Класифікація вроджених вад розвитку

За етіологією розрізняють такі групи вроджених вад:

• спадкові вади — виникають в результаті мутацій ;

• екзогенні (тератогенні) вади розвитку — обумовлені дією тератогенних факторів; У експериментах на тваринах під впливом тератогенов отримані пороки розвитку, схожі із спадковими. Їх називають фенокопіями. Проте в клінічній практиці достовірних випадків фенокопий врожденных пороків розвитку генної або хромосомної етіології не описане.

• мультифакторіальні вади — це вади, спричинені сумісною дією генетичних і екзогенних факторів, жоден з яких окремо не є причиною вади;

— вади невстановленої етіології (вади, точну причину яких встановити не вдається). Кількість таких вад постійно зменшується.

Згідно з даними різних авторів, спадкові вади становлять приблизно 20–30 %, екзогенні (тератогенні) — 2–5 %, мультифакторіальні — 30–40 %, нез’ясованої етіології — 25–50 % (М. П. Бочков, 2001 р.).

Проте фактично роль генотипу у формуванні вад значно більша. Багато вад неясної етіології, мабуть, обумовлені такими генетичними факторами, як нові домінантні мутації, мікроделеції, уніпарентна дисомія або ізодисомія, втрата імпринтингу. Уточнення генетичного діагнозу таких вад потребує використання спеціальних методів діагностики.

Залежно від послідовності виникнення розрізняють первинні і вторинні природжені вади. Первинні вади виникають безпосередньо від дії етіологічного фактора (мутації і/або тератогенного фактора). Вторинні вади є ускладненням первинних вад і завжди патогенетично з ними пов’язані, тобто є «вадами вад». Наприклад, наслідком такої первинної вади розвитку як діафрагмальна грижа є вторинна вада — гіпоплазія легенів. Генетичний ризик завжди розраховують для первинної вади.

За об’ємом ураження і поширеностіі вади підрозділяються на:

• ізольовані (поодинокі) — локалізовані в одному органі (пілоростеноз, полідактилія і т. ін.);

• системні — вади в межах однієї системи органів (тетрада Фалло);

• множинні (МПВР) — комплекс з двох або більш не індукованих одна одною вад розвитку в різних системах. Множинні природжені вади розвитку можуть бути причинно (або патогенетично) пов’язані або відбуватися цілком випадково.

Необхідно відрізняти множинні вади розвитку і комплекси первинних і вторинних вад розвитку. Наприклад, комплекс із діафрагмальної грижі, гіпоплазії легенів, порушення лобуляції печінки не слід вважати множинними вадами, оскільки діафрагмальна грижа зумовила розвиток відповідних вторинних вад (гіпоплазія легенів, порушення лобуляції печінки). Такий комплекс вад, спричинених однією первинною вадою, називають аномаладом.

Ізольовані і системні вади розвитку класифікуються за анатомо-фізіологічним принципом. Виділяють:

1. Вади ЦНС і органів чуття.

2. Вади обличчя і шиї.

3. Вади серцево-судинної системи.

4. Вади дихальної системи.

5. Вади органів травлення.

6. Вади кістково-м’язової системи.

7. Вади сечової системи.

8. Вади статевих органів.

9. Вади ендокринних органів.

10. Вади шкіри і її похідних.

11. Вади посліду.

12. Інші вади.

Частота окремих груп вад підсумовувана в таблиці 3

Таблиця 3

Частота окремих груп вад в популяції

Групи вад	Частота, %
Множинні природжені вади розвитку	7,9–18,2
Ізольовані і системні ПВР: — Вади нервової трубки — Вади серцево-судинної системи — Вади кінцівок — Вади статевих органів	8,4–22,3 (вади ЦНС — 30 % всіх вад) 10,9–21,0 7,4–24,5 2,4–7,5

Множинні природжені вади розвитку класифікують за етіологічним принципом.

1. Хромосомні синдроми.

2. Генні синдроми

3. Синдроми, обумовлені тератогенними факторами.

4. Синдроми невстановленої етіології.

5. МПВР невстановленої етіології.

У міжнародній програмі моніторингу за природженими вадами розвитку нині відсутній показник «множинні природжені вади розвитку», оскільки сучасні методи дослідження дозволяють встановити точний генетичний діагноз певного синдрому МПВР.

У зарубіжній літературі ізольовані і системні вади класифікуються таким чином:

— Мальформації (malformation) — ПВР, які виникають при неправильному формуванні ембріональних структур. Мається на увазі, що зачаток органа початково аномальний і його розвиток не може відбуватися нормальним шляхом. Прикладами мальформацій можуть бути такі вади серця, як дефект міжшлуночкової перегородки, дефект міжпередсердної перегородки, заяча губа і/або вовча паща, вади нервової трубки (аненцефалія, спинномозкова грижа) та ін. Більшість ізольованих мальформацій є мультифакторіальними. Можуть бути також наслідком генних, хромосомних і геномних мутацій, ефекту тератогенів.

— Дизрупції (disruption) — руйнування — ПВР, які виникають в органах, що нормально розвиваються, під впливом інфекційних агентів, механічних пошкоджень (амніотичні перетяжки) або порушення кровообігу. Прикладом дізрупції може бути ампутація пальців унаслідок амніотичних перетяжок.

— Деформація (deformation) — аномальна форма або положення частини тіла внаслідок дії зовнішніх механічних (недизруптивних) сил. Прикладами можуть бути дисплазія тазостегнових суглобів, клишоногість, які можуть формуватися при маловодді, пухлинах матки, вадах матки, при багатоплідній вагітності та ін. причинах. Як правило, деформації виникають в пізні періоди вагітності.

— Дисплазія (displasia) — системні вади, що є наслідком порушення будови тканини. Ефект дисплазії спостерігають у всіх органах, до складу яких входить дана тканина. Прикладом може бути ангідротична ектодермальна дисплазія, при якій спостерігаються ураження багатьох похідних ектодерми (волосся, потові залози, зуби, нігті) osteogenesis imperfecta (підвищена ламкість кісток). Більшість дисплазій обумовлена генними мутаціями.

Множинні природжені вади розвитку в зарубіжній літературі класифікуються на синдроми, послідовності та асоціації.

— Синдром — комплекс множинних природжених вад розвитку, об’єднаних єдиним етіологічним фактором. Прикладами можуть бути хромосомні хвороби, які проявляються синдромами множинних природжених вад розвитку, моногенні синдроми МПВР, синдроми, спричинені тератогенними факторами.

— Послідовність (siquence) — МПВР, які є «каскадом» однієї первинної вади (зв’язок патогенетичний, а не причинний). Так, первинна вада спинномозкова грижа може привести до послідовності: параліч нижніх кінцівок, атрофія м’язів, клишоногість та ін. Інший приклад — аномалад Пьєра Робена. Первинна вада мікрогенія (гіпоплазія нижньої щелепи), а її наслідком є послідовність інших вад: зменшення ротової порожнини, порушення формування піднебіння, вовча паща.

— Асоціації — невипадкове поєднання кількох природжених вад розвитку у різних індивідів, невідоме як синдром або послідовність. Причини асоціацій, як правило, недостатньо з’ясовані. Прикладом може бути VATER-асоціація (вади хребта, атрезія ануса, трахеостравохідні нориці, гіпоплазія променевих кісток і перших пальців кисті та ін.).

VATER-асоціація — акронім від перших англійських слів:

Vertebral anomalies — порушення будови хребців

Anal atresia — атрезія анусу

Tracheo

Esophageal fistula — трахеостравохідна нориця

Radial and/or Renal anomalies — вади променевої кістки і/або нирок.

Класифікація вроджених вад залежно від часу виникнення в онтогенезі

Гаметопатії — це спадкові природжені вади розвитку, в основі яких лежать мутації в статевих клітинах батьків пробанда (незалежно від того, успадковуються мутації або виникли вперше).

Бластопатії — це вади, які формуються в перші 15 днів після запліднення. Ця стадія розвитку називається бластогенезом. Звідси назва вад — бластопатії. Цей період є першим критичним періодом ембріонального розвитку. У цей період тератогенні фактори діють за принципом «все або нічого», тобто зародок або гине, або (через велику репаративну здатність його клітин) продовжує розвиватися без вад. Частота загибелі зародка в перші 15 днів після запліднення найбільша і досягає 35–50 % від всіх запліднених яйцеклітин.

Проте, деякі вади розвитку все ж таки формуються в цей період. До них належать:

— міхурний занос (розвиток похідних трофобласта і порушення формування ембріобласта); як правило, міхурний занос є наслідком поліплоїдії або однобатьківської диплоїдії, іноді іншої хромосомної патології;

— двійникові вади (близнята, що повністю або частково не розділилися) — краніопаги, торакопаги, ішіопаги та ін.;

— сиреномелія — зрощення нижніх кінцівок;

— циклопія — вада головного мозку, обличчя, одним із симптомів якої є наявність одного ока;

— порушення імплантації;

— гіпоплазія або аплазія позазародкових органів (амніона, жовткового мішка) та ін.

До бластопатій належать також мозаїчні форми хромосомних хвороб, які виникають внаслідок нерозходження хромосом на ранніх стадіях дроблення зиготи.

Ембріопатії — це вади, які формуються в період з 16-го дня після запліднення до кінця 8-го тижня. У цей період відбувається закладка тканин і органів зародка (гістогенез і органогенез), тому більшість вад незалежно від етіології формується в цей період. Деякі тератологи відносять до ембріопатій лише вади тератогенної природи, незважаючи на те, що спадкові вади морфологічно виявляються теж в цей період.

У цей період зародок максимально чутливий до дії тератогенних факторів. На 3–8-й тижні після запліднення припадає другий критичний період ембріонального розвитку (найбільш небезпечний з точки зору формування вад). Спонтанними абортами в цей період закінчуються більше 10 % всіх зареєстрованих вагітностей.

Фетопатії — вади, які формуються з 9-го тижня внутрішньоутробного розвитку до пологів (фетальний, або плодовий період). В цей час істинні вади розвитку можуть виникнути лише в тому випадку, якщо орган не закінчив свого розвитку. До таких органів належать мозок, легені, зуби, статеві органи. Водночас можуть розвинутися вторинні вади, тканинні дисплазії, гіпоплазії органів і плода в цілому. На 5–6-й місяць вагітності у плода з’являється здатність до запальних реакцій і можуть виникнути вади розвитку внаслідок запального процесу (гідроцефалія при токсоплазмозі). До фетопатій відносять вади, пов’язані з деякими ендокринними хворобами, наприклад, цукровим діабетом.

Для кожного органа можна назвати термінаційний тератогенний період — це граничний період внутрішньоутробного розвитку, протягом якого етіологічний фактор може спричинити в органі розвиток вади. Наприклад, закладка нирки верхньої кінцівки відбувається на 24-ту добу, нирки нижньої кінцівки — на 28-му добу. Кінцівки формуються до 56-го дня, коли відбувається формування нігтьових фаланг. Отже, термінаційний тератогенний період більшості вад кінцівок — 24–56-та доба.