Травлення в шлунку. Будова шлунка
У шлунок надходить значний обсяг їжі. Там вона перебуває від 5-6 до 10 годин. Термін перебування залежить від роду їжі: багата білками, особливо рослинними, їжа затримується в шлунку довше, ніж вуглеводна. Ще більш тривало залишається жирна їжа. Рідини переходять в тонку кишку майже одразу після надходження в шлунок. [8]
Шлунок являє собою розширену частину харчової трубки, що має в нормальному стані форму панчохи або роги (мал.3). Розміри шлунка варіюються залежно від статури і ступеня наповнення органу. При середньому наповненні шлунок має довжину 24-26 см, натще - 18-20 см. Місткість шлунка дорослої людини в середньому 3л. (рис.3)
Будова шлунка(рис.3)
У шлунку розрізняють вхід до нього (кардіа) і прилеглу кардіальної частини. Верхня частина шлунка догори називається склепінням. Місце переходу шлунка в дванадцятипалу кишку називається воротарем (пілорус), а прилегла частина – пілоричною . У шлунку розрізняють дві поверхні: передню та задню і два вигнутих краю: верхній вигнутий - мала кривизна і нижній опуклий - велика кривизна. Велика частина шлунка, крім пілоричної, називається тілом. На кордоні тіла і пілоричної частині знаходиться пілоричний сфінктер.
До складу стінки шлунка входять слизова оболонка, підслизова основа, м'язова і серозна оболонки. Слизова оболонка покрита одношаровим циліндричним епітелієм, утворює безліч складок, що мають різне спрямування: по малій кривизні - подовжнє, в ділянці дна і тіла - поперечне, косе і поздовжнє. У місці переходу шлунка в дванадцятипалу кишку знаходиться кільцеподібна складка - заслінка пілоруса, яка при скороченні сфінктера воротаря розмежовує порожнину шлунка та кишки. На слизовій оболонці знаходяться невеликі піднесення, які називаються шлунковими полями. На поверхні цих полів є поглиблення (шлункові ямки), які представляють гирла шлункових залоз. Останні виділяють шлунковий сік для хімічної обробки їжі. [13]
Підслизова основа шлунка добре розвинена, містить густі судинні та нервові сплетення. М'язова оболонка має внутрішній косою шар м'язових волокон, середній - кругова - представлений круговими волокнами, зовнішній - поздовжніми гладкими.
Травлення у тонкому кишечнику. Будова тонкого кишечника
У тонкій кишці відбуваються найбільш істотні процеси розщеплення харчових речовин і всмоктування продуктів розщеплення у кров і лімфу. Хімічні перетворення їжі в тонкій кишці відбуваються під впливом ферментів, що містяться в підшлунковій і кишковому соку, за участю жовчі.
Тонка кишка починається у вартового, утворює петлі і закінчується біля початку товстої кишки. Кишка ділиться на три відділи: 1) дванадцятипала кишка, 2) худа і 3) клубова.
Слизова оболонка тонкої кишки має характерний рельєф завдяки наявності складок, ворсинок і крипт, що збільшує її загальну поверхню. Складки проходять циркулярно і утворені слизовою оболонкою і підслизової основою.
Кишкові ворсинки представляють собою випинання слизової оболонки. Їх число дуже велике і в їх утворенні беруть участь всі шари слизової оболонки. Поверхня ворсинки вкрита мікроворсинками, завдяки яким усмоктувальна поверхня тонкої кишки збільшується в 30-40 разів по відношенню до її розмірів. (рис.4)
Кишкові ворсинки (рис.4)
Кишкові крипти представляють собою трубчасті поглиблення епітелію, що лежать у власній пластинці слизової оболонки. У них багато келихоподібних клітин, що утворюють кишковий сік.
У людини залози слизової оболонки тонкої кишки утворюють кишковий сік, загальна кількість якого за добу сягає 2,5 л. Його рН 7,2-7,5, але при збільшенні секреції може збільшуватися до 8,6. Кишковий сік містить більше 20 різних травних ферментів. Значне виділення рідкої частини соку спостерігається при механічному подразненні слизової оболонки кишки. Виділення соку, багатого ферментами, стимулюють продукти перетравлення їжі та вазо-активний інтенстінальний пептид.[12]
У тонкому кишечнику відбувається два види перетравлення їжі: порожнинне і мембранне (пристіночне). Перше здійснюється безпосередньо кишковим соком, друге - ферментами, адсорбованими з порожнини тонкої кишки, а також кишковими ферментами, що синтезуються в кишкових клітинах і вбудовані в мембрану. Початкові стадії травлення відбуваються виключно в порожнині шлунково-кишкового тракту. Дрібні молекули, які утворюються в результаті порожнинного гідролізу, надходять у зону щіткової облямівки, де відбувається їх подальше розщеплення. Внаслідок мембранного гідролізу утворюються переважно мономери, які транспортуються в кров. Т.ч. засвоєння харчових речовин здійснюється в три етапи: порожнинне травлення - мембранне ( пристіночне ) травлення – всмоктування.[10]