Засоби формування фонетичної компетентності

У процесі формування ФК під час проведення фонетичних фрагментів уроків використовуються різноманітні засоби навчання. До найважливіших відносяться звичайно фонограма і відеофонограма із зразками автентичного мовлення. Це записи віршів, римувань, пісень, діалогів, спеціальних фонетичних вправ для слухання й імітації, а також фрагментів фільмів, телепередач тощо.

Для кращого усвідомлення учнями положення і рухів артикуляційних органів і з метою унаочнення деяких фонетичних феноменів доцільно використовувати допоміжні засоби: дзеркало, свічку, папір, малюнки, схеми, сигнальні картки, таблиці тощо. З цією ж метою учитель може застосовувати різноманітні жести, дотик пальцями над підборіддям (наприклад, для унаочнення контакту кінчика язика з нижніми зубами в німецькій мові), губи у положенні для свисту (для тренування лабіалізації голосних), дихання на скло (для корект' ного продукування деяких приголосних, що не мають аналогів в РМ) тощо.

Контроль рівня сформованості фонетичної компетентності

Контроль та оцінка рівня сформованості ФК здійснюються вчителем з урахуванням типів помилок у мовленні учнів. Необхідно розрізняти фонетичні та фонологічні помилки. Перші впливають на якість звучання і зумовлюють акцент, а другі – на зміст. У неспеціалізованих ЗНЗ, де одним із основ них принципів навчання вимови залишається принцип апроксимації, фонетичні помилки не беруться до уваги, тому що основна мета спілкування – розуміння – досягнута. Враховується наявність і кількість фонологічних помилок. Рівень сформованості фонетичної усвідомленості перевіряється головним чином опосередковано через особливості іншомовного спілкування, або за допомогою опитування, анкетування, тестування тощо.

Але все вищезгадане не стосується спеціалізованих і профільних шкіл, гімназій і ліцеїв, в яких мета навчання наближається до мети мовного ВНЗ – оволодіти ІМіК на рівні, наближеному до культурних носіїв мови. У цих випадках вимова учнів оцінюється за фонетичними і фонологічними ознаками.

Формування фонетичної компетентності тісно пов’язане з формуванням лексичної компетентності, чому і присвячено наступний розділ.

Методика формування іншомовної лексичної компетентності Вправи і завдання для формування лексичної компетентності

Засвоєння ЛО відбувається шляхом виконання некомунікативних, умовно-комунікативних, комунікативних вправ, спрямованих на набуття відповідних знань, формування навичок і здатності використовувати набуті навички в усіх видах мовленнєвої діяльності. Виділяють такі групи вправ: для формування лексичних навичок аудіювання/говоріння/читання/письма.

Серед некомунікативних вправ і завдань для набуття знань про форму ЛО (усної і письмової) можна назвати виконання певних дій з подальшим виведенням правила. Можливі дії:

· повторення слів, словосполучень і мовленнєвих кліше за вчителем / диктором, з виділенням наголосу, певного звука, звукосполучення і формулювання правила щодо особливостей звучання певних ЛО.

Прикладом вправи для набуття знань про основні поняття: корінь, префікс, суфікс може бути: називання слів з певною орфограмою, афіксом тощо і формулювання правила щодо особливостей читання / написання ЛО, усвідомлення маркерів, що позначають частину мови.

Вправою на оволодіння знаннями про правила словотвору в іноземній мові (складання слів, конверсія) може бути:

групування слів за різними формальними ознаками: словотворчими компонентами, частинами мови тощо; формулювання правил словотвору.

Можливі некомунікативні вправи для набуття знань про семантику (денотат, конотація) ЛО:

· називання усіх видових понять до певного родового поняття (наприклад меблі – стіл, стілець, шафа тощо);

· вибір з ряду слів того слова, що відповідає (не відповідає) певній темі.

Прикладами вправ для набуття знань про сполучувальну цінність слова

(синтаксична і лексична сполучуваність) можуть бути:

заповнення пропусків у реченнях, що ілюструють семантику ЛО, відповідними словами;

поєднання ЛО з її дефініцією.

Прикладом вправи на оволодіння знаннями про відносну цінність слова (здатність мати антоніми, синоніми, омоніми, пароніми, стилістичну, соціокультурну забарвленість) може бути:

· вибір синоніма / антоніма, еквівалента рідною мовою до даного слова /

словосполучення з кількох даних.

Формування рецептивних лексичних навичок розпочинається ознайомленням з ЛО (презентація і семантизація). Ознайомлення здійснюється, як правило, у процесі читання з опорою на графічний образ ЛО. Учні у процесі читання виокремлюють незнайому ЛО, відштовхуючись від її форми у тексті, встановлюють її словарну форму, співвідносять її зі словарним значенням, визначають контекстуальне значення. Усі вправи мають бути адекватними процесу читання, наприклад:

· читання уголос для співвіднесення графічного образу ЛО з її звуковим образом;

· співвіднесення даної форми ЛО з її словарною формою і визначення

значення ЛО у різних сполученнях;

· заповнення пропущених ЛО у тексті, завершення речень, створення асоціограми за назвою тексту (розвиток механізму прогнозування);

· вибір із тексту ЛО, що відносяться до певної підтеми, ситуації, вибір однокореневих слів (зміцнення парадигматичних і синтагматичних зв’язків ЛО);

· визначення значень слова на основі знань його словотворчих елементів. На основі оволодіння різними способами словотворення формується потенціальний словник учнів, що має велике значення для рецептивних видів МД. Потенціальний словник складають ЛО, які, навіть зустрівши у тексті вперше, учень може зрозуміти самостійно. Основним джерелом потенціального словника є мовна здогадка. Виокремлюють три групи підказок, що використовуються для розвитку мовної здогадки: внутрішньомовні (віднесення слів до певної граматичної категорії, що виявляє її функції у реченні); міжмовні, що містяться у словах, утворених шляхом запозичення з іншої мови; позамовні підказки, що випливають із знання явищ та фактів дійсності.

Лексика мінімуму, а також лексика, засвоєна учнем у процесі навчальної роботи, складає його реальний словник.

Для формування репродуктивних лексичних навичок оптимальною є така послідовність вправ:

1. Імітація зразка мовлення (ЗМ).

2. Лаконічні відповіді на альтернативні запитання учителя.

3. Підстановка у ЗМ.

4. Завершення ЗМ.

5. Розширення ЗМ.

6. Відповіді на різні типи запитань.

7. Самостійне вживання ЛО у фразі / реченні.

8. Об’єднання ЗМ у понадфразові єдності – діалогічну та монологічну.

9. Використання ЗМ у мінітекстах.

Вправи на імітацію можуть мати ігровий характер: “Уявіть, що я – суфлер, а ви – актори!” або: “Пограємо у відлуння: я буду називати слово, а ви повторюватимете за мною, як відлуння”. Імітація може бути у вигляді альтернативних запитань учителя, які вимагають коротких відповідей у вигляді нових ЛО. Тобто матеріал для відповіді учня “закладений” у запитанні вчителя. Так само можуть використовуватись лаконічні відповіді на спеціальні запитання учителя.

Підстановчі елементи у вправах можуть бути вербальними і підказуватися усно вчителем або подаватися списком, із якого учень може вибрати потрібну ЛО, та невербальними (малюнки тощо).

Наведемо приклади умовно-комунікативних вправ для автоматизації дій учнів з ЛО активного мінімуму.

Англійська мова

1. Лаконічні відповіді на альтернативні запитання учителя: Answer my questions. Give laconic answers.

T: Is “Kateryna” by Shevchenko a story or a poem? Ps: A poem.

2. Імітація використання ЗМ на рівні фрази: Agree with me if I’m right. T: “Kateryna” by Shevchenko is a poem.

^{Ps: You are right. “Kateryna” by Shevchenko is a poem.}

3. Підстановка у ЗМ: Correct me if I’m not right. T: “Cinderella” is a short story.

1

^{P : You aren’t right. “Cinderella” is a fairy'tale.}

4. Завершення ЗМ: Complete my statements. T: “Robinson Crusoe” by Daniel Defoe is …

1

^{P : “Robinson Crusoe” by Daniel Defoe is an adventure story.}

5. Відповіді на різні типи запитань: Answer my questions. T: What’s your favourite poem?

1

^{P : The poem “My Heart’s in the Highlands” by Robert Burns.}

6. Об’єднання ЗМ у понадфразову єдність (монологічну): Tell the class about your favourite novel, poem, short story, fairy'tale, play, etc.

1

T: My favourite play is “The Importance of Being Earnest” by Oscar Wilde. P : My favourite story is “Taras Bulba” by Gogol.

7. Об’єднання ЗМ у понадфразову єдність (діалогічну): Ask each other about books you like best of all. You can make use of the substitution table

8. Використання ЗМ у мікротекстах: Write a letter to a classmate. Ask him/her about his/her favourite novel/story/play/poem. Wait for the answer.

Французька мова

1. Répondez à mes questions. Donnez une réponse courte: M: Comment s’appelle la capitale de la France?

1

^{E : Paris.}

2

M: Sur quel fleuve est situé Paris? E : Sur la Seine.

2. Corrigez-moi si ce n’est pas vrai.

M: Entre deux rives de la Seine se trouve l’île de France.

E₁: Non, entre deux rives de la Seine se trouve l’île de la Cité.

3. Complétez les phrases.

M: Autrefois Paris s’appelait...

l

E : Autrefois Paris s’appelait Lutecia.

M: Les Parisii ont donné à l’île de la Cité le nom de...

2

E : Les Parisii ont donné à l’île de la Cité le nom de Paris.

4. Demande à ton voisin quelle est sa curiosité préférée à Paris.

5. Raconte à tes camarades l’histoire de l’île de la Cité.

Німецька мова

1. L: Finde richtige Antwort zu jeder Frage

a) Was hat Bernd? Eine Schildkröte.

Eine Katze.

Einen Hund.

b) Wie heißt sie? Sie heißt Pom.

Sie heißt Kitti.

Sie heißt Susi. c) Wo ist sie? In der Schultasche? Ja.

Nein, in einem Schuhkarton.

Nein, in einem Korb.

2. L: Ihr wisst, dass Bernd etwas in die Schule mitgenommen hat. Fragt danach einander

(учні складають мікродіалог).

A. – Was hat Bernd? Weißt du? B. – Ja, eine Schildkröte.

A. – Wie heißt sie? B. – Sie heißt Pom.

A. – Wo ist sie? In der Schultasche?

B. – Nein, in einem Schuhkarton.

5. А зараз я хочу випробувати ваші творчі здібності. Я покажу вам лише частинку предмета, яким ми користуємося кожного дня на уроках. А ви спробуєте відгадати, що це. Той, хто перший підніме руку, намалює цей предмет і назве його .... мовою. Якщо усі будуть згодні з його варіантом, то другий учень намалює цей предмет ще раз, але такого розміру, який він задумає. Ми спробуємо дати відповідні характеристики .... мовою. А третій учень зафарбує малюнок у колір, який він задумав, четвертий домалює місце, де знаходиться цей предмет, і все це ми спробуємо сказати певною мовою.

Після виконання кожної мовленнєвої дії одним учнем (назва предмета, його розмір, колір, місцезнаходження) учитель запитує клас.

6. Я роздала вам малюнки, які мають цікаву особливість. Вони є частинками картинок, що виконані у техніці дзеркального відображення. Тобто кожна картинка має свою половинку, яка її повторює, як у дзеркалі. Знайти свою половинку і відтворити малюнок ви зможете за таких умов: правильно і точно описати малюнок, назвавши, що це за предмет, який він за розміром, кольором, де знаходиться; уважно слухати опис малюнка іншими учнями, щоб правильно скласти цей малюнок.

Завершується формування ЛК комунікативними вправами, наприклад: Скажіть, що ви (не) робите взимку? У неділю? Після уроків?

Одночасно з формуванням лексичних навичок учні набувають певних знань, що забезпечують розвиток лексичної усвідомленості.