Малярство

Українське барокове малярство позначене:

• національною індивідуальністю (українське відтворення образів, доборі технічних прийомів);

• традиціями візантійського, давньоруського, давньоукраїнського, ренесансного живопису.

Тематично представлений:

• релігійною тематикою;

• монументальним настінним розписом;

• станковим іконописом;

• портретом.

Монументальний живопис поділявся на дві групи:

• розписи в дерев’яних церквах, поєднують у собі як професійне малярство, так і народний примітивізм. Представлений пам’ятками Західної України (розписи церкви св. Юра у Дрогобичі, розписи нефа Миколаївської церкви в с. Колодному на Закарпатті).

• монументальні розписи в мурованих храмах Лівобережжя та Києва, а також Правобережжя та Західної України.

У XVIII ст. монументальний живопис поширився і на декорування католицьких храмів, у яких розписували переважно плафони. На їх стилістику мали значний вплив традиції європейського пізньобарокового монументального живопису (наприклад, плафонний розпис Львівського кармелітського костелу (1732), автор італієць Педретті).

Портретний живопис найяскравіше представлений у жанрі парсуни – жанр портретного живопису кін. XVI-XVIII ст., що використовував прийоми іконопису. Найвідомішими зразками є портрети Б.Хмельницького, полковника І.Сулими, П.Могили, козацької старшини, а в Західній Україні – львівських братчиків з різними атрибутами. Найвидатніші художники –портретисти – Д.Левицький, В.Боровиковський.

В основі козацького портрета лежали:

• підкреслення гідності людини;

• вказівка на станову приналежність;

• проникнення у психологічний світ людини;

• вживання епітафій.

Зображення родовідних дерев (у вигляді трояндового куща, виноградної лози, дуба тощо) для давніх і поважних родів (Розумовських, Полубинських).

Використанням геральдичних знаків, символів, які вказували на рід занять (митри, руків’я посохів, чаші для причастя, бунчуки, булави, печатки, порохівниці).

Особливий жанр барокового образотворчого мистецтва – іконопис.

У ньому поєдналися традиційні середньовічні та ренесансні риси, спостерігається українська типізація образу Христа, Богородиці, святих.

Найвизначніші майстри іконопису: Ф.Селькович, М.Петрахнович, І.Руткович, Й.Кодзелевич, І.Бродлакович.

Яскравим втіленням барокового іконопису є іконостаси Євецького собору, Троїцької церкви в Чернігові та Преображенської церкви в Сорочинцах.

Центром малярства в ті часи стало м. Жовква на Львівщині, у ньому працювали видатні майстри Ю.Шимонович, І.Туткович, М.Альтомонте.

Відомою була художня школа Київської академії, де працювали художники І.Щирський, Д.Галятовський, Г.Левицький, Л.Тарасевич. Школа Г.Левицького справила великий вплив на розвиток граверного мистецтва. Основоположником українського граверства був О.Тарасевич, котрий здобувши спочатку освіту в Україні, продовжив навчання в майстерні відомих баварських граверів Кіліанів. На межі XVII-XVIII ст. найбільшого розквіту досягає гравюра (різновид графіки, пов'язаний із друкарською справою, у ньому зображення є друкованим відбитком малюнка). Центром граверства стає Почаїв, де працювали відомі брати Богемські та Т.Стеблицький.