, але найбільш уживані для біржової торгівлі нас- тупні: рекламні дані про товар, експертні висновки товариств і союзів споживачів, стандарти.

Рекламна інформація про якість продукції у біржовій тор- гівлі відіграє важливу роль, тому що переслідує мету: показати основні переваги даного товару в порівнянні з аналогічним або привернути увагу широкого споживача до нового товару. У рекламній інформації якість товару, найчастіше, виражено не

30

кількісною мірою властивостей продукту, а словесними харак- теристиками. Тому рекламна інформація про якість товару не може бути повної.

Експертні висновки товариств і союзів споживачів про якість товару вирішують такі задачі - попередити споживачів про небезпеки, пов'язані з придбанням і використанням якого-небудь конкурентного продукту, оскільки досить док- ладно й об'єктивно характеризують його негативні власти- вості. Висновки товариств і союзів споживачів про якість товару не можуть бути покладені в основу укладання торго- вих угод, але враховувати їх як при купівлі, так і при продажу товарів потрібно.

Найбільш повну і достовірну інформацію про якість про- дукції містять стандарти, більшість з яких (близько 80%) рег- ламентують вимоги до продукції, їх ще називають стандарти або технічні умови.

З усіх джерел інформації про якість продукції най- кращими є стандарти, побудовані у виді технічні умови.

Проте, для зниження ризику, для підвищення впевненості біржі у якості товару необхідно проводити експертизу біржо- вих товарів. Однією з форм експертизи є сертифікація про- дукції систем якості на підприємствах, які виробляють товар.

Таким чином, при оцінці якості біржового товару слід орієнтуватися на:

• інформацію про якість, укладену в стандартах й інших

нормативно-технічних документах;

• сертифікацію продукції як засіб кваліфікованого й

обґрунтованого визначення відповідності якості про- дукції вимогам стандартів і контрактів;

• сертифікацію систем якості як засіб підтвердження

здатності виготовлювача забезпечити високу якість продукції та стабільність його виробництва.

Досить часто буває, що товари втрачають свої якості і знеці- нюються через порушення правил упакування, неправильного

31

збереження, транспортування, коли під впливом різних зовніш- ніх факторів - механічних, кліматичних, біологічних і інших - відбуваються кількісні і якісні зміни.

У цих випадках треба провести вхідний контроль якості продукції при надходженні її на біржовий склад. При цьому визначають:

• відповідність сортності товарів у процесі транспорту-

вання й збереження;

• відповідність якості товару прейскурантній чи договір-

ній ціні;

• правильність уцінки й переоцінки товарів;

• розміри природного збитку;

• причини браку товарів;

• правильне найменування товару, призначення й від-

повідність маркіруванню і супровідним товарно-

транспортним документам.

Для визначення якості біржового товару необхідні власні структури біржі - іспитові лабораторії.

На рис. 2.1 зображено розподіл у ринковій сфері інформа- ційних пошуків про якість і сертифікацію товару.

Цінний папір - це особливий товар, який обертається на своєму власному ринку - ринку цінних паперів. Він не має ні речовинної, ні грошової споживчої вартості, тобто не є ні фізичним товаром, ні послугою.

Поняття цінного папера багатогранне, тому що самі економічні відносини, які виражаються ним, дуже складні і постійно розвиваються. Це знаходить своє вираження в усіх нових формах існування цінних паперів.

У широкому розумінні цінний папір - це будь-який документ («папір»), що продається та купується за відповідною ціною.

Цінні папери можна визначити і як акції, облігації під- приємства і державних позик, заставні листи іпотечних банків. Свідчать про надання грошей у позичку або на створення різних підприємств. Дають їх власнику право на одержання

32

встановленого доходу. Власник акцій одержує по них доход у формі дивіденду, а власник облігацій - доход у вигляді відсотка.

Рис. 2.1. Інформаційні потоки про якість і сертифікацію, необхідні для здійснення угод на біржі

Цінні папери гарантовані - акції й облігації приватних акціонерних товариств, за якими уряд гарантує регулярну

33

виплату доходу, якщо це за якимись причинами не зможе зробити саме акціонерне товариство.

Цінний папір виконує ряд громадсько значимих функцій:

1. перерозподіляє кошти (капітали) між галузями і сферами економіки, між територіями і країнами, між групами і верствами населення, між населенням і сферами економіки, між населенням і державою і т.п.;

2. установлює певні додаткові права для його власника (крім права на капітал), наприклад, права на участь у керу- ванні, на відповідну інформацію, на деякі переваги у певних ситуаціях і т.п.;

3. забезпечує одержання доходу на капітал і (або) повер- нення самого капіталу й ін.

Цінний папір, як економічна категорія, має відповідні ха- рактеристики: часові, просторові, ринкові.

Часові характеристики:

• термін існування цінного папера: коли випущено в обіг

і на який період (чи безстроково);

• походження: чи веде початок цінний папір від своєї пер-

винної основи (товару, грошей) або від інших цінних

паперів.

Просторові характеристики:

• форма існування: паперова (документарна) або без-

паперова (бездокументарна);

• національна приналежність: цінний папір вітчизняної

чи іншої держави, тобто іноземна;

• територіальна приналежність: у якому регіоні країни

випущено даний цінний папір.

Ринкові характеристики:

• тип активу, що лежить в основі цінного папера, або

його вихідна основа (товари, гроші, сукупні активи

фірми й ін.);

• форма володіння: цінний папір на пред'явника або на

конкретну особу (юридичну, фізичну);

34

• форма випуску: емісійна, тобто яка випускається окре-

мими серіями, усередині яких усі цінні папери цілком однакові за своїми характеристиками, чи неемісійна (індивідуальна);

• форма власності та вид емітента, тобто хто випускає на

ринок цінний папір: держава, корпорації, приватні особи;

• характер обертаності: вільно обертається на ринку чи є

обмеження;

• економічна сутність із точки зору виду прав, які дає

цінний папір його власникові;

• рівень ризику: високий, низький і т.п.;

• наявність доходу: виплачується за цінним папером

якийсь доход чи ні;

• форма вкладення коштів: при покупці цінного папера

позичаються гроші в борг чи здобувається право власності.

Головна властивість цінного папера - це можливість обміну на гроші всілякими способами (шляхом погашення, купівлі-продажу, повернення емітента, переуступки і т.д.). Цінний папір може використовуватися в розрахунках, бути предметом застави, зберігатися протягом ряду років чи безстроково, передаватися в спадщину і т.д.

Спочатку всі цінні папери випускалися в паперовій формі, відкіля і пішла їхня назва - папір, але коштовний, майже як паперові гроші. Вартість цінного папера визначається або тією сумою, яку написано на ньому, або ринковим шляхом. Розвиток ринкових відносин в останні десятиліття призвів до появи нової форми існування цінного папера - безпаперової, бездокументарної форми.

Перехід від паперової форми цінного папера до без- паперової має цілий ряд причин. По-перше, він викликаний наростанням кількості обертових цінних паперів, насамперед,

з*

35

таких відомих їхніх видів, як акцій і облігацій (десятки і сотні мільйонів штук).

По-друге, багато прав, які закріплюються за власником цінного папера, можуть здійснюватися незалежно від його форми. Наприклад, виплата доходу за цінним папером, купівля-продаж цінного папера й інші можуть здійснюватися без наявності його самого як матеріального носія цих прав.

По-третє, безпалерова форма цінного папера може прис- корювати, спрощувати й здешевлювати його обіг в частині розрахунків, передачі від одного власника до іншого, збере- ження й обліку, оподатковування і т.п.

По-четверте, це пов'язане зі змінами в структурі всієї сукуп- ності оборотних коштовних паперів (зокрема, зі збільшенням числа іменних цінних паперів і зниженням частки пред'яв- ницьких цінних паперів).

Іменний цінний папір, ім'я власника якого зафіксовано на його бланку і (або) в його реєстрі власників, котрий може вес- тися в звичайній документарній і (або) електронній формах.

Пред'явницький цінний папір - це цінний папір, ім'я власника якого не фіксується безпосередньо на ньому самому, а його обіг не потребує ніякої реєстрації.

Безпаперовий цінний папір - це завжди іменний папір, тому що в електронній пам'яті він зареєстрований на певну юридичну або фізичну особу.

Завдяки безпаперовій формі володіння капіталом ще більш формалізується і тим самим розширюються можливості для біржової торгівлі цінними паперами.

Цінні папери як біржовий товар умовно можна розділити на два великих класи. Цей розподіл показує: що за перевагою чи цілком поширюється майнове право, на сам актив чи на зміну його ціни:

1. клас - основні цінні папери (інша назва цього класу, яка зустрічається - первинні цінні папери);

2. клас - похідні цінні папери.

36

Основні цінні папери - це цінні папери, в основі яких лежать майнові права на який-небудь актив, звичайно на товар, гроші, капітал, майно, різного роду ресурси й ін.

Основні цінні папери можна розбити на дві підгрупи: на первинні і вторинні цінні папери.

Первинні цінні папери засновані на активах, у число яких не входять самі цінні папери. Це, наприклад, акції, облігації, векселі, заставні й ін.

Вторинні цінні папери - це цінні папери, які випускаються на основі первинних цінних паперів, це цінні папери на самі цінні папери: варанти на цінні папери, депозитарні розписки й ін.

Похідний цінний папір - це:

• бездокументарна форма вираження майнового права

(зобов'язання), яке виникає у зв'язку зі зміною ціни лежачого в основі даного цінного папера біржового активу;

• цінний папір на який-небудь ціновий актив: на ціни

товарів (зерно, м'ясо, нафта, золото і т.п.), на ціни основних цінних паперів (звичайно на індекси акцій, на облігації), на ціни кредитного ринку (процентні ставки), на ціни валютного ринку (валютні курси) і т.п.

До похідних цінних паперів відносяться: ф’ючерсні контракти (товарні, валютні, процентні, індексні й ін.) і вільно обертові опціони.

Види цінних паперів, якими торгують на сучасній біржі, показані на рис. 2.2.

Треба зазначити, що не усі види цінних паперів є ринко- вими і можуть вільно продаватися і купуватися на біржі або поза неї. У ряді випадків обіг цінних паперів може бути обме- женим, і цінний папір можна продати тільки тому, хто його випустив, і то через обговорений термін. Такі папери не можуть бути біржовим товаром, той чи інший цінний папір повинен бути випущений у обіг в обсязі, достатньому для

37

забезпечення постійного попиту та пропозиції цих паперів на біржі. Біржова торгівля сполучена з ризиком утрати доходу чи самого капіталу.

Рис. 2.2. Види цінних паперів, якими торгують на біржах (класифікація цінних паперів).

За рівнем ризику цінні папери розташовуються, виходячи з принципу: чим вища прибутковість, тим вищий ризик, і чим вища гарантованість доходу (або надійність) цінного папера, тим нижчий ризик. Наочно це показано на рис. 2.3.

Отже, головними рисами цінних паперів, які обертаються на біржі, є:

• вільна купівля-продаж без обмежень з боку органа, який

випустив цінний папір (емітента);

• надійність емітента, його беззбиткова діяльність і

виконання прийнятих ним зобов'язань;

• розміри компанії - емітента і кількість вільно обертових

акцій, облігацій і т.п.

38

у залежності від рівня ризику і прибутковості

Наявність національних валют і відсутність єдиного пла- тіжного засобу, який можна було б використовувати як міжна- родний засіб обігу при розрахунках у зовнішній торгівлі, за кредитами, інвестиціями, міждержавними платежами і т.д., визначають необхідність обміну однієї валюти на іншу. Під терміном «валюта» звичайно маються на увазі всі іноземні грошові одиниці, виражені в них цінні папери, засоби платежу, а також дорогоцінні метали. Валюта іменується за назвами грошових одиниць: долар США, швейцарський франк, австрійський шилінг, німецька марка, шведська крона і т.д.

Валюта є своєрідним товаром.

Для операцій купівлі-продажу валюти необхідно мати чітке уявлення про валютний курс.

Валютний курс визначає співвідношення між двома валютами, за допомогою якого відбувається обмін однієї валюти на іншу, тобто це ціна, за якою може бути продана чи куплена валюта однієї країни, виражена у валюті іншої краї- ни. Валютний курс може визначатися попитом та пропози- цією валюти на відкритому необмеженому ринку або ж може

39

бути встановлений державою (в Україні - Національним бан- ком України).

Найчастіше курс валюти визначається в залежності від співвідношення попиту та пропозиції по тій чи іншій валюті, тому він не може бути величиною постійною, тому що пос- тійно міняється попит та пропозиція на валютному ринку. Курс валюти, пропозиція якої обмежена, підвищується, тоді як курс валюти з надлишковою пропозицією падає.

При визначенні курсу валюти варто мати на увазі, що може застосовуватися пряме і зворотне котирування. Вони даються з точністю до чотирьох знаків після коми. Найбільш поширене пряме котирування, яке означає, що певна сума іноземної валюти, як правило 100 одиниць, служить під- ставою для вираження коливної величини відповідної суми національної валюти. Наприклад, курс швейцарського франка 72,5505 за голландські гульдени означає, що за 100 гульденів дають 72,5505 швейцарського франка.

Рідше застосовується зворотне котирування. Його осно- вою є тверда сума національної валюти. Зворотне котиру- вання - це величина, зворотна прямому котируванню. Воно поширене в основному в Англії. Котирування виглядає в такий спосіб: 1 ф. ст. дорівнює 1,8260 дол. СІЛА. В внутріш- ньому обороті США зворотне котирування використовується частково.

Валютні курси розрізняються й у залежності від того, відбувається купівля чи продаж валюти.

1. За курсом покупця банк придбає валюту. Наприклад, курс 72,5305 швейцарського франка за 100 голландських гуль- денів означає, що банк готовий купити 100 гульденів, запропо- нувавши 72,5305 швейцарського франка. Отже, за одиницю іноземної валюти пропонується певна кількість національної валюти, величина якої постійно міняється.

2. Банк продає валюту за курсом продавця. Наприклад, курс 72,5305 швейцарського франка за 100 голландських

40

гульденів означає, що банк готовий продати 100 голландсь- ких гульденів за 72,5505 швейцарського франка. Різниця між курсами продавця і покупця використовується для покриття витрат банку і містить банківський прибуток. Точно установ- леної величини цієї різниці, іменованої маржею, немає. Для кожної конкретної валютної операції вона залежить від часу і місця її здійснення. В останні роки різниця між курсами по- купця і продавця по ведучих валютах скоротилася. Витрати, пов'язані зі здійсненням валютних операцій, знизилися за рахунок упровадження комп'ютерної техніки і значного росту оборотів цієї торгівлі.

3. Для визначення середньої арифметичної між курсами покупця і продавця використовують середній курс, призна- чений для економічних зіставлень за тривалі проміжки часу. Такого курсу в дійсності не існує, однак його величина щодня повідомляється засобами масової інформації.

4. Широке поширення при проведенні валютних операцій одержали крос-курси, які становлять котирування двох інозем- них валют. При такому жодна з них не є національною валю- тою учасника угоди, котрий встановлює курс. Наприклад, курс швейцарського банку - 24,0735 ф. ст. за 100 марок ФРН; курс банку ФРН - 37,7324 французького франка за 100 швей- царських франків.

З 50-х років унаслідок переважаючого положення долара США на валютному ринку курс національної валюти даної країни розраховується, виходячи з курсу долара США, курси національних валют установлюються, як правило, до останнього.

Якщо, наприклад, швейцарський банк хоче одержати курс швейцарського франка до шведської крони, то він виходить з курсів обох валют до долара США і потім виводить крос - курс швейцарського франка до шведської крони:

X швейцарських франків = 100 шведським кронам;

3,7946 шведські крони = 1 дол. США;

1. 9872 швейцарського франка = 1 дол. США;

41

100 шведських крон = —^ J946— ⁼ швейцарського франка

Біржова торгівля іноземною валютою може бути орга- нізована лише в тому випадку, якщо валюта є вільно (чи частково) конвертованою, тобто якщо відсутні державні обмеження на її купівлю-продаж населенням і організаціями.

Біржовий клас іноземної валюти звичайно складають: аме- риканський долар, англійський фунт стерлінгів, німецька марка, французький франк, японська єна і деякі інші валюти.

До базисних ринків відносять фондовий ринок або ринок цінних паперів, товарний ринок і валютний ринок.

Фондовий ринок або ринок цінних паперів - це сукупність економічних відносин між продавцями і покупцями цінних паперів - акцій і облігацій. Торгівля цінними паперами здійснюється на фондовій біржі; умови і порядок торгівлі цінними паперами регулюються відповідним законодавством.

Основою ринку цінних паперів є товарний ринок, гроші і грошовий капітал.

Розрізняють:

• міжнародні і національні ринки цінних паперів;

• національні і регіональні (територіальні) ринки;

• ринки конкретних видів цінних паперів (акцій, облі-

гацій і т.п.);

• ринки державних і корпоративних (недержавних) цін-

них паперів;

• ринки первинних і похідних цінних паперів.

Ринок цінних паперів - це складова частина ринку будь- якої країни. Ринок повинен бути сферою збільшення капіталу і з цієї позиції будь-який ринок - це одночасно і ринок для вкладення капіталів.

Основними тенденціями розвитку сучасного фондового ринку є наступні:

• інтернаціоналізація і глобалізація ринку;

42

• підвищення рівня організованості і посилення держав-

ного контролю;

• комп'ютеризація ринку цінних паперів;

• нововведення на ринку;

• секьюритизація.

Інтернаціоналізація ринку цінних паперів означає, що національний капітал переходить границі країн, формується світовий ринок цінних паперів, стосовно якого національні ринки стають другорядними. Інвестор з будь-якої країни одержує можливість вкладати свої вільні кошти в цінні папери, які обертаються в інших країнах. Ринок цінних паперів приймає глобального характеру.

Підвищення рівня організованості ринку і посилення державного контролю за ним має на меті забезпечення надійності ринку цінних паперів і довіри до нього з боку масового інвестора.

Інша причина даного процесу - фіскальна. Посилення організованості ринку і контролю за ним дозволяє кожній державі збільшити свою оподатковувану базу і розмір податкових надходжень від учасників ринку.

Комп'ютеризація ринку цінних паперів дозволила здійс- нити революцію як в обслуговуванні ринку - насамперед через сучасні системи швидкодіючих і всеохоплюючих розра- хунків для учасників ринку і між ними, так і в його способах торгівлі.

Комп'ютеризація складає фундамент усіх нововведень на ринку цінних паперів.

Нововведення на ринку цінних паперів - це:

• нові інструменти даного ринку;

• нові системи торгівлі цінними паперами;

• нова інфраструктура ринку.

Новими інструментами ринку цінних паперів є, насам- перед, численні види похідних цінних паперів, створення нових цінних паперів, їхніх видів і різновидів.

43

Нові системи торгівлі - це системи торгівлі, засновані на використанні комп'ютерів і сучасних засобів зв'язку, які дозволяють вести торгівлю цілком в автоматичному режимі, без посередників, без безпосередніх контактів між продав- цями і покупцями.

Нова інфраструктура ринку - це сучасні інформаційні системи, системи клірингу і розрахунків, депозитарного обслуговування ринку цінних паперів.

Секьюритизація - це тенденція переходу коштів зі своїх традиційних форм (заощадження, готівка, депозити і т.п.) у форму коштовних; тенденція перетворення усе більшої маси капіталу у форму цінних паперів; тенденція переходу одних форм цінних паперів в інші, більш доступні для широких кіл інвесторів.

Товарний ринок - це сфера товарного обміну, де ви- являються відносини з приводу купівлі-продажу товарів і має місце конкретна господарська діяльність, пов'язана з реалі- зацією товарів.

Складовими елементами товарного ринку є:

• товарні пропозиції;

• попит населення;

• ціна товару.

Товарні пропозиції становлять масу товарів, призначених для реалізації. Основними джерелами товарної пропозиції є вироб- ництво товарів у країні, товарні запаси, імпортні закупівлі.

Попит - це платоспроможна потреба населення країни. Попит відрізняється від запиту (бажання) на величину, здатну бути оплаченою споживачами.

Ціна товару становить грошове вираження його вартості. Відхилення ціни від вартості обумовлено рядом факторів. Насамперед, це вартісне вираження грошей. Воно залежить, по-перше, від вартості золота як особливого товару, за допомогою якого виражається вартість всіх інших товарів. По-друге, від кількості грошей в обігу, які можуть не

44