6. Завдання для самоконтролю.

А.Завдання для самоконтролю (тестові завдання) (нужен тести по шоку)

1. Показники при госпіталізації хворого з шлунковокишковою кровотечею наступні: пульс - 126 уд/хв.., АТ - 75/60 мм.рт.ст., частота дихання 32 за хв., загальмованість.

Яка попередня оцінка крововтрати:

1. 15-20 % ОЦК.

2. 20-30% ОЦК.

3. 30-40% ОЦК.

4. Понад 40% ОЦК.

5. 10-14% ОЦК.

2. Свіжозаморожені еритроцити можуть зберігатися:

1. 2 роки.

2. 160 днів.

3. 1 рік.

4. 5 років.

5. Невизначено довгий час.

3. Який показник ЦВТ є нормальним:

1. 130 мм вод. ст.

2. 40 мм вод. ст.

3. 135 мм вод. ст.

4. 100 мм вод. ст.

5. 25 мм вод. ст.

4. Чому при кровотечі зі шлунка чи ДПК блювота має колір „кавової гущі”?

1. Внаслідок бактеріального бродіння крові у шлунку.

2. Внаслідок утворення солянокислого гематиту.

3. Внаслідок утворення карб оксигемоглобіну.

4. Через взаємодію з киснем повітря.

5. Жодне з тверджень не є вірним.

5. Найчастішою інфекцією, яка передається з кров’ю, що переливається, є:

1. Цитомегаловірус.

2. Сифіліс.

3. Гепатит В.

4. Гепатит С.

5. Вірус імунодефіциту людини.

6. Пульсовий тиск під час гіповолемічного шоку ІІІ ступеню:

1. Знижується.

2. Підвищується.

3. Знижується, а потім підвищується.

4. Залишається незмінним.

5. Підвищується, а потім знижується.

7. В нормі індекс Альговера становить:

1. 0,3

2. 0,9

3. 0,5

4. 1,2

5. 1,7

8. Гіповолемію можна не очікувати у хворих з:

1. Розповсюдженим перитонітом.

2. Діареєю.

3. Деструктивним панкреатитом.

4. Нецукровим діабетом.

5. Гіперфункцією надниркових залоз.

9. Загрожує життю:

1. Зниження показника гематокрит до 25%.

2. Втрата 40% циркулюючої крові.

3. Зниження концентрації гемоглобіну крові до 70г/л.

4. Втрати 40% циркулюючих еритроцитів.

5. Зниження концентрації гемоглобіну крові до 75 г/л та показника гематокриту до 32%.

10. Який об’єм крові (у відсотках до маси тіла) має молода здорова людина?

1. 4,5%.

2. 25%.

3. 7%.

4. 20%.

5. 10%.

Ключі до тестів:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
С	А	D	В	С	А	С	Е	В	С

Б.Ситуаційні задачі для самоконтролю:

Хворий Л., 37 років. Доставлений у прийомне відділення. Знайдений сусідами (приватний сектор) через 5 годин після вибуху балона компресора.

Стан хворого вкрай важке. У свідомості, але різко загальмований. На питання відповідає із затримкою, односкладово. Цвіт шкірних покривів блідо^-сірий, шкіра холодна, реакція новоросійського ложа на здавлювання відсутній. Пульсація на периферичних артеріях відсутній, на сонної - слабка, 160 в 1 хв. ПЕКЛО 40/0 мм рт.ст. На грудній клітині й черевній стінці, кінцівках множинні садна шкіри. З боку органів грудної клітини патології не виявлено. Черевна стінка хвороблива над лоном. Симптоми подразнення очеревини сумнівні. При огляді таза визначається різка хворобливість і кістковий хрускіт у лонного зчленування. Є рвані скальповані рани обох сідниць промежини з розривом мошонки й ануса, правого стегна. Рани скудно кровоточать. Весь одяг просочений кров'ю, хворий забруднений кров'ю від голови до ніг.

Діагноз. Політравма. Важка сочетанная травма голови, живота, таза, кінцівок. Закрита ЧМТ, ушиб головного мозку легкого ступеня. Закрита травма живота й таза з переломом обох лонных і сідничних костей, великі рвані рани промежини з розривом прямої кишки й мошонки, масивна кровотеча з ран. Закритий перелом правої стегнової кістки. Рвані скальповані рани правого стегна. Травматичний шок VI ступеня, декомпенсированный і необоротний

Хворий помер через 2 години після операції.

Ціль демонстрації: У потерпілого не було ушкоджень життєво важливих органів. Имевшие місце ушкодження були усунуті при оперативному втручанні, заповнена крововтрата. Проте хворий помер. Несприятливий прогноз через наявність рефрактерного шоку був установлений ще при надходженні потерпілого. Т.е., хворий біологічно існує, але патологія потенційно летальна.

1. У хворого М., 69 років під час виконання резекції лівої половини печінки виникла раптова крововтрата в об’ємі 1500 мл. Пульс 128 уд. /хв., АТ 80/65 мм.рт.ст., індекс Альговера 1,6. Ваш діагноз?

1. Коматозний стан.

2. Травматичний шок.

3. Інтраопераційна крововтрата легкого ступеню

4. Анафілаксія.

5. Геморагічний шок ІІІ ступеню тяжкості

2. Хвора Н., 68 років, госпіталізована до хірургічного відділення зі скаргами на загальну слабкість, спрагу, блювання мало зміненою кров’ю, мелену. Із анамнезу: періодичний нічний біль у верхній половині живота, печія. Діагностовано виразкову хворобу шлунку. Слизові покриви бліді, вени запавші. Пульс 120 уд. /хв., АТ 75/60 мм.рт.ст., індекс Альговера 1,6, гемоглобін 80г/л, еритроцити 2,4 ×10¹²/л. Яке ускладнення виразкової хвороби шлунка ви запідозрите?

1. Синдром Меллорі-Вейса.

2. Гостра шлункова кровотеча легкого ступеню.

3. Загострення виразкової хвороби шлунка.

4. Шлункова кровотеча, ускладнена геморагічним шоком ІІІ ступеню.

5. Пенетрація.

3. Оптимальною інфузійно-трансфузійною терапією при геморагічному шоці є введення:

1. Кристалоїдів, штучних пересноників кисню.

2. Компонентів інфузійно-транфузійної терапії склад і співвідношення яких залежить від швидкості та об’єму крововтрати.

3. Кристалоїдів, колоїдів, розчину глюкози.

4. Кристалоїдів, колоїдів, при необхідності препаратів крові.

5. Знеболення, розчину альбуміну, препаратів крові.

4. Який з наведених чинників не властивий для інфекційно-токсичного шоку?

1. АТ 85/65 мм.рт.ст.

2. Частота серцевих скорочень більше 110 уд./хв.

3. Підвищення ЦВТ до 140 мм.вод ст.

4. Частота дихальних рухів 28 за хв..

5. Сечовиділення менше 20 мл за годину.

5. Інфекціно-токсичний шок звичайно супроводжується:

1. Артеріальною і венозною гіпотензією з тахікардією.

2. Артеріальною гіпотензією з брадикардією.

3. Венозною гіпертензією з тахікардією.

4. Артеріальною гіпотензією та венозною гіпертензією.

5. Зниженням температури тіла.

6. Яке з перерахованих інфузійних середовищ найефективніше підвищує АТ у хворих з інфекційно-токсичним шоком?

1. 7,5% розчин натрію хлориду.

2. Желатиноль.

3. Рефортан.

4. Гіпертонічний 7,2-7,5% розчин натрію хлориду в поєднанні з розчином гексаетилкрохмалю (рефортан, стабізол) чи декстрану (реополіклюкін).

5. Реополіглюкін.

7. У хворого діагностовано інфекціно-токсичний шок з артеріальною гіпотензією, що погано піддається корекції. Які дози кортикостероїдів є оправданими?

1. 500 мг гідрокортизону на добу протягом 3 днів.

2. 1000 мг гідрокортизону на добу.

3. Гідрокортизон у добовій дозі 200-300 мг протягом 5-7 діб.

4. 1500 мг гідрокортизону на добу протягом 2 днів.

5. Кортикостероїдні препарати не показані.

8. Пацієнтка Т., 52 роки, 17 років хворіє виразковою хворобою дванадцятипалої кишки, ускладненою пілородуоденальним субкомпенсованим стенозом, скаржиться на спрагу, слабкість, блювоту 3-4 рази на добу протягом тижня, різка втрата ваги. Об’єктивно: шкіра та слизові покриви бліді, вени запавші, частота скорочень серця 116 уд./хв. , АТ - 85/60 мм. рт. ст., ЦВТ - 12 мм вод ст., діурез - 15 мл/год, гематокрит - 50%, калій -2,8 ммоль/л, РН-7,2. Чим визначається важкість стану хворої?

1. Гіповолемічним шоком.

2. Метаболічним ацидозом.

3. Геморагічним шоком.

4. Загостренням виразкової хвороби дванадцятипалої кишки.

5. Кардіогенним шоком.

9. Хвора М., госпіталізована в хірургічне відділення зі скаргами на не інтенсивний переймиподібний біль в животі, спрагу, слабкість, нудоту, блювоту 1-2 рази на добу, скудний стул. Хворіє 10 днів. В анамнезі апендектомія, видалення дивертикула Меккеля. Частота скорочень серця 108 уд./хв., АТ - 75/60 мм. рт. ст., діурез 25 мл/год, гематокрит-55%, гемоглобін - 185 г/л, еритроцити 5,5 ×10¹²/л. Гази відходять. Має місце шум плескоту. Який діагноз найбільш вірогідний у хворої?

1. Гострий панкреатит.

2. Товсто кишкова гостра непрохідність злоякісного генезу.

3. Гостра злукова тонкокишкова непрохідність.

4. Пілородуоденальний декомпенсований стеноз виразкового генезу.

5. Часткова злукова непрохідність, ускладнена гіповолемічним шоком.

10. Оптимальною інфузійно-трансфузійною терапією при гіповолемічному шоці є введення:

1. Знеболення, розчину альбуміну, препаратів крові.

2. Колоїдів,7,5% розчину натрію хлориду.

3. Розчину глюкози, кристалоїдів, колоїдів.

4. Компонентів інфузійно-трансфузійної терапії, склад і співвідношення яких залежить від показників загального білку крові, еритроцитів, гемоглобіну, гематокриту, калію, кальцію, хлору.

5. Штучних переносників кисню, кристалоїдів.

11. Хвора М., 72 роки, лікується в абдомінальному відділенні протягом 11 днів з приводу деструктивного панкреатиту. Але її стан погіршився: температура тіла піднялася до 39,8⁰С. Хвора скаржиться на задишку, озноб. Об’єктивно: хвора виснажена, збуджена, дихання 28 за хв., пульс 112 уд./хв., АТ - 80/50 мм. рт. ст. діурез за добу 350 мл. Аналіз крові: зсув лейкоцитарної формули вліво, підвищене ШОЕ. Який патологічний стан наступив у хворої.

1. Інфекціно-токсичний шок.

2. Гостра плевропневмонія.

3. Гостра ниркова недостатність

4. Наявність парапанкретаичного абсцесу.

5. Гострий пієлонефрит.

12. Хвора К, 68 років, госпіталізована в хірургічне відділення зі стегновою грижею. При проведенні місцевого знеболення розчином новокаїну у хворої з’явились: блідість шкірних покривів, уртикарний висип на шкірі тулуба, кінцівок та шиї, дзвін та шум у голові, нудота біль внизу живота. Артеріальний тиск знизився до 90/60 мм.рт.ст., тахікардія до 128 уд./ хвилину. Який імовірний діагноз у хворої?

1. Гострий панкреатит.

2. Анафілактичний шок.

3. Гостра кишкова непрохідність.

4. Перфоративна виразка шлунка.

5. Гострий апендицит.

13. В приймальне відділення звернувся хворий М., 55 років, зі скаргами на почуття страху, нудоту, блювання, слабкість, головний біль. При огляді: гіперемія та різкий набряк в середній третині лівого передпліччя. Враховуючи розвиток анафілактичної реакції на укус комах, хворому показано обколювання місця укусу. Що доцільно застосувати для обколювання з метою припинення подальшого надходження алергену?

1. Преднізолон 4- мг.

2. Адреналін 0,1% - 1,0 без розведення.

3. Адреналін 0,1% - 0,5 мл, розведений ізотонічним розчином до 5,0 мл.

4. Димедрол 1% -1,0 мл, розведений ізотонічним розчином до 5,0 мл.

5. Внутрішньовенне введення еуфіліну.

Ключі до тестів:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Е	D	В	С	А	D	С	А	Е	D	А	В	С

Лiтература:

Хирургия: пер. с англ. доп. //гл. ред. Ю.М. Лопухин, В.С. Савельев – М: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1997. – 1070с.

Интенсивная терапия: пер. с англ. доп. // гл. ред. А.И. Мартынов – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1998. – 639 с.

Сумин С.А. Неотложные состояния. / 5-е изд., перераб. и дополн. – М.: ООО «Медицинское информационное агенство», 2005. – 752 с.

Мусалатов Х.А. Хирургия катастроф: Учебник. – М.: М., 1998. – 592 с.

Справочник по хирургии / Под ред. С. Шварца, Дж. Шайерса, Ф. Спенсера. – СПб: Питер Пресс, 1999. – 880 с.

Клиническая трансфузиология. А.Г. Румянцев, В.А. Аграненко – М.: ГЭОТАР МЕДИЦИНА, 1997. – 575 с.

1. Катерина Дж.М., Кахан С. Медицина неотложных состояний. -М.:МЕДпресс-информ, 2005.-336с.

2. Клігуненко О.М., Кравець О.В. Інтенсивна терапія гострої крововтрати: Навчально-методичний посібник. - Дніпропетровськ: Пороги, 2004. - 134с.

3. Мюллер З. Неотложная помощь. - М.:МЕДпресс-информ, 2005. -456с.

4. Назаренко Г.И., Кишкун А.А. Лабораторные методы диагностики неотложных состояний. - М.:Медицина, 2002. -568с.

5. Руководство по скорой медицинской помощи/ Под ред. Верткина А.Л., Хубутий М.Ш. - М.: ГОЗТАР-Медиа, 2006. - 784с.

6. Critical Care/ Robert R.Kirby. Robert W.Taylor, Joseph V.Civetta// Lippincott-Raven. Publishers, Philadelphia New York,2005.-638p.