- •Управління освіти і науки Сумської міської ради
- •Тестові завдання з української мови
- •Рекомендації в допомогу учневі щодо тактики виконання тестів
- •Як працювати над тестом з української мови
- •Фонетика. Графіка
- •Тестові завдання до розділу «Фонетика. Графіка»
- •Тестові завдання до розділу «Лексикологія. Фразеологія»
- •Морфологія. Іменник
- •Будова слова. Словотвір
- •Тестові завдання до розділу «Будова слова. Словотвір»
- •Тестові завдання до теми « Іменник»
- •Тестові завдання до теми «Прикметник»
- •Морфологія. Числівник
- •Тестові завдання до теми « Числівник»
- •Морфологія. Займенник
- •Тестові завдання до теми « Займенник»
- •Морфологія. Дієслово
- •Тестові завдання до теми « Дієслово»
- •Морфологія. Дієприкметник
- •Тестові завдання до теми «Дієприкметник»
- •Морфологія. Дієприслівник
- •Тестові завдання до теми «Дієприслівник»
- •Морфологія. Прислівник
- •Тестові завдання до теми «Прислівник»
- •Морфологія. Службові частини мови. Прийменник
- •Тестові завдання до теми « Прийменник»
- •Морфологія. Службові частини мови. Сполучник
- •Тестові завдання до теми « Сполучник»
- •Морфологія. Службові частини мови. Частка
- •Тестові завдання до теми «Частка»
- •Морфологія. Службові частини мови. Вигук
- •Синтаксис. Словосполучення
- •Тестові завдання до розділу « Синтаксис. Словосполучення»
- •Синтаксис. Речення
- •Тестові завдання до розділу «Синтаксис. Речення»
- •Синтаксис. Просте двоскладне речення
- •Тестові завдання до теми «Просте двоскладне речення»
- •Синтаксис. Другорядні члени речення у двоскладному й односкладному реченні
- •Тестові завдання до теми «Другорядні члени речення»
- •Синтаксис. Односкладні речення
- •Синтаксис. Просте ускладнене речення
- •Синтаксис. Складне речення
- •Тестові завдання до розділу «Синтаксис. Складне речення»
- •Синтаксис. Складносурядне речення
- •Тестові завдання до теми «Складносурядне речення»
- •Синтаксис. Складнопідрядне речення
- •Тестові завдання до теми «Складнопідрядне речення»
- •Тестові завдання до теми «Безсполучникове складне речення»
- •Синтаксис. Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку
- •Тестові завдання до розділу «Синтаксис. Складні речення з різними видами сполучникового й безсполучникового зв’язку»
- •Синтаксис. Способи відтворення чужого мовлення
- •Тестові завдання до теми «Способи відтворення чужого мовлення»
- •Тестові завдання до розділу «Орфоепія»
- •Орфографія
- •Розвиток мовлення
- •Стилістика
- •Читання й аналіз тексту
- •Жити так, аби голуби сідали на плечі
- •Василь Симоненко
- •Чарівна скринька
- •«Мальовані історії»: українська версія
- •Робота з текстом
- •V. Прочитайте текст і виконайте завдання 1–7.
- •VI. Прочитайте текст і виконайте завдання 1–7.
- •Viі. Прочитайте текст і виконайте завдання 1–6.
- •Viіі. Прочитайте текст і виконайте завдання 1– 6.
- •«Шпаргалка»
- •Завжди два звуки
- •У живання м’якого знака
- •3 Ться . Ця тся
- •5. Якщо далі йде м’який приголосний
- •М’який знак не пишемо
- •5 . Після н перед ж, ч, ш, щ ь
- •11. Запам’ятай:
- •Апостроф вимова, тверда, роздільна
- •А построф
- •В іншомовних словах:
- •Чергування голосних [о] – [е] після ж, ч, ш, й
- •Н аписання слів з ненаголошеним
- •Чергування приголосних
- •Ч ергування приголосних у дієсловах
- •З міна приголосних
- •Спрощення у групах приголосних
- •3 Приголосних підряд спрощуються на 2
- •Іншомовні слова
- •Уподібнення приголосних
- •Подвоєння приголосних
- •4. Запам’ятай:
- •Старослов’янізми (церковні слова):
- •7. У словах бовван, ввесь, ввічливий, ссати і похідних: бовваніти, Подвоєння приголосних в іншомовних словах
- •Подвоєння на збіг префікса і кореня:
- •Подвоєння
- •4. В іменниках:
- •Морфологія
- •М орфологія
- •Іменник
- •Відміни іменників
- •Орфограми в іменниках
- •Родовий відмінок
- •Н е з іменниками
- •Збірні іменники
- •М ножина
- •Утворенні за 1. Прикладки:
- •Без сполучних 2.Із частинами віце-, екс-,
- •С кладноскорочені 3. Перше слово, дефіс, і ,
- •З першими частинами пів-,
- •Авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-,
- •Прикметник
- •Множина
- •Ступені порівняння прикметників
- •О рф1. Зміна приголосних
- •З прикметниками
- •1. Слово без не не 1. Є протиставлення:
- •У прикметників
- •1. Збіг на межі кореня 1. В суфіксах - ан – ( - - ),
- •Написання прикметників Разом:
- •Прикметники утворені від поєднання
- •Географічні назви:
- •Написання прикметників Через дефіс:
- •Числівник
- •Відмінювання числівників
- •3 . 50, 60, 70, 80 Відмінюється лише друга частина.
- •4 . 200, 300, 400, 500, 600, 700, 800, 900 Відмінюються обидві частини.
- •Займенник
- •Дієслово
- •1. Початкова форма дієслова (неозначена, інфінітив)
- •3 . Час теперішній
- •Окремо:
- •1 . Слово без не вживається 1. Завжди:
- •П оширене означення
- •К ома завжди з дієприкметником
- •1) Якщо дієприкметник 1) якщо дієприкметник
- •Запам’ятай: (правопис важких випадків прислівників)
- •1. Слово без не не існує:
- •2. Добираємо синонім без не:
- •3. Окремо:
- •2. Повтор, розділений прийменником:
- •3. Повтор слова:
- •5. Повтор слова, розділений часткою не:
- •Запам’ятай!!!
- •Тоді пишемо разом
- •Тоді пишемо окремо
- •4. Між 1 реченням і 2 реченням легко вставити а саме:
- •1. Коли прості речення не зв’язані між собою або дуже поширені:
- •2. У складнопідрядному реченні між частинами цього речення, з’єднаними сполучниками а, але, проте, все ж, однак, якщо вони дуже поширені ( або мають усередині розділові знаки, або далекі за змістом):
Чарівна скринька
(1–8) Понад 10 років тому у світі з’явилася така собі «чарівна скринька» – сайт, який змінив уявлення про інформацію та доступ до неї…Назва цього сайта – Вікіпедія. Він докорінно вплинув на життя школярів, студентів, журналістів – загалом тієї частини людства, яка потребує постійного й зручного доступу до найрізноманітнішої інформації. Поступово відходять у минуле багатотомники традиційних енциклопедій, багатогодинні походи в бібліотеки, колекціонування довідників і словників. Адже практично кожнісінький факт можна знайти в одній з мільйонів статей, розміщених у Вікіпедії – універсальній багатомовній безплатній веб-енциклопедії.
(9–17) Заснували проект Джиммі Вейлз і Ларрі Сенґер. Разом вони розробили формулу успіху Вікіпедії. Вейлз вирішив зробити її відкритою для редагування кожним охочим, а Сенґер запропонував використати для цього вікі – так називають сайти, які дають змогу користувачам змінювати зміст і програмне забезпечення (гавайською мовою «вікі» означає «хуткий»). Отже, 2001 року англомовну Вікіпедію було офіційно запущено, а вже 2007 року вона подолала позначку два мільйони статей, ставши найбільшим довідником в історії людства. Проект став джерелом натхнення для численних імітацій, проте жодній так і не вдалося наблизитися в популярності до оригіналу.
(18–21) Реальних конкурентів Вікіпедія справді не має. За даними дослідників, нині це сьомий найпопулярніший сайт у світі. Енциклопедія має 280 мовних версій, на чотирьох із яких (англійській, німецькій, французькій і нідерландській) – понад мільйон статей.
(22–30) Проект живе на пожертви та завдяки неоплачуваній праці тисяч волонтерів. Перший збір коштів оголосили, щоб купити ноутбук для волонтера, який згодом став першим директором з технічних питань. З роками потреби енциклопедії зросли - тепер вона має понад 50 оплачуваних працівників і мусить підтримувати роботу сотень серверів. Наприкінці 2010 року Вікіпедія, уже вкотре провівши кампанію зі збору добровільних внесків, змогла отримати 16 мільйонів доларів – більше й за коротший термін, ніж будь-коли раніше. Середній розмір пожертви становив усього 22 долари, хоча енциклопедія отримує й більші гранти, наприклад, два мільйони доларів 2010 року від Ґуґл.
(31–38) Утім симпатикам і творцям Вікіпедії рано спочивати на лаврах. Спостерігачі зазначають, що темпи додавання нових статей значно сповільнилися. Причиною може бути те, що вже наявні на сьогодні статті описують більшість відомих людству фактів. Паралельно, однак, відбувається й процес відпливу редакторів-добровольців, завдяки яким проект виявився успішним. Критики наголошують, що Вікіпедія стає дедалі ексклюзивнішою: статті та правки нових редакторів змінюють або скасовують частіше, ніж тексти елітної групи постійних редакторів. Це відлякує новачків, а отже, не сприяє появі нових статей.
(39–45) Натомість багатьох науковців той факт, що будь-яка людина може анонімно виправити статтю, написану фахівцем, украй обурює. А чимало викладачів узагалі забороняють своїм студентам використовувати Вікіпедію, бо вважають її ненадійним джерелом інформації. Саме «антиелітаризм» проекту призвів 2002 року до розриву між Вейлзом і Сенґером, якого обурював брак поваги до експертів. За словами останнього, він не зміг змиритися з тим, що «в проекті була отруйна соціальна й політична атмосфера».
(46-51) Україномовна Вікіпедія з’явилася 2004 року і на сьогодні нараховує понад 400 тисяч статей. За статистикою, українська Вікі є найпоширенішим і найбільшим енциклопедичним ресурсом українською мовою. Це свідчить передусім про самовіддану працю українських вікіпедистів. Станом на кінець 2012 року 156 тисяч зареєстрованих користувачів української Вікіпедії зробили принаймні одне редагування.
(52–59) Загалом же сучасний стан розвитку «чарівної скриньки» характеризується справжнісінькими війнами: представники різних націй намагаються підняти свою мовну версію якнайвище в рейтингах. На щастя, це той випадок воєнних дій, коли запеклі битви для кожної зі сторін закінчуються перемогою: результатом суперництва стає не руйнування, а поширення знань, завдяки чому «чарівна скринька» ніколи не перетвориться на «скриньку Пандори», адже її відкриття робитиме знання доступнішим, що, є надія, сприятиме розвитку кожної нації зокрема й людства загалом, а отже, злагоді у світі.
За Д. Губенком, журнал «Український тиждень», 569 слів
1.З тексту можна зробити висновок, що перевагами Вікіпедії порівняно з традиційними енциклопедіями є все перераховане, ОКРІМ
А можливості звернення до джерела будь-коли
Б відсутності суворої експертизи змісту статей
В зручності роботи з потрібними матеріалами
Г універсальності інформації, яку можна знайти
2. Наявне в тексті протиставлення «чарівна скриньки» / скринька Пандори» може бути інтерпретоване як протиставлення за значеннями
А відкритість / закритість
Б знання / невігластво
В доступність / таємність
Г злагода / розбрат
3. Говорячи про «антиелітаризм» (рядки 39–45) як політику, що лежить в основі стратегії творення Вікіпедії, автор має на увазі
А доступність інформації з веб-енциклопедії для будь-яких прошарків населення
Б низьку якість веб-енциклопедії через відсутність фахового редагування статей
В рівність усіх у праві створювати й редагувати будь-які статті веб—енциклопедії
Г відсутність поваги до експертів і віддання переваги анонімному редагуванню
4. У тексті немає мікротеми
А заборона доступу до Вікіпедії
Б конфлікт «батьків» Вікіпедії
В популярність Вікіпедії у світі
Г проблеми розвитку Вікіпедії
5. Факт про те, що середній розмір пожертви на Вікіпедію становить усього
22 долари (рядки 22–30), автор наводить, щоб
А поінформувати читачів про Вікіпедію як доволі прибуткову справу для організаторів
Б засвідчити, що цей проект підтримує чимало простих людей, розуміючи його користь
В показати, що сайт Вікіпедія не гребує навіть найменшими сумами для свого розвитку
Г підтвердити думку про Вікіпедію не як про бізнес-проект, а як про добровільну справу
6. Засобом міжфразового зв’язку між другим і третім реченнями тексту є
А займенник
Б вставне слово
В прислівник
Г лексичний повтор
7. Загальною темою тексту є розповідь про
А історію випадкової появи Вікіпедії
Б поширення Вікіпедії в усьому світі
В стан українського варіанта Вікіпедії
Г Вікіпедію від її появи й до сьогодні
8. Для тексту характерним є поєднання ознак стилів
А наукового й офіційно-ділового
Б офіційно-ділового й публіцистичного
В публіцистичного й наукового
Г художнього й наукового
Текст 13. Прочитайте уважно текст. Виконайте завдання 1- 8 до нього. З чотирьох варіантів відповіді виберіть ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ.
Степове Ельдорадо
(1–3) Унікальний Великий Рижанівський курган, що на Черкащині, у 1996–1998роках дослідили археологи. Досвідчені науковці не могли стримати захвату! Шар за шаром земля відкривала таємницю поховання знатного скіфського воїна...
І
(4–13) Славетний грецький герой Геракл на своїй колісниці мандрував неозорими степами Таврії. Якось уночі його коні зникли. У пошуках улюблених скакунів він дійшов аж до витоків Борисфену (так у давнину називали Дніпро). Тут чекала на нього зустріч із володаркою навколишніх земель, напівжінкою-напівзмією. Вона викрала Гераклових коней, аби змусити славетного мужа побратися з нею. У неймовірного подружжя народилися три сини. Лише після цього Діва-змія віддала коней і відпустила чоловіка. Залишаючи сім’ю, Геракл передав дружині свій лук і заповів: той син, який зможе натягнути його, успадкує землі цариці. Старші сини не змогли впоратися й були вигнані на чужину. Лише молодшому це вдалося. Звали його Скіф.
(14–15) Так оповідав «батько історії» Геродот Галікарнаський. Утім справжня історія скіфського народу була ще цікавішою.
(16–19) Під високим насипом кургану розташована поховальна камера, яка слугувала посмертною домівкою для вождя. Підземне приміщення розділяла навпіл глиняна перегородка. Одна половина камери нагадувала господарську комору, а в другій був похований великий вождь.
II
(20–25) У І тисячолітті до нашої ери на степових просторах Євразії, від Монголії до Дунаю, почався рух – нескінченними шляхами потяглися кибитки, вершники, худоба. У Великому степу з’явилися нові господарі – кочовики скіфи. Спочатку вони мешкали в степах Причорномор’я, Прикубання та Північного Кавказу. Але природжені воїни не могли довго сидіти без діла. Тож скіфів потягло на південь, і в VII столітті до нашої ери вони здійснили низку походів до Ассирії.
(26–29) Поява з півночі хмар озброєних вершників вразила навіть досвідчених ассирійських вояків. Правителі вирішили залучити тисячні скіфські війська на свій бік. І скіфи уклали союз із Ассирією, а через кілька десятиліть просунулись аж до кордонів Єгипту і протягом наступної чверті століття панували в Передній Азії.
(30–33) Панування це закінчилося після того, як Мідія та Вавилон перемогли Ассирію. Похизувавшись своєю силою майже сто років, кочовики вирушили на захід і наприкінці VII століття до нашої ери вторглися на південь України, знищуючи й асимілюючи тамтешніх кімерійців.
(34–40) Зоряним часом Скіфії стало IV століття до нашої ери, коли на просторах Північного Причорномор’я під егідою кочових скіфів склалося могутнє об’єднання різних народів, у тому числі землеробських. На цей час припадає розвиток торгівлі з Грецією та виникнення великих постійних поселень. Могутність скіфської держави багато в чому була пов’язана з ім’ям царя Атея. Він розширив свої володіння на захід і вів тривалі війни з македонським царем Філіпом II, батьком Александра Македонського. Грізний правитель-воїн загинув у кривавому бою 339 року до нашої ери.
ІІІ
(41–49) Скіфи перевозили військові трофеї на батьківщину, а після смерті вождів клали разом із ними в могилу. Якими були багатства тих правителів, можемо уявити, розглядаючи знахідки з курганів. Дослідників вражала величезна кількість золотих виробів у курганах і рівень їх виготовлення. Найдужче скіфи полюбляли зображувати тварин, тому їхнє мистецтво має характерну назву – «звіриний стиль». Однаково реалістично виглядали й земні тварини, і фантастичні – хижі грифони та шляхетні крилаті коні. «Звіриний стиль» – це нескінченна кривава боротьба земних і фантастичних істот, така знайома і близька скіфському серцю постійна жорстока війна.
(50–56) Найвідомішою серед скіфських реліквій є пектораль, знайдена видатним українським археологом Борисом Мозолевським у кургані Товста Могила на Дніпропетровщині. У цій нашийній прикрасі відображена скіфська модель світу: у нижньому ярусі – підземні крилаті тварини, а у верхньому – реальні земні люди, заклопотані буденними справами. У мініатюрних фігурках людей філігранно відтворені обличчя, одяг, м’язи... Можна навіть розгледіти отвір голки в руках кравця! Така майстерність напівдиких кочівників не могла не вражати тогочасні народи.
IV
(57–64) У житті кочівників найбільшою сімейною та родовою цінністю було домашнє вогнище. Саме його мала захищати богиня Табіті – аналог грецької Гес- тії. Її становище було навіть вищим, ніж верховного бога Папая («брат» грецького Зевса), якого кочовики вважали своїм прабатьком. Дружиною Папая була богиня землі Апі – та сама змієнога праматір скіфів, яка оженила на собі неприступного Геракла. Богиня плодючості Аргімпаса – тотожність Афродіти. Особливе місце посідав бог грози і війни Арей. Тільки йому скіфи споруджували спеціальні вівтарі з хмизу, приносили в жертву коней, худобу і полонених.
(65–70) Найвідповідальніша робота археологів починається вже після закінчення розкопок. Ким був знатний небіжчик, похований з почестями й таємничими ритуалами? Комплексне дослідження поховання III століття до нашої ери дало підстави припустити, що тут був похований вождь скіфського об’єднання чи навіть номарх – керівник одного з лісостепових периферійних округів-номів, які з IV століття входили до складу Великої Північнопричорноморської Скіфи.
V
(71–78) Після смерті свого улюбленого царя Атея скіфи розгубилися. У 313 році
до нашої ери македонський полководець Лісімах завдав кочовикам нищівного удару. Із заходу на них наступали фракійці й галати, а з-за Дону – сармати. Розміри величезної держави скоротилися до меж Криму та Нижнього Дніпра. Столицею «Малої Скіфії» став Неаполь Скіфський, руїни якого зараз можна відвідати на околиці Сімферополя. У III столітті нашої ери римський флот під командуванням Плавія Сільвана завдав скіфам жорстокої поразки. Справу довершили боспорські царі, алани й готи.
(79–85) Але й це ще не був кінець. Якось мисливці з войовничого племені гунів вистежували дичину на березі Меотійського озера (Азовське море). Раптом вони побачили чудового оленя, який увійшов у воду. Зачаровані, вони вирушили за ним і ... перейшли озеро через нинішню Керченську протоку. Так чарівний олень привів мисливців на скіфські землі. Гуни вирішили, що це було божественне провидіння. Більшість полонених скіфів вони принесли в жертву перемозі, а решту обернули в рабство.
(86–87) Так у 375 році після гунського нашестя завершилася тисячолітня історія величних і грізних скіфів. Владні й жорстокі, вони стали жертвами собі подібних.
За Н. Михайловою, журнал «Міжнародний туризм», 860 слів
1. Відомості про скіфів авторка черпає з писемних джерел
А Бориса Мозолевського
Б Александра Македонського
В Геродота Галікарнаського
Г Плавія Сільвина
2. Напівжирний шрифт авторка використовує для відокремлення
А легенди від історичної правди
Б основної інформації від другорядної
В думок археологів від власних спостережень
Г журналістської оповіді від наукового викладу
3. У тексті немає мікротеми
A перемоги скіфів над персами
Б легендарне народження скіфів
В релігійні уявлення скіфів
Г робота археологів зі скіфськими похованнями
4. Відповідність грецьких і скіфських богів, згаданих у тексті, є правильною в усіх рядках, ОКРІМ
А Табіті – Гестія
Б Аргімпаса – Афродіта
В Папай – Зевс
Г Арей – Геракл
5. Загальну думку автора про долю скіфів найкраще окреслює крилатий вислів
А Все гине – слава не поляже (Т. Шевченко).
Б Хто взяв меч, від меча й загине (Біблія).
В Щастя всіх прийде по наших аж кістках (І. Франко).
Г Миру не ждуть – мир завойовують (П. Тичина).
6. Беручи до уваги те, що слово «ельдорадо» (El Dorado іспанською – «позолота») означає «фантастично багата місцевість, яку розшукували іспанці, завойовуючи Південну Америку», доречним можна вважати тлумачення заголовка тексту, наведене в рядку
А світ, заселений давніми божествами та підземними крилатими тваринами
Б простори українських степів, так і не підкорені войовничими скіфами
В загадкова країна казкових скарбів, яка існувала на території України
Г земля неозорих просторів і неймовірних багатств, яка навряд чи існує насправді
7. Прочитайте перелік підзаголовків до частин тексту, пронумерованих римськими цифрами.
Сини Геракла. Скіфські держави. Степові піраміди. Останні століття.
У цьому переліку бракує підзаголовка до частини
А II
Б III
B IV
Г V
8. Запропоноване фото є ілюстрацією до рядків тексту
А 4-13
Б 34-40
B 50-56
Г 79-85
Текст 14. Прочитайте уважно текст. Виконайте завдання 1–8 до нього. З чотирьох варіантів відповіді виберіть ОДИН ПРАВИЛЬНИЙ.
