Гендерна ідентичність. Гендерний контракт. Гендерний дисплей.

Гендерна ідентичність – це відповідність поведінки людини гендерним роялм на основі сформованих у свідомості гендерних стереотипів і установок.

Іглі (Eagly, 1987) висунула припущення, що гендерні стереотипи, по суті, є соціальними нормами. Це означає, що у всіх нас є уявлення про те, що чоловікам і жінкам властиві певні конкретні якості і моделі поведінки, що переважна більшість дотримується цієї ж точки зору і що зазвичай ми усвідомлюємо, яка саме поведінка вважається правильною для представників тієї чи іншої статі. Існують дві основні причини, через які і намагаємося відповідати гендерним очікуванням, – це нормативний та інформаційний тиск. Ці терміни ввели Дойч і Жерар (Deutsch та Gerard) в 1955 році.

Людській психіці властиво економити час і сили. Тенденція підкорятися соціальним нормам фактично економить мислення: все, що від нас вимагається в певній соціальній ситуації, – це бездумно демонструвати соціально очікувану поведінку. Більшість людей приймають їх несвідомо, навіть не ставлячи під сумнів.

Поступливість – це процес підпорядкування соціальним нормам, коли людина не сприймає їх, але приводить свою поведінку у відповідність з ними, щоб уникнути покарання і отримати соціальне схвалення.

Схвалення – це процес підпорядкування соціальним нормам, коли людина з ними повністю згоден.

Ідентифікація – це процес підпорядкування соціальним нормам, при якому людина повторює дії рольової моделі просто тому, що хоче бути схожими на них.

Вчені ще не знають, який з процесів частіше змушує людей підкорятися гендерним ролям: поступливість, схвалення чи ідентифікація. На жаль, ця тема поки мало розроблена, але, за даними декількох досліджень, і чоловіки і жінки сильніше висловлюють свою прихильність гендерним стереотипам на публіці, ніж серед близьких людей (Eagly & Crawley, 1986; Eagly etal., 1981; Eisenberg & Lennon, 1983). Це скоріше вказує на поступливість, ніж на схвалення або ідентифікацію.

На процес гендерної ідентичності впливають: власний життєвий досвід, аналіз поведінки, аналіз спілкування, аналіз результатів діяльності і засобів досягнення цих результатів.

Як це не здасться дивним, але норми, цінності, уявлення змінюються і їх зміст визначається рівнем соціально-економічного розвитку суспільства, особливостями культури і конкретним способом життя індивіда. Перехід до ринкових відносин змінив уявлення про різні гендерні ролі. Процес оволодіння соціально-статевою роллю в суспільстві протікає непомітно, поступово і неухильно. На наш погляд, не слід недооцінювати ті підсвідомі процеси ідентифікації і засвоєння гендерних ідеалів і ролей, які розвиваються за допомогою різних процесів в школі і вузі. У них входить більшість механічних операцій соціального навчання, а також створення стартових умов, коли правильна поведінка засвоюється за допомогою системи заохочення і покарання, в результаті чого воно узагальнюється і переноситься на багато інших ситуації. Заохочення може робитися як свідомо, так і несвідомо вчителями, викладачами, однокласниками і одногрупниками.

Саме на цій стадії і відбувається зміна співвідношення біологічного і соціального. Людина, намагаючись відповідати запропонованим стереотипу, а інакше «Що про мене подумають оточуючі?», змінює самого себе. Складно сказати: добре це чи погано? Але особистість, яка не бажає приймати і засвоювати стереотипи, однозначно викликає несхвалення оточуючих. Хтось стає «колючим» як їжачок, хтось упокорюється і не протестує, можливо, поки не представляться відповідні умови. Нам неодноразово доводиться приймати той факт, що людина змінюється просто на очах.

Процес формування гендерної ідентичності супроводжується двома складовими – гендерним дисплеєм і гендерних контрактом. Ці два поняття взаємодоповнюючі.

Гендерний контракт – це набір соціально сконструйованих очікувань (стереотипів) або ідеальних уявлень про соціальну роль, які породжені суспільством і вкладені в свідомість індивідуумів. Поняття «гендерного контракту» було використано шведської дослідницею U. Hirdmair для характеристики гендерної системи як сукупності гендерних контрактів.

Поняття «гендерного дисплея» було введено І. Гоффманом як характеристика безлічі проявів культурних складових статі, запропонованих суспільством нормами чоловічого і жіночого. Це прояв особистістю її розуміння про ту чи іншу соціальну роль, сукупність уявлень про моральні категорії, закладені у свідомість індивідуума. Викликає інтерес визначення моральності, яке дав Данило Гранін: «Моральність – це система обмежень». У кожної особистості своя система обмежень, своє розуміння «що таке добре і що таке погано». Хоча покоління дідусів і бабусь навряд чи сьогодні зможе чітко відповісти на це питання, як раніше.

Гендерний дисплей – це характеристика безлічі проявів культурних складових статі, запропонованих суспільством норм чоловічої та жіночої поведінки. Україна належить до того типу синкретичних культур (синкретизм – грец. «з'єднання , об'єднання»), які називаються «стиковими» або «прикордонними» культурами. Такі культури є продуктом взаємовпливу різних цивілізацій у часовому і просторовому вимірах. Для них (культур) характерні поліетічность, віротерпимість, толерантність, здатність до швидкої культурної адаптації . Їх невід'ємними рисами є здатність вбирати в себе елементи інших культур без руйнування, через асиміляцію (лат. - уподібнення); здатність до безконфліктного існування і взаємодії з різними етносами , релігійними та соціальними групами , – тобто все те, що ми могли б назвати діалогом культур.

Це співвідношення «гендерний дисплей (я так розумію і поступаю) – гендерний контракт (так має бути)» впливає на процес гендерної ідентичності (процес відповідності соціальної ролі).