Діагностика ендотоксикозу
Діагноста вираженості ЕІ представляється нелегким завданням і вимагає комбінованого підходу. Нерідке поєднання декількох видів ЕІ у одного хворого в реальних умовах клінічної практики визначає тяжкість і стійкість ендотоксикозу і утрудняє виведення хворого з цього, нерідко критичного стану, вимагає раннього застосування інтенсивних лікувальних заходів. Вихід з ендотоксикозу досягається підтримкою життєво важливих функцій організму такого хворого звичайними заходами інтенсивної терапії, а також спеціальною допомогою, включаючи хірургічні втручання на вогнищах і резервуарах ЕІ, підвищенням можливостей дезінтоксикації і проведенням активної детоксикації.
Вираженість ЕІ визначається по клінічних проявах цього патологічного стану і лабораторних критеріях. Енцефалопатія і гіпертермія, порушення дихання і кровообігу (задишка, тахіпное, тахікардія, відхилення від звичайного для хворого рівня АТ, ознаки розладів периферичного кровотоку), жовтушність шкірних покривів і зниження темпу сечовиділення – клінічні прояви ЕІ. Лабораторні дослідження крові і сечі дозволяють уточнити дані первинного лікарського огляду і оцінити вираженість ЕІ і ендотоксикозу.
Серед рутинних лабораторних критеріїв ЕІ найбільш доступні гематологічні показники ЕІ, які оцінюють стан циркулюючого еритрону по концентрації гемоглобіну і еритроцитів, гематокритному показнику периферичної крові, ШОЕ, концентрація лейкоцитів крові і лейкоцитарна формула з подальшим розрахунком ряду індексів: відношення нейтрофіли/лімфоцити, лейкоцитарний індекс інтоксикації (ЛІІ), гематологічний показник інтоксикації і ін.
Оцінка рівня средньомолекулярних поліпептидів (МСМ) за допомогою скринінгового методу Габріеля (спектрофотометрія ТХУ-супернатанту плазми крові при довжині хвилі 254 нм). Підвищення інформативності методу можна добитися, наприклад, дослідженням змісту МСМ при двох довжинах хвиль з розрахунком відношення Е254/Е28О або навіть отриманням даних але всьому спектру спектрофотометра з інтервалом в 4—8 нм. Дослідження цих показників в плазмі, змивах еритроцитів і сечі хворого розширює уявлення про тяжкість ЕІ і ендотоксикозу і дозволяє оперативно контролювати ефективність інтенсивної терапії і окремих лікувальних заходів.
У хворих біологічні методи оцінки токсичності внутрішнього середовища на крупних тваринах (миші з блокованою РЕС) малодоступні, а на простих (парамеції, тетрахімени) малоінформативні. У клінічній практиці для оцінки вираженості ендотоксикозу можуть бути використані деякі показники, що характеризують реакцію імунної системи на токсинемію і, перш за все, неспецифічну імунореактивність (концентрація фібронектину і лізоциму, фагоцитоз), функціональний стан нейтрофілів (катіонний-лізосомальний показник, НСТ-тест), вміст циркулюючих імунокомплексів. Ширше дослідження імунограми крові дозволяє оцінювати імунодепресію і метаболічний імунодефіцит і робити направлену імунокорекцію.
Функціональні дослідження в ході оперативного лікарського контролю за станом хворих ОП за допомогою експрес-методів дозволяють оцінити реакцію життєво важливих функцій на ЕІ і виділити ряд клінічних синдромів, які стають детермінантами гострого ендотоксикозу: церебральний синдром і лихоманка, респіраторний синдром, синдром розладів кровообігу, гепаторенальний синдром і синдром динамічного ілеусу, синдроми водний-електролітних розладів і розсіяного внутрішньосудинного згортання).