Історія « Шведського столу »

"Шведський стіл" придумали шведи. Багато століть назад, коли скандинави чекали приїзду безлічі гостей, вони робили заготовки з довго зберігаючої їжи - солоної риби, вареної картоплі і овочів, копченого м'яса - аби не готувати кожного разу заново, і нагодувати всіх новоприбулих. їду подавали на стіл у великих мисках і кожен брав стільки, скільки захоче. Зараз, зрозуміло, ситуація інша: у нормальному готелі кухар повинен подавати на стіл виключно свіжу їжу. Залишився лише принцип подачі: вся їда - на очах у гостя і він може сам визначити, чого він хоче спробувати, а чого ні, і покласти стільки, скільки хоче. Шведський стіл вважається найдемократичнішою формою живлення, він дозволяє гостю поїсти смачно, всіляко і швидко. Саме тому він прижився у великих пляжних готелях.

Шведський стіл - традиційна форма організації прийому для великої кількості гостей, в основі якої лежить ідея самообслуговування. Кожний із присутніх має можливість повністю задовольнити свої кулінарні пристрасті, самостійно вибираючи страви, що розставлені на загальному столі-буфеті. На цьому ж столі розташовуються чисті тарілки й столові прилади. Шведський стіл припускає, що столи для розсадження гостей ставляться окремо осторонь від основного. Якщо в гостя виникає бажання з'їсти щось інше, він залишає тарілку на столі (її вчасно забирають офіціанти), а наступну порцію накладає на чисту. Окремо встановлюється бар, на якому виставляють келихи й чарки, алкогольні й безалкогольні напої. У наш час організація обслуговування за типом „шведський стіл" є дуже популярною у нашій країні: майже всі ресторани і готелі організують цей тип обслуговування гостей, бо він дуже зручний, простий.

Формування шведського столу

«Шведський стіл» формується за принципом звичайного меню: холодні закуски, супи, гарячі м'ясні страви, гарячі рибні страви, гарніри, десерти та хліб. В цілому його побудова скрізь приблизно однакова, але в готелях вранці можливий, наприклад, варіант, коли овальний шведський стіл ділиться навпіл. З одного боку розташовується пригощання для тих, хто замовив «континентальний» сніданок (сік, чай, кава, джем, булочки), з іншої - повний буфет для тих, хто сплатив сніданок повністю. Головне правило сервування: закуски повинні знаходитися поряд із закусками, гарячі - з гарячим, десерти - з десертами. Найближче до входу в зал розміщають холодні закуски та хліб. М'ясні закуски ніколи не повинні лежати на одній тарілці або одному підносі з рибними. Навіть якщо всередині одного підноса декілька тарілок, під одним «дахом» з рибою може ужитися тільки інша риба і морепродукти, але у жодному випадку не м'ясо. При недоліку місця краще залишити на «шведському столі» тільки рибні закуски, а м'ясні приносити з кухні за замовленням або навпаки. Овочі і ягоди необхідно розташовувати окремо. Напої можуть стояти у будь-якому порядку, головне, щоб вони були зосереджені в одному місці. За ними - супи. Потім - другі страви (окремо - рибні, окремо - м'ясні). В кінці - десерти. Напої розташовуються на окремому столі-барі також недалеко від входу. Ставити напої і продукти на один стіл не прийнято. Виключення може робитися для спеціального напою від шеф-повара, який входить в меню «шведського столу».

Якщо це постійний «шведський стіл» в готелі або ресторані, на ному все подається одночасно. Якщо йдеться про банкет, то спочатку пропонуються холодні закуски, а вже потім на «шведський стіл» ставиться гаряче. Десерти без крему можна подати відразу, з кремом - після гарячих страв. Закуски, які псуються нешвидко можуть залишатися на «шведському столі» до кінця банкету.

Всі страви на «шведському столі» повинні постійно оновлюватися, незалежно від того, встигли гості все з'їсти чи ні. Закуски належить міняти в середньому не рідше ніж один раз на годину, а в жарку погоду, особливо якщо страва стоїть відкритою, - ще частіше. Гарячі страви, як правило, оновлюють, коли місткість спустіла наполовину.

Напої подають в спеціальних діспенсерах або глечиках (які також годяться і для подачі мюслі). Що краще - справа смаку. Глеки виглядають красивішими, але у них менше об'єм і ними не так зручно користуватися. Поряд з діспенсерами для джему і меду або, наприклад, біля ємності з йогуртом ставляться невеликі скляні розетки. Булочки зазвичай подаються в кошиках.

При кожній страві обов'язково повинен бути розкладальний прилад -або щипчики, або ложка з виделкою. Робляться такі прилади в основному з неіржавіючої сталі, але іноді і з пластика (хоча пластик з погляду європейського ресторанного сервісу вважається неприйнятним). Іноді для салатів кладуть дерев'яні ложки, але тоді і посуд теж повинен бути дерев'яним, а стіл витриманий в етнічному стилі.