9. 3. Закономірності та рушійні сили розвитку особистості

Індивідуальність вихованця визначається і характеризується психологічною структурою його особистості. Сучасні дослідження свідчать, що окремі риси та властивості особистості не просто об’єднані в єдину суцільну структуру, а ще й утворюють певну ієрархію. Вся структура, в свою чергу, визначається кожною складовою її частиною.

Сучасна вітчизняна психологія має кілька підходів до поняття структури особистості. Психолог В.С.Мерлін відокремив дві підструктури особистості:

властивості індивіда (темперамент та індивідуально-психологічні особливості психічних процесів);

властивості індивідуальності (мотиви і ставлення, характер і здібності).

О.І.Щербаков виходив із того, що особистість  це саморегулююча динамічна функціональна система постійно взаємодіючих між собою властивостей, взаємин і дій, які з’являються внаслідок онтогенезу людини. На його думку, такий системний підхід до вивчення особистості як у статиці, так і динаміці її життєдіяльності дає можливість зрозуміти мотиви діяльності та поведінки індивіда як суспільного діяча. З психологічної точки зору властивості та дії особистості можуть бути об’єднані у чотири тісно взаємопов’язані функціональні підструктури, кожна з яких є складним утворенням, що відіграє важливу роль у життєдіяльності особистості.

Перша підструктура  система регуляції. В її основі лежить сформований життям індивіда відповідний комплекс сенсорно-перцептивних механізмів і процесів зворотного зв’язку, що забезпечує, з одного боку, постійну взаємодію зовнішніх та внутрішніх причин і умов прояву та розвитку психічної діяльності, а з другого  регуляцію поведінки індивіда як свідомого суб’єкта пізнання, спілкування та праці.

Друга підструктура  система стимуляції. Вона охоплює відносно стійкі психологічні утворення, які з’являються в людині вже в перші роки її продуктивної діяльності як свідомого суб’єкта. До них належать темперамент, інтелект, знання та відношення взаємин.

Третю підструктуру утворюють спрямованість, здібності, самостійність і характер. Таку структуру називають системою стабілізації.

Система індикації, яка являє собою четверту підструктуру, передбачає властивості, ставлення та дії, що відображають суспільні “думки та почуття” реальних особистостей, які визначають їхню поведінку  гуманізм, колективізм, оптимізм, любов до праці [12].

К.К.Платонов також дотримувався цієї думки і запропонував динамічну функціональну структуру особистості [10]. В основі критерію відношення соціального і біологічного у властивостях особистості, в її структурі він відокремив чотири ієрархічні підструктури. Формування і розвиток особистості, згідно К.К.Платонова, відбувається у чіткій послідовності, яка представлена на рис. 9.1.

Головні аспекти його концепції такі:

вона представляє соціально-психічну структуру;

вона динамічна, а саме: розвивається у часі, змінюючи склад своїх компонентів та зв’язків між ними за збереження функцій;

під “структурою” К.К.Платонов розумів єдність елементів. Але оскільки йдеться про взаємозв’язки не матеріальних, а функціональних властивостей і якостей особистості, то тут мається на увазі функціональна структура особистості.

На нашу думку, структура особистості є цілісне утворення, сукупність соціально-значущих психічних властивостей, відношень та дій індивіда, яких набуто в процесі онтогенезу і які визначають його поведінку як соціального суб’єкта дії та спілкування. Тому при визначенні психологічної структури особистості військовослужбовця слід постійно мати на увазі, що особистість  це саморегулююча динамічна функціональна система.

Таким чином, індивідуальність особистості вихованця характеризується змістом її структури. Вивчати своїх вихованців  означає знайти ключ до їх розуміння. Вихователю необхідно мати на увазі, що особистість вихованця являє собою єдине ціле всіх її різноманітних рис. При цьому кожна риса особистості невід’ємно пов’язана з іншими і тому набуває різного, інколи протилежного, значення, залежно від усього загалу рис цієї особистості.

Звідси випливає, що коли йдеться про якість риси особистості, не можна говорити, добра чи погана вона сама по собі. Щоб правильно оцінити ту чи іншу рису особистості вихованця, слід розглядати її лише у взаємозв’язку з іншими рисами цієї особистості. Наприклад, така риса особистості, як наполегливість  уміння досягати мети, долати перешкоди  може бути позитивною рисою, але лише коли вона поєднується з такими рисами, як моральна чистота, відчуття соціальної справедливості.

У такому випадку можна чекати, що наполегливість вихованців слугуватиме досягненню благородної мети. Якщо ж наполегливість поєднується з такими рисами, як егоїзм, неохайність, то ця їх наполегливість стає негативною рисою, бо її буде спрямовано лише на особисте благополуччя за рахунок інших, і вона буде на заваді всьому колективу.

Вихователю під час діагностики розвитку особистості вихованця також слід мати на увазі, що ступінь відокремлювання певних компонентів може змінюватися залежно від обставин життя, характеру діяльності та усвідомлення вихованцем його соціальних ролей. Не можна не враховувати і той факт, що в процесі онтогенезу можливі випадки непропорційного розвитку окремих підструктур та їхніх компонентів. Наприклад, затримка в розвитку окремих підструктур або їхніх компонентів, тим паче, що їх розвиток не тільки підстава, а й результат формування особистості як структурно-цілісного утворення.

Викладене вище щодо психологічної структури особистості вихованця дає можливість визначити закономірності її розвитку. До основних закономірностей розвитку особистості вихованця належать:

розвиток особистості має спадковий, нерівномірний та інтегративний характер;

особистість вихованця розвивається під впливом соціального середовища;

особистість вихованця розвивається під комплексним впливом усіх факторів її формування;

особистість вихованця формується у діяльності;

зміна особистості вихованця вимагає зміни ставлення до неї.

Тільки в такому випадку можливе обгрунтування, прогнозування засобів виховання і самовиховання особистості вихованця. Під час вивчення розвитку властивостей цілісної структури особистості військовослужбовця потрібно звернути особливу увагу на фактори, які найбільше вплинули на формування особистості даного вихованця.

Основними рушійними силами розвитку особистості вихованця є:

рівень розвитку особистості, її ідеали, життєві цінності та настанови;

потреби, мотиви, мотивації особистості та моральний обов’язок;

життєві домагання особистості та її можливості;

спадкові дані та потреби виховання;

емоційно-почуттєва сфера особистості;

особливості протікання нервово-психічних процесів особистості тощо.

Таким чином, вивчити своїх вихованців  означає виявити особливості підструктур психологічної структури особистості, визначити закономірності їхнього прояву в їх формуванні та розвитку, виокремити рушійні сили розвитку і формування, на цій основі прогнозувати процес цілеспрямованого виховання військовослужбовців.

На закінчення слід зазначити, що розуміння особистості вихованця, діагностика її індивідуально-психічних особливостей випливають з того, що діяло, які стосунки і яке соціальне оточення. При цьому обов’язково слід знати життєвий шлях вихованця, його нинішні інтереси, ставлення до діяльності. Спираючись на ці знання, володіючи обґрунтованою методикою вивчення особистості, вихователь може визначити перспективи й можливості розвитку особистості вихованця, а також уміло керувати цим процесом.