III. П рактична робота учнів

ІV. В иставка та оцінювання робіт учнів

Свої роботи діти вішають на гілочку, поставлену у вазу, утворюючи пас-

хальне дерево.

— Які роботи вам сподобалися найбільше?

— Чи сподобалося вам прикрашати яйця?

— Якщо вам сподобалося, прикрасьте пасхальні яйця вдома разом із бать-

ками.

V. П ідсумок уроку

трудове навчання 21.04

Урок-екскурсія. В гостях у декоратора.

Мета: провести екскурсію до шкільної майстерні з обробки тканини, ознайомити учнів

з видами оздоблення одягу та взуття, з українською вишиванкою, видами вишивки;

розвивати спостережливість, увагу, пам’ять; виховувати інтерес до народних тради-

цій та творчості, культури українського народу, до уроків трудового навчання.

Обладнання: колекція українських вишиванок; зразки вишивки; зразки різного оздо-

блення одягу; мультимедійна дошка.

Хід уроку

І. Організаційний момент

1. П ривітання

2. П еревірка готовності до уроку

3. У порядкування робочих місць

ІІ . С приймання й усвідомлення нового матеріалу

1. П овідомлення теми та мети уроку

— Сьогодні ми завітаємо до шкільної майстерні з обробки тканини. Озна-

йомимось з українською вишиванкою, рушниками та сорочками, видами ви-

шиванок, засобами вишивання.

Слід пам’ятати, що екскурсія — це такий самий урок, як заняття у класі,

тому на ньому також слід дотримуватися певних правил.

yy Уважно слухати, організовано ставити запитання, не розмовляти, дотри-

мувати дисципліни.

yy Не можна порушувати порядок і дисципліну.

yy У майстерні триматися всім разом, переходити від одного робочого місця до

іншого спокійно, без метушні.

yy Ставати так, щоб усім було видно.

2. Р озповідь учителя

Мультимедійна презентація

— Одяг та взуття людини мають бути не тільки зручними й якісними,

а й красиво оздобленими. Українці традиційно прикрашають одяг, взуття та

рушники вишивкою.

Українська вишивка — один із видів народного декоративного мистецтва

українців; орнаментальне або сюжетне зображення на тканині, шкірі, вико-

нане різними ручними або машинними швами; один із найпоширеніших видів

ручної праці українських жінок і, зокрема, дівчат. Вишивку вживають в укра-

їнському народному побуті передусім на предметах одягу, в основному на жі-

ночих і чоловічих сорочках. Крім того, вишивки поширені на предметах до-

машнього вжитку (наволочки, рушники тощо).

1) Українська сорочка.

— Українська сорочка-вишиванка... Вона ввібрала в себе теплоту сонця

і запах трави, шум гаїв і блакить небес, розкішні барви землі і смуток чарівної

пісні.

Жіноча сорочка-вишиванка належить до найдавнішого одягу наших

предків. Можна припустити, що за княжих часів в Україні-Русі в теплий

період року довга сорочка, підперезана поясом, була єдиним одягом жінок

і дівчат. За козацьких часів в Україні жіночі сорочки мали приблизно такий

самий вигляд, як і сучасні жіночі сорочки Київщини чи всього Лівобережжя.

Вони були без коміра, лише з вузькою лямівкою по краях зібраного на нитку

полотна навколо вирізу для шиї.

З якого матеріалу шилися сорочки? Яку роль відігравав їхній колір?

Матеріалом для пошиття сорочок служило біле лляне полотно. Для свят-

кових сорочок використовувалося полотно, виготовлене з ніжніших чоловічих

стебел — плоскіні. Полотно, зіткане з матірки, йшло на пошиття буденних со-

рочок, а також на нижню частину сорочок із підтичкою.

Кожен колір у вишиванці був символічним. Біле полотнище сорочки слу-

жило для підкреслення, збільшення, символізувало невинність і чистоту. Со-

рочки вишивалися здебільшого червоними і чорними нитками. Червоний

колір — це колір сонця, символ життя, свободи; чорний — колір землі, символ

добробуту, достатку, іноді — смутку. Рідше вишивку доповнювали мережива,

виконані зеленими, блакитними, жовтими та синіми нитками.

Щоправда, світогляд і світопізнання наших пращурів, як натепер, були до-

статньо таємничі, отож «мову» вишитої сорочки ми сприймаємо здебільшого

як сукупність візерунків, гру кольорів, майстерність вишивальниць.

У народі складено багато прислів’їв та приказок про сорочку-вишиванку.

yy Рукави — як писанка, а личко — як маків цвіт.

yy Пізнають хлопці і в драній сорочці, аби полички вишиті.

yy У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна — та й та біла щодня.

yy Хочеш сорочку мати — не треба зівати.

yy До Великодня сорочка хоч і лихенька, аби біленька.

yy Як неділя, то й сорочка біла.

yy Як мати рідненька, то й сорочка біленька.

2) Український рушник.

Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не було, здається, в Україні жодної

оселі, котрої хазяї не прикрашали б рушниками. Хоч би яке убоге судилося їм

життя — чи то була одинока хатина вдови, чи затісна багатодітна оселя, при-

земкувата мазанка на півдні України, чи курна хата поміщика — всюди палах-

котіли багатством кольорів рушники. Хата без рушників, що родина без дітей.

Рушник символізував обличчя оселі, а також — лице господині.

Ще в дохристиянські часи, вірячи в те, що в душах живуть божества, наші

предки обвішували дерева рушниками-обручками, таким чином задобрю-

ючи їх.

Рушники допомагали берегти Берегиню — людську оселю — все, що в ній

є, що нажито, збережено від своїх батьків і дідусів, чим збагатилися і освя-

тилися, хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим

словом чи спогадом у цій хаті.

Фізкультхвилинка