Висновки

1. Соціально-економічні зміни в Україні, переорієнтація економіки на світовий ринок зумовлюють необхідність якісного вдосконалення підготовки спеціалістів технічного профілю, що, у свою чергу, вирішальною мірою залежить від ППК викладачів спеціальних дисциплін вищих технічних закладів освіти. З огляду на це особливої актуальності набуває проблема розвитку ППК викладачів спеціальних дисциплін ВТЗО. Брак теоретичних і практичних студій з окресленої проблеми та недосконалість системи підвищення кваліфікації викладачів спеціальних дисциплін (психолого-педагогічний компонент) зумовили вибір теми дослідження.

2. ППК викладача спеціальних дисциплін є складною багаторівневою стійкою структурою його психічних рис, що формується внаслідок інтеграції досвіду, теоретичних знань, практичних умінь, значущих для викладача особистісних якостей і має такі суттєві ознаки: мобільність, гнучкість і критичність мислення. ППК викладача – інтеграційна якісна характеристика його діяльності і за своєю сутністю є функціонально-предметним аспектом інтелекту.

Професійно-педагогічна компетентність викладача виявляється через професійні та педагогічні уміння, які засновані на теоретичних знаннях і спрямовані на вирішення педагогічних завдань.

Визначено структуру ППК викладача спеціальних дисциплін, виділено такі блоки:

особистісний – включає властивості особистості викладача, що безпосередньо характеризують його розвиток, визначають стійкі особливості поведінки й створюють грунт для існування обмежень у діяльності;

інтелектуальний – включає уміння, що передбачають потребу в раціоналізації мисленнєвої діяльності; знання й практичну перевірку загальних правил виконання дій, самоконтроль;

функціонально-предметний – включає здібності викладача, що забезпечують орієнтаційну основу педагогічної діяльності та прийоми її безпосереднього виконання;

адаптивний блок – спрямований на формування індивідуального стилю діяльності й на зміну стилю мислення викладача.

На розвиток ППК викладача спеціальних дисциплін ВТЗО впливають потреби, інтереси, педагогічна ситуація, спрямованість, мотиви, мета, воля, почуття, рівень інтелекту, пізнавальні процеси, педагогічні здібності, професійна самосвідомість.

1. Встановлено, що більшість викладачів ВТЗО не має спеціальної психолого-педагогічної підготовки. У зв’язку з цим відповідної корекції потребує педагогічна діяльність насамперед викладачів професійно орієнтованого та спеціального циклів дисциплін, а також тих, хто прийшов на викладацьку роботу з виробництва або чия підготовка здійснювалась в аспірантурі за спеціальностями технічного спрямування. Окреслено характерні особливості організації психолого-педагогічної підготовки: у структурі більшості ВТЗО І – ІІ рівнів акредитації не передбачено діяльності кафедр педагогіки, психології, методики навчання; розвиток ППК викладачів здійснюється на рівні методичної роботи закладу освіти.

2. Розроблено модель ППК викладача як еталон для оцінювання ефективності впровадження організаційно-педагогічних умов у процес розвитку ППК. Розроблена модель включає взаємопов’язані структурно-функціональні складові, які характеризують: блоки ППК (особистісний, інтелектуальний, функціонально-предметний, адаптивний); компоненти професійної підготовки (цільовий, змістовий, процесуальний, контрольно-корекційний); функції професійно-педагогічної компетентності (цільова, інформаційна, діагностична, організаційно-виконавча, комунікаційна, контрольно-оцінювальна, корекційна).

Для визначення ефективності впровадження моделі ППК уточнено критерії й показники рівнів розвитку ППК викладачів спеціальних дисциплін ВТЗО та згруповано за такими напрямами: сфера психолого-педагогічної підготовки (рівень володіння фаховими та психолого-педагогічними знаннями; рівень сформованості професійних умінь); індивідуальна сфера (рівень сформованості професійної самосвідомості викладача, рівень розвитку професійних здібностей; рівень адекватності самооцінки викладача); емоційно-вольова сфера (рівень самостійності і самоорганізації викладача, рівень готовності до самоосвіти, рівень розвитку саморегуляції); мотиваційна сфера (рівень розвитку внутрішньої мотивації, рівень спрямованості на педагогічну професію).

Виділено рівні розвитку ППК викладачів спеціальних дисциплін ВТЗО: високий, середній, низький.

Констатуючий експеримент засвідчив, що більшість викладачів спеціальних дисциплін має середній та низький рівні розвитку ППК.