16. Проблема вимірювання в психокорекційній діяльності.

У психології досить часто доводиться мати справу з вимірюванням. По суті справи будь-який психологічний тест є інструментом вимірювання, результатом якого, найчастіше, є числові дані.

У психології ми використовуємо тести інтелекту, аби набути числового значення IQ і мати можливість порівняти його з нормативним значенням, використовуємо тести особи, аби на основі отриманих чисел описати психологічні особливості людини, використовуємо тести досягнень, аби з'ясувати наскільки добре був засвоєний учбовий матеріал. Вимірюванням так само є підрахунок кількості певних актів поведінки в ході спостереження за випробовуваними, підрахунок площі штрихування в проектних малюнках, підрахунок кількості помилок в коректурній пробі.

Результати деяких психологічних тестів, на перший погляд, дуже важко представити як результат вимірювання і важко зрозуміти, які властивості (змінні) вимірюються цими тестами. Яскравий приклад тому – проектні тести, особливо рисуночні і вербальні. За кожним елементом малюнка ховається яка-небудь психологічна особливість (змінна) і кажучи про вираженість або невираженість цій змінній на основі елементу малюнка ми виробляємо акт вимірювання. Таким чином, не дивлячись на величезну кількість змінних, вимірюваних за допомогою проектних малюнків вимірювання найчастіше зводиться до простої констатації факту «змінна виражена / не виражена», рідше є три або більше градації. Набагато простіше йде справа з тестами, в яких потрібне що-небудь упорядкувати, оскільки їх результат – число, що відображає порядкове місце. Ще очевидніші результати тестів-опитувальників, тестів інтелекту і пізнавальних здібностей.

Таким чином, тест, як інструмент вимірювання, накладає свої обмеження на отримуваний результат. Таке обмеження називається шкалою вимірювання.

17. Проблема використання математичного апарату в психології.

Специфіка використання математичних методів у психології визначається нелінійною природою її об’єктів, складністю структури та різноманіттям причинно-наслідкових зв’язків. Певні психологічні властивості мають якісний характер, і нерідко їх вимірюють лише на рівні категоріальних шкал. Це зумовлює застосування таких складних і потужних методів сучасної математики, як багатомірне шкалування, факторний і кластерний аналіз та ін.

Особливістю об’єктів психології є значна мінливість, варіантність. Як правило, вони стохастичні за своєю природою, а їхній поведінці притаманна невизначеність, станам випадковість. Психолог у своїй діяльності часто послуговується емпіричною інформацією і будує свої висновки за невизначених умов.

Математичні моделі процесів, що розробляють для великих груп (наприклад, у соціальній психології), відрізняються від моделей «індивідуальних процесів» або обмежених популяцій. Повторення емпіричних процедур з тим самим індивідом призводить до систематичних зсувів відгуків, що зумовлюють різні нерелеванентні чинники (втома, навчання).

Під час обґрунтування адекватного методу вимірювання можуть також виникати труднощі, пов’язані з невідповідністю між «неспостережуваними» (латентними) властивостями теоретичного об’єкта і «спостережуваними».