3. Тенденції розвитку сучасного мистецтва.

Сучасна українська культура крім постмодерних тенденцій презентує також напрям неотрадиціоналізм, що втілює в собі реалістичну академічну культуру, декоративний фольклоризм (неоархаїку), неоромантизм (постшістдесятництво), а також соцарт.

Живопис

Проникнення нових технологій у мистецтво призводить до масштабного оновлення форм і засобів вираження в сучасному українському живописі: виникає інсталяція (мистецтво стає тривимірним за рахунок об’єднання його з музикою, скульптурою, кіно, світловими та чуттєвими ефектами (дотик, нюх) тощо).

Найвідоміші художники сучасної України:

Іван Марчук,

Тиберій Сильваші,

Олег Тістол,

Василь Цаголов,

Олександр Гнилицький,

Олександр Ройтбурд,

Ілля Чічкан,

Жанна Кадирова,

Арсен Савадов,

Євгенія Гапчинська.

Художня фотографія

Фотомистецтво постає нерозривно пов’язаним з живописом та скульптурою, створюючи часто з ними одне ціле (колаж, інсталяція).

Представники:

Арсен Савадов,

Борис Михайлов,

Ілля Чічкан.

Основу сучасної художньої фотографії становить постановочне продумане композиційно фото.

Особливістю сучасного фото також є його подальша комп’ютерна обробка.

Архітектура

Оскільки постмодернізм сформувався як напрям в архітектурі ще в 50-х рр. ХХ ст., то в сучасну Україну цей напрям прийшов уже як певна західна традиція, яка об’єднала тенденції хай-теку та концептуалізму з іронічністю форм.

Тенденції в сучасній архітектурі:

- поєднання плавних форм із різкими;

- відсутність чіткої окресленості будівель;

- ансаблевість (будівля зводиться або на контрасті з оточенням, або разом зі зміною навколишнього простору);

- принципова еклектичність стилів.

Архітектура Запоріжжя

також розвивається в загальному постмодерному руслі.

Прикладами цього архітектурного напрямку є висотна будівля на пл. Фестивальній, офісний центр по вул. Перемоги, башти-близнюки на Набережній, банк і боулінг на пл. Свободи.

Театр

Сучасний український театр також зазнав впливу постмодернізму. Поряд із традиційною школою психологічної акторської гри з’являються тенденції експериментаторства, пошуку нової естетики.

Відбувається оновлення жанрової системи, виникають хепенінг (вистава, у якій глядач – активний учасник дійства) і рок-опера (наприклад, “Біла ворона” Г. Татарченка та Ю. Рибчинського).

Відомими сучасними театральними режисерами є

Роман Віктюк

Вистави: “Служниці” (Жан Жене), “Майстер і Маргарита” (Михайло Булгаков), “Саломея” (Оскар Вальд), “Едіт 64Піаф” (Ксенія Драгунська) та ін.

Андрій Жолдак

Вистави: “Один день з життя Івана Денисовича” (Олександр Солженіцин), “Не боюся сірого вовка” (Едвард Олбі), “Гамлет. Сни” (за мотивами В. Шекспіра), “Гітлер love. Сталін love” (Василь Барка) тощо.

Кіно

Попри кризу в сучасному кіномистецтві, українське кіно все ще залишається досить відомим у світі, проте здебільшого на рівні фестивального типу фільмів, а не масового прокатного продукту.

Сучасне українське кіно тяжіє здебільшого до постмодерної естетики

Відомими кіномитцями сучасної України є

Кіра Муратова (“Три історії”, “Два в одному”, “Мелодія для шарманки”, “Настроювач” тощо).

Михайло Іллєнко (“Молитва за гетьмана Мазепу”, “Сьомий маршрут”, “Той, що пройшов крізь вогонь”).

Ігор Стрембіцький (“Подорожні”).

Олег Санін (“Мамай”).

Тарас Ткаченко (“Собачий вальс”).

Степан Коваль (“Йшов трамвай 9-ий номер” (анімаційний)).

Література

Література, безпосередньо орієнтована на постмодернізм, починає свій відлік з 80-х 64рр. із творчості таких угруповань, як «Бу-ба-бу» (Ю.Андрухович, В. Неборак, О.Ірванець), «Пропала грамота» (Ю.Позаяк, В.Недоступ, С. Либонь) та «Нова дегенерація» (І. Андрусяк, С. Процюк, І. Ципердюк).

Проте найбільш відомими письменниками-постмодерністами в українській літературі 80-початку 90-х рр. ХХ ст. стали

Юрій Андрухович

Твори: “Рекреації”, “Московіада”, “Перверзія”, “12 обручів”, “Таємниця” та ін.

Оксана Забужко

Твори: “Польові дослідження з українського сексу”, “Сестро, сестро”, “Дівчатка”, “Музей покинутих секретів” та ін.

Також відомими письменниками 90-х рр. ХХ ст. стали

Тарас Прохасько (“З цього могло би вийти декілька оповідань”, “НепрОсті”),

Сергій Жадан (“Цитатник”, “Депеш Мод”, “Ворошиловград”),

Юрій Іздрик (“Острів Крк”, “Воццек”, “Таке”).

У 2000-них вдало дебютували і стали популярними

Ірена Карпа (“Фройд би плакав”, “Перламутрове порно”, “Сучки отримують все”, “Добло і Зло”),

Любко Дереш (“Культ”, “Намір”, “Архе”, “Трохи пітьми”),

Таня Малярчук (“Як я стала святою”, “Ендшпіль для Лізи”, “Згори вниз”, “Говорити”, “Звірослов”, “Біографія випадкового чуда” ).

Постмодернізм, як і вся сучасна культура, – явище динамічне і багато в чому непередбачуване у своєму розвитку, тому потребує постійного оновлення знань і свого теоретичного осмислення.