1.5.2. Будова і функції печінки. Склад і властивості жовчі. Регуляція процесів жовчоутворення і жовчовиділення

Печінка найбільша залоза тіла людини. Її маса становить близько 1500г. Вона виконує кілька головних функцій: травну, утворює білок, знешкоджуючу, кровотворну, здійснює обмін речовин.

Печінка розташована у верхній частині черевної порожнини, займаючи все праве підребер'я і частково переходячи в ліву сторону. У печінці розрізняють дві поверхні: передньоверхню опуклу, відповідно увігнутою діафрагмі і нижню плоску, стикається з нутрощами. Печінка ділиться на дві частки: велику праву і ліву меньшу. Межею між ними є серповидна зв'язка.

На нижній поверхні правої частини печінки лежить жовчний міхур грушоподібної форми. Він має дно, тіло і шийку. Шийка міхура переходить у вузькі протоки міхура. Від злиття міхура і печінкового протоку утворюється загальна жовчна протока, що впадає в дванадцятипалу кишку. У місці впадання його в стінці протоки розташовується кільцевий м'яз - сфінктер протоки (як це показано на рис. 6).

Печінка (рис.6)

Жовч утворюється в клітинах печінки безперервно. Але надходить у дванадцятипалу кишку тільки під час травлення. Коли травлення припиняється жовч збирається в жовчний міхур. Тому розрізняють жовч печінкову, що надходить безпосередньо з печінки в кишечник, і жовч міхурову, що виливаються з міхура. [5]

За добу у людини утворюється 500 - 700 мл жовчі. До складу жовчі входить вода (90%), органічні і неорганічні речовини. До органічних речовин відносяться жовчні кислоти і жовчні пігменти, а також лецитин, холестерин, жири, мила і муцин. Неорганічні речовини представлені мінеральними солями. До жовчних пігментів ставляться білірубін і білівердин. На утворення жовчі впливає ряд речовин. Стимулюють продукцію жовчі гуморальним шляхом великі поліпептиди, екстрактивні речовини м'яса, шлунковий сік, гормон секретин. Особливо підсилює жовчоутворення сама жовч, всмоктуючись з кишечника в кров.

Жовч активує процеси травлення. Під впливом жовчі посилюється дія всіх ферментів, що розщеплюють білки, жири і вуглеводи. Особливо різко підвищується активність ліпази. Жовч гуморальним шляхом посилює утворення підшлункового соку. Під впливом жовчі активізується моторна функція кишечника, що поліпшує пересування харчової маси по кишковому тракту.

Виділення жовчі регулюється діяльністю м'язів жовчного міхура і сфінктера загальної жовчної протоки. Коли травлення не відбувається, сфінктер протоки закритий і жовч надходить у жовчний міхур. Під час травлення жовчний міхур скорочується, сфінктер розслаблюється, і жовч надходить у дванадцятипалу кишку. Така узгодженість обумовлена рефлекторними і гуморальними механізмами.[4]

1.5.3 Будова і функції підшлункової залози

Підшлункова залоза - це залоза внутрішньої та зовнішньої секреції, розташована позаду шлунка, складається з частини (головки), тіла і хвоста. (як це показано на рис.7 : 1, 4, 11)

Підшлункова залоза (рис.7)

Це змішана залоза, яка виробляє як травний сік (екзокринна функція), і гормони (ендокринна функція), зокрема, інсулін, глюкагон, соматостатин, панкреатичний поліпептид, ліпокаїн і ін. Вона виділяє всі без винятку ферменти, потрібні для процесу травлення. Протягом доби вона виробляє понад 800 мл панкреатичного соку. Підшлункова залоза має вигляд видовженої пірамідки завдовжки 20 см і розташована за шлунком (якщо людина стоїть) або під шлунком (якщо лежить на спині). «Характер» у цього органа панський. Не любить, коли її навантажують зайвою роботою (тому будь-яке переїдання, навіть вживання надмірної кількості дієтичних продуктів, їй не до вподоби).

Містить острівці ендокринної тканини, які секретують вже згаданий гормон інсулін, глюкагон та соматостатин.

Підвищення секреції інсуліну веде до збільшення поглинання глюкози клітинами тканин і відкладання в печінці та м'язах глікогену, зниженню концентрації глюкози в крові.

Підшлункова також виробляє гормон глюкагон. Він діє протилежно інсуліну-сприяє розчепленню глікогену до глюкози. Підшлункова залоза відкриває свої протоки у дванадцятипалу кишку.[9]