Класифiкацiя шоку:

I. За етиологічним чінником (клiнiчна класифiкацiя): 1. Геморагічний,

2. Травматичний,

3. Опіковий,

4. Анафілактичний,

5. Септичний,

6. Кардіогенний,

7. Неврогенний.

II. За ступенем тяжкості: 1 ст. - легкий шок,

2 ст. - шок середньої тяжкостi,

3 ст. - тяжкий шок,

4 ст. - термiнальний стан.

III. За ефективністю компенсаторних реакцій:

- компенсований, суб- i декомпенсований шок,

IV. За ступенем зворотностi:

- Зворотнiй шок (компенсований, суб- i декомпенсований шок),

- Незворотнiй декомпенсований, або рефрактерний шок.

Загальні клінічні ознаки шоку, наявність і вираженість яких залежить від тяжкості порушень органного кровотоку:

• Шкіра на периферії холодна, бліда, заповнення капілярів ньогтевого ложа після надавлювання уповільнене.

• Тахікардія звичайно є достовірною ознакою гіповолемії, корелює з її вираженістю.

• Артеріальна гіпотензія – достовірна ознака гіповолемії, відображає декомпенсацію адаптаціїних реакцій при тяжкому і термінальному шоку.

• ЦВТ – центральний венозний тиск – показчик венозного повернення до серця (норма 60-120 мм Н2О), при гіповолемічному та вазогенному шоках – низький або негативний, при кардиогенному і обтураційному – збільшений.

• Олігурія – одна з перших ознак зниження оранного кровотоку (зниження фільтраціі сечі), тому при інтенсивній терапії шоку необхідно контролювати діурез (норма ≈30-50 мл/г) через постійний сечовий катетер.

• Порушення психіки (збудження, спутаність свідомості, огломшення, кома) – ознака зниження мозкового кровотока та ішемії мозку – притаманна тяжкому і термінальному шоку.

• Тахіпноэ – зростання частоти дихання обумовлено зниженням дифузії газів та прогресуванням метаболічного ацидозу.

Важливо! Ніяким прямим лабораторним тестом шок не діагностується!

В залежностi вiд вираженості клiнiчних симптомiв прийнято умовно розподiляти шок за тяжкістю на чотири ступені.

Шок I ст. – легкий шок. Загальний стан хворого ближче до середньої тяжкостi і визначається провідним патологічним станом. Шкiра помірно блiда. Пульс 90-100 у 1 хв., задовiльного наповнення та напруження. АТ нормальний. Ортостатична тахікардія + 15-20 за хв. Протишоковi заходи швидко приводять до стабiлiзацiї гемодинамiки.

Шок II ст. – шок середньої тяжкостi. Шкiра блiда. Пульс до 120 у 1 хв, Сист.АТ у субнормаль них межах – 110-95 мм рт. ст. Ортостатична тахікардія більша 20 за хв. та ортостатична гіпотензія – „–”15-20 мм рт ст. Можливі (але не обов΄язкові) олігурія, збільшення частоти дихальних рухiв до 24 у 1 хв. та легка загальмованiсть. Нормалiзацiя життєвих функцiй у результатi протишокової терапiї протягом декількох годин.

Шок III ст. – тяжкий шок. Шкiра різко бліда, блiдно-сiра або блiдно-ціанотична, при швидкому наростанні клініки можливий холодний пiт. Пульс 130-140 у 1 хв., слабий. Сист.АТ лежачи в межах 90-65 мм рт. ст. Хворий загальмований, температура тiла знижена. Дихання поверхневе, тахіпноє до 30-40 у 1 хв. Нормалiзацiя життєвих функцiй у результатi протишокової терапiї проблематична, часто потрiбнi реанiмацiйнi мiроприємства.

Шок IV ст. – термiнальний стан. Шкiра мармурова, блiдно-сiра або блiдно-ціанотична, холодна. Пульс на периферійних артерiях не визначається. Сист.АТ 60 мм рт ст і нижче (різко порушений кровоток в усіх життєво важливих органах). Свідомість порушена: від різкої загальмованості до коми. Дихання часте, поверхневе, можливо агональне. Необхiднi реанiмацiйнi мiроприємства, часто процес незворотнiй. У термiнальному станi визначають передагональну фазу, агонiю i клiнiчну смерть.

Для ориєнтовного судження про стан гемодинамiки у хворого з шоком використовують так званий шоковий iндекс (iндекс Aльговерa, 1967 р.), яким є спiввiдношення частоти пульсу до систоличного тиску. У нормi вiн дорiвнює 0,5 (60/120), при шокi I-II cт. - 1 (100/100), при шокi II-III cт. - 2 (120/60).