Література:

основна [ 7, 18], додаткова [5, 16, 18, 21].

Тема 9. Забезпечення фінансової стійкості банку План вивчення теми

1. Робота НБУ з банками: організація міжбанківських розрахунків.

2. Контроль за діяльністю банків з використанням економічних нормативів.

Навчальні цілі: набуття компетенцій щодо оцінки стабільності

фінансового становища банку.

Завдання та методичні рекомендації до вивчення теми

Обов’язкові банківські резерви - сума коштів, яку повинні постійно зберігати банки на своїх рахунках у центральному банку. Вони встановлюються у вигляді норми в процентах до банківських пасивів.

Зараз політика обов’язкових резервів, яка проводиться центральними банками, має подвійне значення:

1. Мусить забезпечити підтримку стійкої ліквідності КБ.

2. Є інструментом регулювання обсягу грошової маси.

Сума залишків залучених коштів для розрахунку обов’язкових резервів визначається за формулою середньоарифметичної за звітний період, яка має такий вигляд:

, (2.1)

де - середні залишки залучених коштів, що використовуються для обчислення обов’язкових резервів за звітний період;

- сума залишків залучених коштів за станом на кожну дату звітного періоду;

n - кількість календарних днів звітного періоду.

де - середні залишки залучених коштів, що використовуються для обчислення обов’язкових резервів за звітний період;

- сума залишків залучених коштів за станом на кожну дату звітного періоду;

n - кількість календарних днів звітного періоду.

Політика обов’язкових резервів базується на функції НБУ як банку банків. Законодавчо йому надається право встановлювати норми обов’язкових резервів, які банки повинні зберігати на коррахунку в управлінні НБУ за місцем знаходження банку.

За допомогою обов’язкових резервів НБУ визначає потребу та здійснює регулювання грошової маси в обігу.

Слід звернути увагу на те, що політика обов’язкового резервування - досить результативний інструмент грошово-кредитного регулювання.

В умовах перехідної економіки України НБУ досить часто і рішуче застосовує цей інструмент грошово-кредитної політики, оскільки для використання інших, більш м’яких, інструментів в країні не було достатніх передумов.

Згідно з Положенням НБУ “Про порядок формування банківською системою України обов’язкових резервів” банки надають обласному управлінню НБУ двічі на місяць довідку про суму залучених коштів та залишки коштів на їх кореспондентських рахунках. Таким чином НБУ не тільки встановлює і регулює, але і контролює додержання банками норм обов’язкового резервування, а при порушенні цих норм застосовує до банків штрафні санкції.

Слід звернути увагу на, що платоспроможність банку – це здатність своєчасно виконувати власні розрахунки та розрахунки клієнтів банку у певному обсязі.

Рівень фінансової стійкості банку визначається відповідними показниками регулювання діяльності.

Важливі показники такі:

• достатність капіталу;

• показник миттєвої ліквідності;

• показник поточної ліквідності;

• показник короткострокової ліквідності;

• відношення високоліквідних активів до робочих активів;

• відношення коштів на коррахунку та в касі банку до залучених коштів.

Існують нормативні значення таких показників, і вони визначені НБУ. За порушення нормативних значень показників регулювання НБУ вживає санкції. В основу нормативних значень цих показників покладено оптимальні співвідношення між групами активів і пасивів як у цілому, так і за їх складовими частинами. Передбачається, що в разі виконання усіх показників платоспроможності та ліквідності банк вважається платоспроможним, тобто фінансово надійним.

Достатність капіталу банку – це показник, що характеризується співвідношенням власних коштів (капіталу) банку і сумарних активів, зважених щодо відповідних коефіцієнтів за ступенем ризику.

Він обчислюється за формулою

Н₂ = ВК\А_р *100, (2.2)

До власних коштів банку належать фонди банку та нерозподілений прибуток звітного року.

До активів банку належать кошти на коррахунку, у касі та прирівняні до них кошти, вкладення в державні цінні папери, кредити надані банком т. ін.

Показник миттєвої ліквідності – розраховується як співвідношення суми коштів на коррахунку Ккр та в касі К до поточних поточних (залишки на поточних рахунках) зобов’язань банку. Показник миттєвої ліквідності:

Н₄ = (К_кр + К)\ З_пот*100_, (2.3)

Показник поточної ліквідності банку. Цей норматив розраховується як співвідношення активів А до зобов’язань банку З зі строком виконання до 1 місяця:

Л_заг = А_пот\З_пот*100, (2.4)

Показник співвідношення високоліквідних активів до робочих активів. Цей показник характеризує частку високоліквідних активів у робочих активів і розраховується за формулою:

Л_вл = (К_кр + К + ЦБ_держ)\А_раб*100, (2.5)

До складу високоліквідних активів належать кошти в касі банку, на коррахунку, кошти, що вкладені в державні боргові папери. До складу робочих активів належать чисті активи (без залишків на транзитних та регулюючих рахунках).

При розрахунку нормативної суми (НС) припустимого ризику банку щодо одного заявника кредиту, необхідно знати, що норматив припустимого ризику щодо одного заявника кредиту згідно інструкції № 278 НБУ встановлює 25% капіталу банку.

Фактичне значення показника визначається як капітал помножений на нормативне значення показника максимального розміру ризику щодо одного заявника кредиту.

Якщо фактичне значення цього показника перевищує його нормативне значення, то визначається понаднормативна сума (ПНС) ризику.

За кожний випадок порушення максимального розміру ризику, щодо одного заявника кредиту, НБУ застосовує штрафні санкції, сума яких розраховується шляхом перемноження понаднормової суми припустимого ризику на відсоткову ставку (за кожен день дії домовленості) та на тривалість дії домовленості.

Метою контрольних функцій НБУ є захист інтересів клієнтів (вкладників) та акціонерів і забезпечення фінансової надійності банків.

Внаслідок здійснення валютних операцій в банку постійно змінюється відношення балансових і позабалансових вимог і зобов’язань по кожній іноземній валюті. Це відношення називається валютною позицією. Вона може бути:

• довгою (long position), коли потреби в іноземній валюті перевищують зобов’язання по ній;

• короткою (short position), коли зобов’язання перевищують потреби в відповідній іноземній валюті.

Загальна величина відкритої валютної позиції банка дорівнює сумі абсолютних величин довгої і короткої валютних позицій банка на кожній іноземній валюті.

Показник загальної відкритої валютної позиції банка розраховується як відношення загальної величини відкритої валютної позиції (ВП) до капіталу банка (К):

Н₁₃ = ВП\К*100, (2.6)

Нормативне значення показника загальної відкритої валютної позиції банку не повинно перевищувати 20%.

При визначенні прибутковості банку необхідно звернути увагу на те що, найважливішими показниками прибутковості є:

• прибутковість активів (ROA \Return on Assets\);

• прибутковість капіталу (ROE \Return on Equty\).

Прибутковість активів (ROA) – це відношення чистого прибутку (після оподаткування) до середньої вартості активів, %:

ROA = П_чист\А_сер * 100, (2.7)

Прибутковість капіталу (ROE) – це відношення чистого прибутку до статутного капіталу банку, %:

ROЕ = П_чист\К_статут* 100, (2.8)

Показник ROA характеризує ефективність використання всіх ресурсів, що їх банк отримав у своє розпорядження, а показник ROE – дохідність капіталу акціонерів.

Для збільшення прибутковості активів банку застосовуються такі заходи:

• збільшується ставка відсотків за активними операціями та зменшується ставка відсотків за залученими коштами;

• збільшується частка власних коштів банку в загальній сумі його коштів (показник платоспроможності);

• зменшується співвідношення власних та залучених коштів.