Розділ 3. Фондовий ринок і його роль у формуванні фінансового капіталу

Програмна анотація

Фінансовий капітал і джерела його формування. Фондо- вий ринок як одна з умов формування фінансового капіталу. Сутність, місце і функції фондового ринку. Учасники фондового ринку. Суб'єкти фондового ринку і їхня взаємодія. Складові елементи фондового ринку. Історія розвитку і сучасний стан фондового ринку України. Емітенти цінних паперів і формування різних видів фінансового капіталу. Причини незначного поширення корпоративних облігацій. Обсяги випуску акцій, облігацій, ОВДП. Діяльність фондових бірж. Привабливість галузей народного господарства для інвесторів.

Опорний конспект

Розвиток товарного виробництва на певному етапі приво- дить до появи в його учасників потреби в додатковому фінан- совому капіталі, необхідному для подальшого розширення виробництва. ІДей фінансовий капітал використовується для придбання додаткових основних і оборотних активів і робочої сили.

Основними споживачами додаткового фінансового капі- талу є суб'єкти підприємницької діяльності і держава. Фінан- совий капітал надходить споживачам із двох джерел - власних і позикових. Власними джерелами для держави виступають кошти, формовані за рахунок різних податкових і інших обов'язкових платежів до державного бюджету і поза- бюджетних фондів. Для підприємницьких структур власними джерелами фінансового капіталу є:

1. чистий прибуток, розподілений у фонди накопичення і нерозподілений по фондах;

2. амортизаційні відрахування.

53

До позикових джерел фінансового капіталу відносяться тимчасово вільні кошти населення і суб'єктів господарю- вання, як України, так і іноземних держав. Саме позикові джерела фінансового капіталу є об'єктом фондового ринку.

Фондовий ринок або ринок цінних паперів виступає най- важливішим інструментом акумулювання і перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів, формування зовніш- ніх відносно суб'єктів господарювання фінансових потоків.

Фондовий ринок - це сукупність відносин із приводу випуску і обігу цінних паперів *між його учасниками і на цій основі перерозподілу фінансових ресурсів у масштабі націо- нальної і світової економіки, окремих країн, регіонів і галу- зей, а також суб'єктів господарювання і населення.

Фондовий ринок - це складова частина ринку будь-якої країни. Основою фондового ринку є:

1. товарний ринок;

2. гроші;

3. фінансовий капітал.

Розглядаючи фондовий ринок, можна виділити наступні його види:

• міжнародний і національний фондові ринки;

• національний і регіональний фондові ринки;

• ринки конкретних видів цінних паперів (акцій, облігацій і т.п.);

• ринки державних і корпоративних (недержавних) цінних паперів;

• ' ринки основних і похідних цінних паперів.

Місце фондового ринку можна оцінити з двох позицій: з погляду обсягів залучення коштів з різних джерел і з погляду вкладення вільних коштів у який-небудь ринок.

Вільні кошти можуть бути використані для прибуткового інвестування в багато сфер: у виробничу й іншу господарську діяльність (промисловість, сільське господарство, будів- ництво, торгівля, зв'язок і т.п.), у нерухомість, в антикваріат.

54

коштовності і дорогоцінні метали, твори мистецтва. Кошти можуть бути вкладені в іноземну валюту, у пенсійні і страхові фонди, у цінні папери, надані в позичку або покладені в банк на депозитний рахунок. Як видно з приведеного, фондовий ринок - одна з можливих сфер застосування вільних коштів, а тому йому приходиться конкурувати за їхнє залучення.

Рух засобів між перерахованими сферами вкладення капіталу відбувається в залежності від багатьох факторів, основними з яких є:

1. рівень прибутковості сфери застосування капіталу;

2. умови оподатковування в тій чи іншій сфері засто- сування капіталу;

3. рівень ризику втрати капіталу;

4. рівень ризику недоодержання очікуваного доходу;

5. можливість швидкого входу і виходу до тієї чи іншої сфери діяльності;

6. ступінь організації того чи іншого ринку;

7. зручності для інвестора в різних сферах діяльності і

т.п.

Фондовий ринок виконує ряд функцій, які можна умовно розділити на дві групи: загальноринкові функції, властиві будь-якому ринку, і специфічні функції, які відрізняють його від інших ринків.

До загальноринкових функцій належать такі:

• комерційна функція, тобто одержання прибутку від операцій на даному ринку;

• цінова функція, тобто формування цін, їхній постій- ний рух;

• інформаційна функція, тобто доведення до своїх учасників інформації про обсяги й об'єкти торгівлі, її учасників;

• регулююча функція, тобто визначення правил тор- гівлі й участі в ній, порядок вирішення спорів між учасниками, установлює пріоритети, органи контролю і т.п.

55

До специфічних функцій фондового ринку можна віднести наступні:

• перерозподільна функція;

• функція страхування цінових і фінансових ризиків;

• накопичувальна функція.

Учасниками фондового ринку є, насамперед, споживачі і постачальники капіталу (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Склад учасників фондового ринку

56

Основними учасниками фондового ринку України в залежності від їхньої ролі і функцій є:

1. емітенти - юридичні особи, які випускають в обіг на фондовий ринок цінні папери з метою залучення додаткового фінансового капіталу; держава в особі своїх органів і муніци- пальні власті для покриття дефіциту бюджетів;

2. інвестори - фізичні, юридичні особи й інституційні інвестори (інвестиційні фонди і компанії, довірчі товариства, пенсійні фонди, страхові компанії й ін.), які мають вільні фінансові ресурси, необхідні для інвестування з метою збільшення ринкової вартості цінних паперів;

3. держава, яка на основі прийняття законодавчих актів виконує регулювання діяльності фондового ринку, а також Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР);

4. посередники (фінансові торговці цінними паперами) - юридичні особи, які надають професійні послуги на фондо- вому ринку емітентам і інвесторам.

Організації, котрі обслуговують функціонування фондо- вого ринку, включають:

• організаторів ринку:

а) біржі - УМВБ, УФБ, КМФБ, ДФБ;

б) саморегулюючі організації: ПФТС, ПАРД, УАЖ

• депозитарії ВАТ «Межрегиональный фондовый союз»

• реєстраторів -: 378 - з них 37 комерційні банки;

• зберігачі: 28 - з них 25 комерційні банки.

За організаційною структурою ринок цінних паперів поділяють на первинний і вторинний ринки.

Первинний ринок - це ринок, на якому відбувається пер- винне розміщення цінних паперів. Будь-який цінний папір перший раз продається на первинному ринку. Таким чином, термін «первинний ринок» відноситься до продажу нових випусків цінних паперів.

57

Перший і наступний перепродажі цінних паперів відбу- ваються на вторинному ринку. Вторинний ринок - це ринок, на якому відбувається повторний обіг цінних паперів. На ньому вже не відбувається акумулювання нових фінансових ресурсів для емітента, а спостерігається тільки перерозподіл фінансових ресурсів серед наступних інвесторів.

Схематично підрозділ фондового ринку на первинний і вторинний можна представити на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Складові елементи фондового ринку

У структурі вторинного ринку виділяють біржовий і поза- біржовий ринки.

Біржовий ринок представлений обігом цінних паперів на біржах, його утворюють фондові біржі і їхні філії.

Позабіржовий ринок охоплює обіг цінних паперів поза біржами, його утворюють брокерські контори, комерційні банки, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди. Такий роз- поділ вторинного ринку пов'язаний з тим, що не всі цінні папери можуть обертатися на біржі.

В Україні фондові біржі є основними організаторами біржового ринку, де відбувається купівля-продаж цінних паперів, але вони функціонують окремо одна від одної. На біржовому ринку діють такі зареєстровані біржі:

1) Українська фондова біржа (УФБ);

58

2. Київська міжнародна фондова біржа (КМФБ);

3. Українська міжбанківська валютна біржа (УМВБ);

4. Донецька фондова біржа (ДФБ);

5. Придніпровська фондова біржа (ПФБ).

З перелічених фондових бірж найбільш могутня і розви- нена - це Українська фондова бірж? (УФБ). Її філії і фондові центри розташовані в 31 регіоні, а брокерські контори УФБ поширені по 200 регіонам, що сприяє реалізації прав юри- дичних і фізичних осіб на купівлю-продаж цінних паперів на всій території України.

Динаміка угод на УФБ у 1998 році представлена на рис. 3.3.

Позабіржовий ринок функціонує під егідою Асоціації позабіржової фондової торгової системи (ПФТС), а також Української Асоціації інвестиційного бізнесу (УАІБ) і професійної Асоціації реєстраторів і депозитаріїв (ПАРД). Асоціація ПФТС поєднує торговців цінними паперами, які працюють у єдиній електронній торговій системі. Наприкінці 1998 р. Асоціація ПФТС поєднувала більш 180 учасників у 10 найбільших містах України, половина з який уже технічно підключена до торгової мережі.

Динаміка угод на ПФТС у 1998 році на рис. 3.4.

За станом на кінець 1998 року на фондовому ринку України здійснювали свою діяльність:

• 300 інвестиційних фондів;

• 268 інвестиційних компаній;

• 900 торговців цінними паперами;

• 378 незалежних реєстраторів.

Загальна кількість професійних учасників фондового ринку досягла 1946 одиниць. При цьому в Києві і Київській області розташовані 36% всіх учасників ринку. На частку Харківської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Львівський областей і АРК приходиться по 5-10% від загальної кількості учасників.

59

Рис. 3.4. Динаміка угод на ПФТС в 1998 році («Бізнес», № 6, 8.02.1999, с. 19)

60

На сьогоднішній день суб'єкти фондового ринку працю- ють не розрізненими окремими структурами, а поєднуються у величезні фінансово-інвестиційні холдинги, що включають у себе практично всі необхідні компанії для виконання різних функцій на ринку цінних паперів. Така форма організації на фондовому ринку в нинішніх умовах найбільш стійка і життєздатна.

Сучасний фондовий ринок України поки ще знаходиться в стадії становлення й активного розвитку. Його можливості недостатні для забезпечення суттєвого руху фінансового капі- талу, що обмежує можливості як суб'єктів господарювання на одержання необхідних позикових коштів, так і інвесторів на розміщення вільних фінансових ресурсів. Таке положення приводить до того, що суб'єкти господарювання в Україні через нестачу фінансового капіталу не в змозі здійснювати нормальну виробничо-господарську діяльність, збільшувати виробництво вітчизняних товарів. Інвестори, не одержуючи можливості для ефективного розміщення своїх вільних грошових ресурсів, або переміщають їх за межі України, або зберігають у «кубушках».

Нерозвиненість фондового ринку, його недостатня при- вабливість і надійність не дозволяє активізувати інвестицій- ний процес в Україні, стимулювати розвиток національної економіки. Узагальнена структура фондового ринку України представлена на рис. 3.5.

Формування фондового ринку України почалося в 1990 році і його створення проходило в умовах найглибшої фінансової і політичної кризи. Вже в 1991 році стали формуватися перші фондові біржі, фондові відділи в товарних біржах. У цьому ж році було прийнято Закон України «Про цінні папери і фондову біржу», у якому були визначені види цінних паперів, дозволені для випуску і обігу на території України, надані їхні характеристики, визначений порядок угод з цінними паперами і реєстрації їхнього випус- ку, надано поняття фондової біржі, її правове положення, статут і правила функціонування. У 1996 році було прийнято і введено до дії Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Цей закон визначає правові основи здійснення державного регулювання фондового ринку

61

і державного контролю за випуском і обігом цінних паперів їхніх похідних в Україні.

Рис. 3.5. Узагальнена структура фондового ринку

України

62

Розвиток фондового ринку України, незважаючи на свою молодість, можна розділити на кілька етапів, які мають свої характерні риси:

1. 1991-1992 pp. Офіційне народження Українського фондового ринку, розквіт венчурних компаній і торговців цінними паперами;

2. 1993-1994 pp. Початок «тихої» приватизації, виникнення трастів і активна їхня діяльність;

3. 1995-1996 pp. «Масова приватизація», початок діяльності сертифікатних аукціонів, активне створення інвестиційних фондів і компаній;

4. 1996-1997 pp. Створення державної комісії з цінних паперів і фондового ринку. Початок роботи фінансових посередників з компенсаційними сертифікатами й ОВДП, поява реєстраторів і депозитаріїв, ПФТС;

5. 1997-1999 pp. Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку цілеспрямовано проводиться робота з удосконалювання і подальшого розвитку фондового ринку. Збільшуються обсяги емісій цінних паперів. Росте число зберігачів і реєстраторів. З'являються перші депозитарії.

Ринок цінних чи паперів фондовий ринок є винятково сегментом фінансового ринку, тобто взаємодіє з ринком капі- талів і грошовим ринком (рис. 3.6.). Отже, інструменти ринку капіталів і грошового ринку (фінансові інструменти) знахо- дять відбиток й у фондовому ринку, тобто стають інструмен- тами фондового ринку.

У кінцевому підсумку, інструменти фондового ринку явля- ють собою особливий вид грошових документів - цінні папери.

Найпоширенішими видами цінних паперів, які випус- каються і обертаються на фондових ринках різних країн, є: акції, облігації, депозитні сертифікати, векселі, інвестиційні сертифікати, а також приватизаційні папери.

В Україні дозволено випуск і обіг наступних видів цінних паперів, які регулюються наступними законами:

63

Фінансовий ринок
Грошовий ринок	► Фондовий ринок <	Ринок позикових капіталів

Рис. 3.6. Місце ринку цінних паперів у системі фінансового ринку

1. Закон України «Про цінні папери і фондову біржу» від

1991. р. визначив цінні папери:

• акції;

• облігації;

• казначейські зобов'язання держави;

• ощадні сертифікати;

• векселі.

2. Закон України «Про приватизаційні папери» від

1992. р.:

• для приватизації майна державних підприємств (приватизаційні і майнові сертифікати);

• для приватизації державного житлового фонду (житлові чеки);

• для приватизації частини земельного фонду (земельні бони).

3. Указом Президента України від 19.02.1994 р. Затверд- жено «Положення про інвестиційні фонди й інвестиційні ком- панії», де визначено цінний папір - інвестиційний сертифікат.

4. Рішенням державної комісії з цінних паперів і фондо- вої біржі від 24.06.1997 р. затверджені правила випуску і обігу фондових деривативів - похідних цінних паперів:

• ф’ючерсів;

• опціонів;

• варантів (різновид опціону на купівлю).

64