- •5. Економічна частина…………………………………………………………….....99
- •6. Безпека у надзвичайних ситуаціях……………………………………….118
- •1. Критичний огляд проблемних питань впливу структури на властивості склоформувального інструменту.
- •Вимоги і умови роботи склоформувального інструменту.
- •Матеріали, що використовуються для роботи в умовах циклічних змін температури і навантажень.
- •1.3 Особливості структури матеріалів, що використовуються при виготовлені склоформуючих інструментів.
- •Вплив умови роботи на стабільність структури і процеси руйнування інструменту під час експлуатації.
- •2.1 Вибір матеріалів і підготовки зразків для досліджень.
- •Мета роботи, завдання, об’єкт і методи досліджень.
- •2. Методика досліджень.
- •2.2. Визначення параметрів форми графітових включень і індексу графіту.
- •2.2.1 Вивчення кількісних параметрів структури металічної матриці.
- •2.2.2 Визначення твердості досліджених сплавів.
- •Аналіз пошкоджуваності матеріалів склоформуючих інструментів після експлуатації.
- •3. Експериментальні дослідження структури і пошкодженості чавунного склоформувального інструменту.
- •3.1 Металографічний аналіз склоформ після експлуатації в умовах циклічних змін температури і навантажень.
- •3.2 Дослідження твердості і утворення тріщин при експлуатації склоформ.
- •3.3 Модельні уявлення впливу структури на процеси руйнування в зоні контакту матеріалу форми – рідке скло.
- •3.4. Аналіз формування пошкоджень в склоформах при циклічних змінах температури і навантажень.
- •3.5. Роль мікроструктури в процесах руйнування склоформ при експлуатації.
- •3.6. Вибір оптимальних параметрів мікроструктури – резерв підвищення контактної довговічності матеріалів пресформ.
- •4. Охорона праці та техніка безпеки.
- •4.1. Характеристика лабораторії з точки зору охорони праці
- •4.2. Виробнича санітарія
- •4.2.1 Аналіз приміщення
- •4.2.3 Запиленість та загазованість виробничого середовища
- •4.2.4 Освітлення приміщень і робочих місць.
- •4.2.5 Захист від шуму та вібрації.
- •4.2.6. Виробнича естетика
- •4.2.7. Ергономічні вимоги до організації робочих місць. Робота стоячи.
- •4.3. Електробезпека
- •4.4. Пожежна профілактика Пожежна профілактика являє собою комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на попередження і локалізацію пожеж і вибухів. До таких належать:
- •В даному приміщенні застосовуються запобіжні заходи ручної та автоматичної дії.
- •5. Економічна частина Вступ
- •5.1 Планування дипломної роботи
- •5.1.1 Етапи планування роботи роботи.
- •5.1.2. Виявлення і опис подій і робіт, необхідних для виконання поставленої мети.
- •5.2 Розрахунок витрат на виконання дипломної роботи
- •5.2.1. Визначення собівартості і ціни розробленого методу
- •5.2.2. Розрахунок витрат на оплату праці.
- •5.2.3. Відрахування на соціальні заходи.
- •5.2.4. Розрахунок витрат на матеріали.
- •*Транспортно-заготівельні витрати - 10%
- •5.2.5. Накладні витрати.
- •5.2.6. Витрати на розробку проектного рішення.
- •5.2.7. Витрати на відлагодження і дослідну експлуатацію проектного рішення.
- •5.2.8. Витрати на розробку і впровадження проектного рішення
- •5.2.9. Результати розрахунків.
- •5.3 Розрахунок експлуатаційних витрат.
- •5.4 Визначення ціни споживання проектного рішення.
- •6. Безпека у надзвичайних ситуаціях
- •6.1 Аналіз небезпечних чинників на проектованому об’єкті.
- •6.2 Техногенно-екологічна безпека у місті Городок.
2.2.1 Вивчення кількісних параметрів структури металічної матриці.
Згідно ( І ) масова частка структурної складової (чи фази) в сплаві рівна частині пересічній лінії, проходячи через цю складову в об’ємі (чи на шліфі). Через це лінійний метод зводиться до вимірювання і сумування довжини відрізка прямої лінії, проходячи через дану структурну складову (чи фазу), на визначеній довжині січної прямої. Перевага лінійного методу над планіметричним полягає в більшій простоті і точності [30].
При використанні лінійного методу видиму в мікроскоп чи на мікрофотографії структуру, що складається із будь якої кількості фаз, перетинають прямою лінією чи рядом ліній. Контури січення мікрочастин окремих фаз на шліфі розсічуть ці лінії на окремі відрізки. Якщо роздільно просумувати довжини відрізків, потрапляючи на кожну із фаз структури, і розділити суми на загальну довжину січних ліній, отримані частини будуть рівні часткам площині шліфа чи об’ємі сплаву, які займають кожна із цих фаз.
Лінії можна проводити довільно. Важливо лиш те, що вони охоплювали всю поверхню і були рівномірні по ній розмішені.
При аналізі по мікроструктурі вимірювання проводять методом нерухомого і рухомого шліфа. У першому випадку на нерухомому шліфі за допомогою окуляр-мікрометра виміряють довжину відрізків ліній окуляра, пересікаючи фазу, кількість якої визначається. Щоб отримати надійні середні значення, вимірювання повторюють в ряді полів бачення, рівномірно розподілених по площині шліфа. У процесі вимірювання користуються збільшеннями, при яких довжина одного відрізка рівна 50 діленням лінійки окуляра [30].
Аналіз при рухомому шліфі у відношенні від переглянутого проводять у процесі неперервного переміщення шліфа в одному напрямі при одночасному розгляданні структури в окуляр з перехресними нитками. В даному випадку сумується довжина напрямку шліфа при проходженні через точку перехрестя окуляра кожної із структурних складових по одинці. Лінії переміщення шліфа можуть проходити в різних напрямках і не бути взаємно паралельними.
Для використання описаного способу аналізу необхідні спеціальні предметні столики з декількома мікрометричними гвинтами, перемішуючи шліфи незалежно один від одного в одному і тому напрямі. Столики, застосовуються для визначення фазового складу лінійним методом, забезпечують послідовні і плавні переходи шліфа і реєстрацію величини переходу роздільно для кожної фази чи структурної складової [31].
Для вимірювання безпосередньо на шліфі часто користуються окулярним-мікрометром (мікросхема ПМТ-3). Поставивши перехрестя в початкову точку Хо на границі фаз так, щоб фаза А була з права від неї, перехрестя перемішують вправо і записують стовпчиком координати Х усіх точок переміщення границь А. Попарні різниці Х1-Х0, Х 3-Х 2, Х5-Х4 і т.д. дають довжину відрізків А, а різниця між кінцевим Х і початковим Х0 (Хn – Х0)=L.
Сума
(Х2k+1
–X2k)=LA,
звідси
LA=
X2k+1
–
X2k.
Для визначення LA достатньо скласти парні і непарні розрахунки Хі (непогано їх записати зразу у дві колонки), так як для результату важливо лише безрозмірне відношення LA /L0.
При вимірюванні на мікрофотографіях на них олівцем наносять квадратну сітку перетину так, щоб їх загальна довжина була не менше L0, а крок – не менше d. Вимірювальним циркулем всі відрізки перетину переносять на відображену на папері пряму і виміряють загальну довжину відрізків і їх число М [31].
Для вимірювання сум довжини LA на паретинаючу лінію наносять систему рівновідстоюючих точок і розраховують число точок NA, припадаючих на фазу А.
При
L0
= const
і
N0
= ∞
можна знайти скільки завгодно точне
значення LA.
Однаково і при точному вимірюванні LA
величина
n=
по старому відхиляється від
V
із
за флуктуацій
числа частин А, попадаючих на січну.
Коли на довжину L0
попадає
М частин, середній діаметр частин
d=
.
Погрішність лінійного методу залежить від числа ділянок фази А на довжині пересікаючи L – М і зв’язана з цією величиною вираженням
Sv
.
Або через середній поперечник частин
SV
=
При любому використанні статичних методів обов’язково априорниє планування досліду. Якою задати наперед бажану точність результату (де в точковий метод визначення кількості фаз), визначають мінімально необхідний об’єм досліду. Оцінивши на око V (кількість визначеної фази) і задав середньоквадратичне відхилення,визначають мінімальне число частинок М для лінійного методу [32].
