3. Лісівничо-економічна ефективність типологічного аналізу

З метою виявлення втрат деревини у віці рубки, які виявленні в результаті типологічного аналізу відповідного типу лісу визначається лісівнича ефективність його проведення. З цією метою використовуємо показники табл. 2.2. (гр. 4, 11) і переносимо в табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Лісівнича ефективність типологічного аналізу

Тип лісу	Площа всього типу лісу, га	Площа стиглих насаджень	Недобір деревини у віці рубки, м3	Недобір деревини з 1 га у віці рубки, м3	Максимально можливі втрати деревини в типі лісу, м3
1	2	3	4	5	6
C3-яц-см-Бк	1454,8	239,5	-30992	-129	-188255

Показники табл. 3.1. визначаємо наступним чином:

• вік рубки приймаємо згідно діючих вимог залежно від породи, типу лісу та групи лісів, лісорослинної зони.

В даному випадку вік рубки становить 81-100 років.

• недобір деревини (гр. 3) вираховуємо, як різницю між фактичним і потенційним запасом;

• площу стиглих насаджень беремо з табл. 2.1. (гр. 2), на основі даних про вік рубки;

• недобір деревини з 1 га у віці рубки (гр. 5) отримуємо, як частку від ділення недобору деревини у віці рубки (гр. 4) на площу стиглих насаджень;

• площу всього типу лісу (гр. 2) беремо із табл. 2.2. (гр. 2);

• максимально важливі втрати деревини в типі лісу визначається шляхом перемноження недобору деревини з 1 га у віці рубки (гр. 5) на площу всього типу лісу.

Розділ 4. Висновки про сучасний стан насаджень

Тип лісу волога смереково–ялицева субучина (С₃–см-яц-Бк) розповсюджений по всій території Карпат в межах висот 500-850 м н.р.м. Ґрунти гірсько – лісові буроземні потужністю до 60- 70 см, які сформувались на глинистих і піщаних сланцях. Деревостан сформований буком І-ІІ бонітету, у домішці постійні ялиця біла, ялина звичайна і трапляється клен-явір.

Аналізуючи вікову структуру насаджень, бачимо, що найбільшу площу насаджень займають молодняки (вік до 40 років) та середньовікові деревостани. Ступінь використання типологічного потенціалу становить 74,9%. Рівень використання є недостатнім проте цілком характерним для цього типу лісу, і пов'язаний з відсутністю великої кількості супутніх порід, які максимально відповідають грунтово-кліматичним умовам місцезростання. У віковій групі 71-80 років, через відсутність корінного насадження за еталон нами було принято похідний, найбільш наближений за своїм складом до корінного, деревостан. Тому у цій віковій групі отримано потенційну продуктивність нищу ніж усереднену фактичну в цілому по всій групі. Це в свою чергу вказує, що похідні деревостани теж можуть бути досить продуктивними, проте складаються вони переважно з менш цінних мяколистяних порід. Змішані за складом і складні за формою лісостани повніше використовують лісорослинні умови, тому є більш продуктивнішими, більш стійкими.

Похідні деревостани становлять досить значну частку насаджень і складають 75,1%, тоді як корінні деревостани лише 24,9 % від всієї площі деревостанів. Слід відмітити що серед корінних і похідних деревостанів переважають високоповнотні (0,8-1,0), частка низькоповнотних (0,5 і ‹) є незначною. Похідні деревостани представлені в основному букняками (53,8%), смеречниками (11,2%) і яличниками (8,8). Участь інших типів похідних деревостанів є незначною і становить до 1% від загальної площі типу лісу. Для того щоб відновити корінні насадження без змін порід, а також підвищити продуктивність деревостанів, необхідно більш раціонально проводити лісогоподарські заходи, сприяти стійкості головної породи, зменшувати негативний вплив другорядних порід, не дозволяти затінення чи витіснення ними головної лісотвірної породи. Також одним з основних завдань повинно бути сприяння природному поновленню головної та видалення небажаної частки другорядної порід, які є не типотвірними.

Отримані результати засвідчують, що втрати деревини у віці рубки складають – 30992 м³, що становить 129 м³ з 1 га. Загальні втрати деревини на площі 1454,8 га, при досягненні деревостанами віку рубки, становлять –188255 м³.