2. Роль трудового колективу в споживчій кооперації як суб’єкта правової роботи

Трудовий колектив підприємства є основною ланкою суспільства і має широкі повноваження в політичному, еко­номічному та суспільному житті держави. У трудових колективах спільна праця здійснюється на засадах співробітництва та взаємодопомоги, забезпечення єдності державних, суспільних та інших інтересів, затверджується принцип відповідальності кожного працівника перед колективом і колективу перед працівником. Трудові колективи покликані збільшувати матеріальні та інші багатства країни, раціонально використовувати ресурси, виявляти турботу про членів колективу, про поліпшення умов їхньої праці, побуту та відпочинку.

Як учасники управління підприємством трудові колективи безпосередньо впливають і на окремі напрямки правової роботи. Крім участі у розробці планів економічного та соціального розвитку підприємства, здійсненні заходів з виконання планів виробництва та договірних зобов'язань, якості продукції тощо широкі повноваження трудові колективи мають щодо укладення, забезпеченню і контролю за виконанням колективних договорів.

Із здійсненням правової роботи тісно пов'язані повноваження трудових колективів щодо забезпечення зберігання власності, посилення боротьби з безгосподарністю, попередження розкрадання майна підприємства.

Законодавство наділяє трудові колективи правом брати безпосередню участь у здійсненні майже всіх основних напрямків правової роботи, крім договірної та претензійно-позовної.

3. Правове становище юридичної служби.

У сучасних умовах докорінної зміни механізму господарювання (реорганізуються і набирають нового статусу міністерства та відомства, справді самостійними стають підприємства) чільне місце посідають економічні методи управління господарством, підвищу­ється роль господарських договорів. Великого значення набуває правове забезпечення господарювання, підвищуються роль і авторитет правоохоронних органів та юридичних служб міністерств, інших органів виконавчої влади і підприємств.

Тому важко переоцінити значення Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого центрального органу державної виконавчої влади, державного підприємства, установи, організації.

Положення містить 12 пунктів, але незважаючи на це всі його норми можна умовно згрупувати в три розділ а: загальні положення; обов'язки; права та відповідальність юридичних служб.

У першому розділі (7 пунктів) зазначається, що в міністерстві, іншому державному органі виконавчої влади, на державному підприємстві, в установі, організації залежно від обсягу, характеру і складності правової роботи створюються (як правило, у формі самостійного структурного підрозділу) юридичне управління, відділ, сектор, бюро, група або вводиться посада юрисконсульта відповідної категорії.

Відповідно до цієї норми на всіх підприємствах і в організаціях, як правило, повинні бути створені юридичні служби. Юридична служба є самостійним структурним підрозділом; залежно від обсягу, характеру і складності роботи визначається структура юридичної служби; встановлюється порядок створення та взаємовідносин юридичної служби й інших структурних підрозділів.

Основним завданням юридичної служби є організація правової роботи, спрямованої на правильне застосувань. неухильне додержання законів та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприємством, їх керівниками та працівниками під час виконання покладених на них завдань і функціональних обов'язків.

Юридична служба безпосередньо підпорядковується міністрові або за його рішенням одному із заступників, а на підприємстві — безпосередньо керівнику підприємства.

Міністерство і підприємство доводять до відома відповідно Міністерства юстиції України і Управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі про наявність в їх структурі юридичної служби, зміни її організаційної форми та складу працівників, потребу в юридичних кадрах. Крім того, юридичні служби міністерств та підприємств з питань організації та методики здійснення правової роботи керуються рекомендаціями Міністерства юстиції України.

Міністерство або підприємство зобов'язане створювати умови для нормальної роботи і підвищення кваліфікації працівників юридичної служби, забезпечувати їх окремим приміщенням, телефонним зв'язком, сучасними засобами оргтехніки, транспортом для вико­нання службових обов'язків, законодавчими та іншими матеріалами, літературними джерелами з правових питань.

Заборонено покладати на юридичну службу обов'язки, що не стосуються правової роботи і не передбачені Загальним положенням. Це є своєрідною гарантією того, що юристи зможуть займатися виключно правовою роботою і виконувати функції, покладені на них законодавцем.

На посаду керівника, його заступника, головного юрисконсульта юридичної служби міністерства або підприємства призначаються особи з вищою юридичною освітою, стажем роботи за спеціальність щонайменше три роки, а на посади провідного і відповідної категорії юрисконсультів – особи, які мають вищу юридичну освіту або навчаються на останніх курсах вищих юридичних навчальних закладів.

Особи, які навчаються у вищих юридичних навчальних закладах або не мають досвіду роботи, після прийняття на роботу до юридичної служби міністерства або підприємства повинні пройти стажування в управлінні юстиції області, міст Києва та Севастополя.

Загальне положення також встановлює, що правову допомогу підприємству можуть подавати на підставі договору адвокат, адвокатські бюро, фірма, контора, інше адвокатське об'єднання, а також фізична чи юридична особа, яка має ліцензію на здійснення юридичної допомоги.

Розглянемо обов'язки, які покладаються на різні юридичні служби згідно із Загальним положенням.