Гендерні схеми.

Чому ж ми такі вперті у своєму сприйнятті чоловіків і жінок як «представників протилежної статі»? Одне з пояснень цього, яке вже наводилося нами раніше, полягає в тому, що це різні соціальні ролі чоловіків і жінок змушують припускати у них наявність різних психологічних якостей і можливостей. До того ж у нашому суспільстві надто часто говориться про фундаментальні відмінності між жінками та чоловіками. Ну і найголовніше, притаманні нам від народження стратегії обробки інформації також можуть посприяти перебільшенню масштабу відмінностей між гендерами. Все це має саме безпосереднє відношення до соціального пізнання гендеру. Гендерні стереотипи виступають тут як гендерних схеми. Гендерні схеми – це когнітивні категорії гендеру. Вони керують процесами обробки інформації, яка надходить до нас таким чином, що ми починаємо сприймати, запам'ятовувати і інтерпретувати її у відповідності з нашими уявленнями про гендер. Таким чином, чоловік, який вважає, що посада керівника – це не для жінок, бачить у кожному бурхливому конфлікті жінки-керівника зі своїми підлеглими доказ того, що жінки не мають тієї емоційною стійкості, яка необхідна для керівника, однак аналогічна поведінка керівників-чоловіків вважається їм цілком допустимою. У свою чергу жінка, переконана в тому, що чоловіки не здатні на яскравий прояв емоцій, з легкістю згадує тих своїх знайомих чоловіків, які відповідають даному стереотипу, і терпить невдачу при спробі пригадати хоча б одного емоційного чоловіка. У відомому дослідженні (Condry & Condry , 1976) випробуваним показували фільм про дев'ятимісячну дитину; при цьому одній половині глядачів говорилося, що ця дитина – хлопчик, а іншій половині – що дівчинка. Ця найпростіша маніпуляція приводила до зовсім різної оцінки однієї і тої ж поведінки. Наприклад, в одному з показаних епізодів дитина починала кричати після того, як з коробки раптово вискакував стрибунець. Ті люди, які вважали дитину хлопчиком, сприймали «його» розлюченим, ті ж, хто вважав дитини дівчинкою, сприймали «її» зляканою.

Кондрі та Рос (Condry & Ross, 1985) також встановили, що гендер дитини впливає на те, яким чином його сприймають дорослі. У проведеному ними експерименті глядачам показувався записаний на відеокамеру епізод гри двох дітей на засніженому майданчику; при цьому однакові костюми не дозволяли визначити їх стать. У показаному епізоді одна дитина постійно штовхала іншу, наскакувала на неї і кидалася сніжками. Одній частині глядачів говорилося, що обидві дитини – дівчинки, інший – що обидва хлопчики , третій – що агресором є хлопчик , а жертвою дівчинка, і нарешті, четвертій – що в якості агресора виступає дівчинка, а в якості її жертви – хлопчик. Після того як глядачам було роз'яснено, що «агресія є навмисними діями, які можуть завдати шкоди іншій дитині», їм пропонувалося оцінити ступінь агресивності дій дитини. Глядачі, впевнені в тому, що обидві дитини були хлопчиками, визнали показану сцену найменш агресивною в порівнянні з оцінками глядачів трьох інших груп. При цьому в оцінках глядачів останніх трьох груп не спостерігалося серйозних відмінностей. Коротше кажучи, оскільки буйна поведінка граючих хлопчиків вважалося цілком нормальним явищем, вона не сприймалася агресивною. Дослідники прийшли до висновку, що така когнітивна соціальна категорія, як гендер, «переважно направляє передчуття і очікування по якійсь одній доріжці... Віра в те, що дитина є хлопчиком, налаштовує на одні очікування, а віра в те, що дівчинкою, – на зовсім інші».

Запам’ятовуваність інформації, що відповідає гендерній схемі

Є свідоцтва того, що ми часто сприймаємо гендерні відмінності набагато більшими, ніж вони є насправді, тому що схеми впливають на те, що ми помічаємо в першу чергу, і тому що інформація, яка відповідає схемам, легше кодується в нашій пам’яті (тобто кодування спрощується, коли ви просто коректуєте схему, що вже мається, а не створюєте нову). Наприклад, і хлопчики, і дівчатка пригадують людей, які уособлюють собою стереотип певної статі, а також їх поступки набагато краще, ніж тих чоловіків та жінок, чиї образи та дії не відповідають гендерним стереотипам. При цьому подібна вибірковість пам’яті є найбільш сильною у дітей, які мають стійкі гендерні стереотипи (Cann & Garnett, 1984; Furnham & Singh, 1986; Hepburn, 1985; Liben & Signorella, 1980; Martin & Halverson, 1983 a; Mills, 1983; Ruble & Stangor, 1986; Stangor & Ruble, 1987, 1989).

У загальному випадку виявляється, що ми краще запам'ятовуємо інформацію, що відповідає засвоєній нами схемі. Є, однак, певні умови, при дотриманні яких з великою вірогідністю запам'ятається і та інформація, яка зі схемою не узгоджується. По-перше, звичайно ж, людина повинна помітити цю інформацію. По-друге, вона повинна мати мотивацію для спроб пояснити її невідповідність. Хасті (Hastie, 1981) стверджував, що неузгоджена зі схемою інформація може згадуватися в тих випадках, коли вона конкурує з інформацією, що міститься у схемі, і коли когнітивне завдання, що стоїть перед індивідом, вимагає, щоб людина використовувала цю інформацію. По-третє, людина не повинна пояснювати невідповідність інформації сформованою ситуацією або випадковими спотвореннями.

Однак навіть якщо людина і запам'ятає інформацію, що суперечить схемі, це ще не означає, що вона обов'язково змінить свої стереотипи. Природа схем така, що вони зберігають свою міцність і при зіткненні з доказами, що їх спростовують. Подібне явище отримало назву ефекту стійкості (perseverance effect). Фіске і Тейлор (Fiske & Taylor, 1984) вказували на те, що якби люди змінювали свої схеми, намагаючись підігнати їх до кожного нюансу будь-якої ситуації, що виникає, то переваги, які забезпечують використання схем при обробці інформації, були б зведені до нуля. Отже, що ж люди роблять, стикаючись з випадками, які не вкладається в сформовану у них схему? Один з можливих варіантів: створити нові підкатегорії або підтипи, які дозволять зберегти загальний стереотип, в той же час знаючи, що він підходить не для всіх елементів даної категорії (Taylor, 1981). Наприклад, До (Deaux et al, 1985) встановила, що люди мають певні підкатегорії для класифікації жінок (домогосподарки, кар'єристки, спортсменки, феміністки і об'єкти сексуального потягу) і чоловіків (спортсмени, «сині комірці», бізнесмени і мачо). Едвардс (Edwards, 1992) виявив чотири підтипи чоловіків: бізнесмени, спортсмени, прихильники сімейного вогнища і невдахи.

Ефект стійкості (Perseverance effect). Явище, яке полягає у тому, що навіть якщо людина і запам'ятає інформацію, що суперечить схемі, це ще не означає, що вона обов'язково змінить свої стереотипи. Природа схем така, що вони зберігають свою міцність і при зіткненні з доказами, що їх спростовують.

Нерідко люди, стикаючись з індивідами, які не вкладаються в їх схему, у відповідь створюють для них категорії виключення з правил (exception to the rule cathegory). В одному з досліджень (Rothbart & Lewis, 1988; Weber & Crocker, 1983) висловлювалося припущення, що якщо поведінка, що суперечить схемі, виходить від члена групи, який вважається для неї нетиповим, то в цьому випадку схема рідко піддається перегляду.

Наприклад, Фіске і Стівенс (Fiske & Stevens, 1993) відзначали, що жінка-пілот винищувача, що має чоловіка, двох дітей і обожнює готувати, більшою мірою сприяє руйнуванню стереотипів, ніж незаміжня жінка-пілот, яка ненавидить готувати. Вони пояснюють даний феномен тим, що для першої з жінок важче знайти відповідний їй підтип. Брем і Кассін (Brehm & Kassin, 1992) вказували на те, що члени стереотипних груп часто стикаються з однією не дуже простою дилемою. Для подолання стереотипів їм необхідно представити себе винятком із загального правила. Однак для стимулювання змін групового стереотипу їм потрібно здаватися типовими представниками своєї групи для того, щоб зуміти ефективно вплинути на її образ. Як приклад застосування стратегії виключення з правил до інформації, що не відповідає наявній схемі, розглянемо випадок знайомої мені жінки-архітектора, яка несподівано дізналася, що її професія мало підходить для представниць її статі. Якось вона повідала мені, що її бос заявив, що він сильно сумнівається в тому, що жінка може зробити хороший проект. Тоді вона запитала його: «А що ви скажете про мене? Ви ж самі запросили мене на роботу і сприяли моєму просуванню. До того ж я знаю, ви вважаєте мене хорошим архітектором». Що ж він відповів? Він заявив наступне: «Ви зовсім не така, як усі».

Стереотипи у відношенні до дівчинки

Стереотип	Типова поведінка	Наслідки
Повинна бути миролюбною, м’якою, стриманою, проявляти співчуття, підтримку	Не вміє сказати «ні»; прощає помилки; відчуває себе відповідальною за поведінку та проблеми інших	Не вміє прийняти самостійне рішення; боїться скоїти помилку і часто їх робить; роздратовується через неотримання бажаного результату
Повинна бути привабливою	Прагнення відповідати ідеалу краси (коштує часу, грошей та часто здоров’я)	Психологічно нестійка, адже втрата привабливості з віком тяжко переживається
Повинна орієнтуватися на родину, бути турботливою матір’ю	Спроба здійснити і те, і інше	Почуття неповноцінності, невпевненості в собі через виснажливого подвійного навантаження на роботі та в родині; іноді доводиться відмовлятися від створення родини та можливості мати дітей
Повинна бути пасивною	При стресі схильна звинувачувати себе, а не ситуацію	Почуття безпорадності, депресія, стрес продовжують впливати

Кожному хочеться вірити, що його картина світу ближча за інших до об’єктивної реальності. Але це не так. Ми сприймаємо світ залежно від умов і від того, якими є ми самі. Намагаючись описати явища навколишньої дійсності, ми, по суті, описуємо себе, своє уявлення про них. Якщо хтось не погоджується з нами, ми вважаємо таку людину ущербною. А насправді люди по-різному бачать речі – кожен крізь призму свого досвіду. Це не означає, що об'єктивних фактів не існує взагалі. Просто інтерпретація фактів залежить від наявних стереотипів і минулого досвіду. Модель світу – вірна чи ні – визначає наш образ думок і спосіб дій.