Тератогенні фактори

Тератогенними називають будь-які фактори, вплив яких на зародок індукує ВВР. Тератогенний ефект залежить від:

1. Виду тератогена, який визначає специфічність вад розвитку.

2. Стадії розвитку ембріона і плода, на яку припадає вплив тератогена.

Зародок найбільш чутливий, як вже відмічалося, в перші 15 днів розвитку (особливо кінець першого і початок другого тижня) і на 3–8-му тижні (відповідно перший і другий критичні періоди). Вади формуються і в фетальному періоді. В цілому перші 10 тиж після запліднення (перші 12 тиж вагітності) є найбільш небезпечним періодом з точки зору можливості формування вад. Вплив тератогенних факторів у ці періоди може призвести до загибелі зародка або формування ПВР. Фенотипічно виявляються в цей період і більшість спадкових і мультифакторіальних вад. Слід зазначити, що як не існує періодів, коли ембріони були б однаково чутливі до різних агентів, так і немає стадій, коли ембріон був би стійкий до всіх ушкоджувальних впливів.

3. Дози тератогена. В більшості випадків існує порогова доза, нижче за яку тератоген не діє.

4. Генотипу матері і плода. Генотип визначає активність ферментів, що беруть участь в метаболізмі тератогенів. Наприклад, тільки у 20 % вагітних, які вживали талідомід, в одні і ті ж терміни розвивалися вади розвитку у плода. У 11 % матерів, які вживали гідантоїн, народжувалися діти з фетальним гідантоїновим синдромом.

5. Комбінація тератогенів з іншими несприятливими умовами.

Класифікація тератогенних факторів

А. Ендогенні причини:

1. Ендокринні захворювання і метаболічні порушення у матері.

2. «Перезрівання статевих клітин».

Б. Екзогенні причини:

1. Фізичні фактори:

а) радіація;

б) механічні фактори;

в) гіпертермія;

г) неіонізуюче випромінювання.

2. Хімічні фактори:

а) лікарські речовини;

б) хімічні речовини, вживані в побуті, промисловості, сільському господарстві;

в) гіпоксія;

г) неповноцінне харчування.

3. Біологічні фактори (TORCH-інфекції.)

а) віруси;

б) мікоплазми;

в) бактерії;

г) найпростіші.

Ендокринні захворювання і метаболічні порушення у матері. Різні гормональні порушення і метаболічні розлади у вагітних нерідко призводять до спонтанних абортів або вад розвитку. Тератогенний ефект спостерігається при цукровому діабеті, гіпотиреозі, вірилізуючих пухлинах, фенілкетонурії, галактоземії і гістидинемії у вагітних. Найбільше значення мають такі захворювання, як цукровий діабет і фенілкетонурія.

Наприклад, при інсулін-залежному цукровому діабеті у вагітних частота природжених вад розвитку в 2–3 рази більша, ніж в популяції. Описані діабетичні ембріопатії і фетопатії.

Причиною розвитку ВВР при діабеті можуть бути гіпоінсулінемія, гіпоксія, судинні розлади в плаценті, порушення обміну жирів і амінокислот.

Фенілаланінова ембріофетопатія розвивається у плодів жінок, які страждають на фенілкетонурію і не дотримуються дієти в період вагітності. Ураження плода відбувається при вмісті фенілаланіну в крові матері вище 30 мг/л. Виявляється спонтанними абортами або (при виношуванні вагітності) мікроцефалією, вадами серця, пренатальною гіпоплазією. Надалі у таких дітей розвивається розумова відсталість.

«Перезрівання статевих клітин». Під цим терміном розуміють зміни в гаметах від моменту їх виділення до утворення зиготи. Чим триваліший цей час, тим нижче буде здатність до запліднення і вища кількість аномальних ембріонів і плодів.