Тести до теми

1. Хто з українських художників був автором Державного герба і Державної печатки гетьманату, кліше перших українських грошових знаків:

1. М.Бойчук.

2. О.Мурашко.

3. Г.Нарбут.

4. Ф.Кричевський.

2. Основними ознаками модернізму були:

1. Заперечення романтизму, прагнення до боротьби.

2. Заперечення реалізму, заглибленість у внутрішній світ.

3. Заперечення класицизму, пошук суспільного ідеалу.

4. Правило трьох єдностей, виникнення трагікомедії, емоційність.

3. Основоположником кубізму в скульптурі є:

1. М.Бойчук.

2. О.Мурашко.

3. О.Архипенко.

4. Ф.Кричевський.

4. Культурно-освітнє відродження в 20-их роках ХХ ст. позначилося появою таких інституцій:

1. Масонських об’єднань.

2. Братств.

3. Народницьких рухів.

4. Просвіт.

5. Назвіть прізвище режисера-новатора, реформатора українського театру першої третини ХХ ст.:

1. М.Садовський.

2. П.Саксаганський.

3. Л.Курбас.

4. М.Гайдай.

6. Як називають процес винищення радянськими каральними органами української творчої інтелігенції:

1. Коренізація.

2. Розстріляне відродження.

3. Шовінізм.

4. Українізація.

7. Найвідомішими педагогами-художниками відкритої в Києві 1917 р. Української академії мистецтв були:

1. К. Брюлов, Л. Боровиковський, Т. Шевченко.

2. М. Примаченко, К. Білокур, Т. Яблонська.

3. Г. Нарбут, Ф. Кричевський, М. Бойчук.

4. М.Ванштейн, І.Григор’єв, В.Рижих.

8. М. Зеров, М. Рильський, П. Филипович, М. Драй-Хмара та О. Бургардт у своїй літературній діяльності відомі як:

1. Київські неокласики.

2. Харківські символісти.

3. Київські неоромантики.

4. Львівські сюрреалісти.

9. Організатором (1937) і балетмейстером Ансамблю танцю УРСР був:

1. П. Вірський.

2. П. Вантух.

3. Г.Завгородній.

4. Ю.Левицький.

10. До напрямків модернізму належить художній напрям:

1. Класицизм.

2. Романтизм.

3. Реалізм.

4. Імпресіонізм.

Лекція №7 сучасна українська культура план

1. Специфіка становлення сучасної культури України.

2. Постмодернізм як світоглядно-естетична система.

3. Тенденції розвитку сучасного мистецтва.

1. Специфіка становлення сучасної культури України.

Якщо творчий злет української культури був підготовлений національними процесами кінця XIX — початку (10-ті роки) XX ст., то зміни в сучасній українській культурі (особливо в художній сфері) спираються на перервану культурно-модерністську традицію 20-х років (вона і розвивалася, якщо не в радянській Україні, то за кордоном) і демократизаційно-оновлюючу громадянську традицію 60-х років як гілку альтернативної, національно спрямованої культури (Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба та інші).

Поступово допускається, а потім і визнається існування поряд з методом соціалістичного реалізму інших творчих методів. Надається значна свобода у виборі репертуару та діяльності в цілому закладів культури аж до їх комерціалізації. Тому зміни, які проходили в сфері культури після проголошення незалежності України, були значною мірою продовженням, але на більш визначеній національній основі, тих тенденцій і напрямків, що склалися в період "перебудови", доповнились широким андеграундом — напрямками мистецтва, альтернативними соціалістичному реалізму.

Проголошення волею народу незалежності України призвело до радикальних змін в суспільстві, які суттєво позначились на становищі культури. Складається нова соціальна і культурна ситуація, породжуючи нову соціокультурну реальність. Основною особливістю нової соціокультурної дійсності є насамперед те, що наше суспільство знаходиться в періоді перелому, зміни типу своєї організації існування, яке умовно визначається як "посттоталітарне суспільство". Радикальне реформування суспільства активно формує нову культурну реальність, яка характеризується й новими відносинами між людьми в цілому (як суб´єктами культури), новими умовами (в тому числі й матеріальними) свого розвитку, особливою системою цінностей, норм і правил, культурних потреб і засобів їх задоволення.

Культурна трансформація, що триває в суспільстві, пов´язана з появою нових духовних потреб, які були пробуджені зростаючим інтересом до національної культури, а також потоком нових культурних цінностей — як вітчизняних (які були або заборонені, або знаходились у "шухлядах"), так і зарубіжних.

Якщо в недавньому минулому переважали критерії, пов´язані з ідеологічною цінністю культури, то тепер все більше визначаються і виходять на перший план критерії художності, естетичної досконалості, новаційності, авангардності, справжньої народності.

У зв´язку з різноманітністю змін і впливів в культурі загальна її структура залишається не усталеною, що дає підстави стверджувати, що сучасне культурне життя характеризується новим співвідношенням професійної, самодіяльно-художньої, традиційно-народної та релігійної культури, тобто певною структурною мозаїчністю.

Примітною особливістю розвитку української культури, пов´язаною з її відкритістю, є розгортання діяльності ініціативно створюваних добровільних товариств, об´єднань, асоціацій різного спрямування, які поступово закладають важливе підґрунтя громадянського суспільства. Значна частина цих об´єднань плідно співпрацює з різними зарубіжними культурними, благодійними, науковими, освітніми інституціями, сприяючи входженню України в культурний європейський простір. Проте навальна, агресивна пропаганда західних цінностей в їх не кращих зразках певною мірою почала деформувати ще не усталену систему національних цінностей, робити привабливим для молоді "героїв" західного світу, часто чужих нашій моралі і нашому менталітету, що починає викликати протест громадськості, особливо інтелігенції.

У зв´язку з підвищеною конкурентністю західної і російської культури та значним зниженням показників освоєння і продукування культури української в суспільстві починає усвідомлюватись необхідність протекціонізму щодо неї з наданням їй певних пільг і переваг, особливо у виданні україномовної літератури, кіновиробництва та кінопрокату. Опрацьовано декілька концепцій розвитку української культури за участю відомих вчених Г.Д. Вервеса, І.М. Дзюби, М.І. Гончаренка, М.В. Поповича, П.П. Толочка та інших.

Риси сучасного етапу розвитку культури:

Позитивні:

• подолання самоізольованості культури;

• відновлення історичної пам'яті народу;

• розкріпачення суспільної свідомості;

• відновлення і поширення релігійної культури;

• звільнення від догматів, стереотипів радянських часів;

• поява нових жанрів, типів, напрямів мистецтва і загалом культури;

• «повернення» емігрантської культури на батьківщину, зв'язок з діаспорою.

Негативні:

• непродумане руйнування цінностей радянського періоду;

• залежність культурного розвитку від примх ринку, комерціалізація культури;

• згортання до мінімуму державного фінансування культури;

• звуження поля діяльності установ культури;

• поширення і засилля масової культури;

• криміналізація сфери культури;

• агресивність деяких релігійних сект;

• поляризація.

Наука й освіта незалежної України

Провідним науковим центром є Національна академія наук України. На сьогодні в ній нагромадилися серйозні проблеми. Орієнтація на прикладні розробки супроводжувалася падінням престижності фундаментальних досліджень, понад 90 % нових технологічних розробок не впроваджуються у виробництво. Серйозною вадою є поділ науки на академічну, вузівську і галузеву. Великі труднощі в матеріально-технічному та кадровому забезпеченні створює низький рівень фінансування.

У складних умовах перебувала і перебуває освіта, хоча процеси оновлення охопили і цю важливу галузь (Болонська декларація). Зроблено перші суттєві кроки щодо реформування професійно-технічної і вищої освіти. З метою більш тісного зв'язку міністерства професійно-технічної освіти та вищої освіти були об'єднані. Скорочуються масштаби підготовки спеціалістів через заочну та вечірні форми навчання, здійснюється перехід на ступеневу підготовку: молодший спеціаліст, бакалавр, магістр. Поряд з державними створюються навчальні заклади різних форм власності.