2.Функції травлення

Рухова або моторна функція, здійснюється за рахунок мускулатури травного апарату і включає в себе процеси жування в порожнині рота, ковтання, переміщення їжі по травному тракту і видалення з організму неперетравлених залишків.

Секреторна функція полягає у виробленні залозистими клітинами травних соків: слини, шлункового соку, сік підшлункової залози, кишкового соку, жовчі. Ці соки містять ферменти, які розщеплюють білки, жири і вуглеводи на прості хімічні сполуки. Мінеральні солі, вітаміни, вода надходять в кров у незмінному вигляді.

Інкреторна функція пов'язана з утворенням в травному тракті деяких гормонів, які впливають на процес травлення. До таких гормонів відносяться: гастрин, секретин, холецистокінін-панкреозімін, мотілін і багато інших гормонів, які впливають на моторну і секреторну функції шлунково-кишкового тракту.

Екскреторна функція травного тракту виражається в тому, що травні залози виділяють в порожнину шлунково-кишкового тракту продукти обміну, наприклад, аміак, сечовину, солі важких металів, лікарські речовини, які потім видаляються з організму.

Всмоктувальна функція. Всмоктування - це проникнення різних речовин через стінку шлунково-кишкового тракту в кров і лімфу. Всмоктуванню піддаються в основному продукти гідролітичного розщеплення їжі - моносахариди , жирні кислоти і гліцерин, амінокислоти та ін. У залежності від локалізації процесу травлення його ділять на внутрішньоклітинне і позаклітинне.

Внутрішньоклітинне травлення - це гідроліз харчових речовин, які потрапляють всередину клітини в результаті фагоцитозу (захисна функція організму, що виражається в захопленні і переварюванні особливими клітинами - фагоцитами сторонніх часток) або піноцитозу (засвоювання клітинами води і розчинених у ній речовин). В організмі людини внутрішньоклітинне травлення має місце в лейкоцитах.

Позаклітинне травлення ділиться на дистантне (порожнинне) і контактне (пристіночне, мембранне).

Дистантне (порожнинне) травлення характеризується тим, що ферменти у складі травних секретів здійснюють гідроліз харчових речовин у порожнинах шлунково-кишкового тракту. Дистантним воно називається тому, що сам процес травлення здійснюється на значній відстані від місця утворення ферментів.

Контактне (пристіночне, мембранне) травлення здійснюється ферментами, фіксованими на клітинній мембрані. Структури, на яких фіксовані ферменти, представлені в тонкому відділі кишечнику глікокаліксо - сітковидним утворенням з відростків мембрани - мікроворсинок. Спочатку гідроліз харчових речовин починається в просвіті тонкої кишки під впливом ферментів підшлункової залози. Потім утворені олігомери гідролізуються ферментами підшлункової залози. Безпосередньо гідроліз мембрани утворившихся димерів виробляє фіксовані на ній кишкові ферменти. Ці ферменти синтезуються в ентероцитах і переносяться на мембрани їх мікроворсинок.

Наявність у слизовій оболонці тонкої кишки складок, ворсинок, мікроворсинок збільшує внутрішню поверхню кишки у 300-500 разів, що забезпечує гідроліз і всмоктування на величезній поверхні тонкої кишки.[11]