3.Всмоктування життєво-необхідних речовин в різних відділах травного тракту

Всмоктування відбувається на всьому протязі травного тракту, але інтенсивність його в різних відділах різна. У порожнині рота всмоктування майже відсутнє внаслідок короткочасного перебування в ній речовин і відсутності мономерних (простих) продуктів гідролізу. Однак, слизова оболонка порожнини рота проникна для натрію, калію, деяких амінокислот, алкоголю, деяких лікарських речовин.

У шлунку інтенсивність всмоктування також невелика. Тут всмоктується вода і розчинені в ній мінеральні солі, крім того в шлунку всмоктуються слабкі розчини алкоголю, глюкоза й у невеликих кількостях амінокислоти.

У дванадцятипалій кишці інтенсивність всмоктування більше, ніж в шлунку, але і тут воно відносно невелика. Основний процес всмоктування відбувається у тонкому кишечнику. Моторика тонкої кишки має велике значення у процесах всмоктування, тому що вона не тільки сприяє гідролізу речовин (за рахунок зміни пристінкового шару химусу), але і всмоктуванню його продуктів. У процесі всмоктування в тонкій кишці особливе значення мають скорочення ворсинок. Стимуляторами скорочення ворсинок є продукти гідролізу поживних речовин (пептиди, амінокислоти, глюкоза, екстрактивні речовини їжі), а також деякі компоненти секретів травних залоз, наприклад, жовчні кислоти. Гуморальні фактори також посилюють рух ворсинок, наприклад, гормон Віллікінін, який утворюється у слизовій оболонці дванадцятипалої кишки і в порожній кишці. [12]

Всмоктування в товстій кишці в нормальних умовах незначне. Тут відбувається в основному всмоктування води і формування калових мас, У невеликих кількостях в товстій кишці можуть всмоктуватися глюкоза, амінокислоти, а також інші легко всмоктуютчі речовини. На цій підставі застосовують живильні клізми, тобто введення легкозасвоюваних поживних речовин у пряму кишку.

Білки після гідролізу до амінокислот всмоктуються у кишечнику. Всмоктування різних амінокислот у різних відділах тонкої кишки відбувається з різною швидкістю. Всмоктування амінокислот з порожнини кишки здійснюється активно з участю переносника і з витратою енергії. Потім амінокислоти за механізмом полегшеної дифузії транспортуються в міжклітинну рідину. Всмоктавшись в кров амінокислоти потрапляють за системою ворітної вени в печінку, де піддаються різним перетворенням. Значна частина амінокислот використовується для синтезу білка. Рознесені кровотоком по всьому організму амінокислоти служать вихідним матеріалом для побудови різних тканинних білків, гормонів, ферментів, гемоглобіну та інших речовин білкової природи. Деяка частина амінокислот використовується як джерело енергії.

Інтенсивність всмоктування амінокислот залежить від віку (інтенсивніше воно в молодому віці), від рівня білкового обміну в організмі, від вмісту в крові вільних амінокислот, від нервових і гуморальних впливів. [10]

Вуглеводи всмоктуються в основному в тонкій кишці у вигляді моносахаридів. З найбільшою швидкістю всмоктуються гексози (глюкоза, галактоза і ін.), пентози всмоктуються повільніше. Всмоктування глюкози і галактози є результатом їх активного транспорту через мембрани кишкових стінок. Транспорт глюкози і інших моносахаридів активується транспортом іонів натрію через мембрани.

Всмоктування різних моносахаридів в різних відділах тонкої кишки відбувається з різною швидкістю і залежить від гідролізу цукрів, концентрації утворення мономерів, від особливостей транспортних систем кишкових епітеліоцитів.

У регуляції всмоктування вуглеводів у тонкій кишці беруть участь різні фактори, особливо залози внутрішньої секреції. Глюкозне всмоктування посилюється гормонами надниркових залоз, гіпофізом, щитовидної і підшлункової залоз. Всмоктавшись в кишечнику моносахариди надходять у печінку. Тут значна їх частина затримується і перетворюється на глікоген. Частина глюкози потрапляє у загальний кровообіг, розноситься по організму і використовується як джерело енергії. Деяка частина глюкози перетворюється в тригліцериди і відкладається в жирових депо (органах накопичення жирів - печінка, підшкірний жировий шар і т. п.). Під дією панкреатичної ліпази в порожнині тонкої кишки зі складних жирів утворюються дигліцериди, а потім моногліцериди і жирні кислоти. Кишкова ліпаза завершує гідроліз ліпідів. Моногліцериди і жирні кислоти з участю солей жовчних кислот переходять в кишкові епітеліоцити через мембрани за допомогою активного транспорту. В кишкових епітеліоцитах відбувається розпад складних жирів. З тригліцеридів, холестерину, фосфоліпідів і глобулінів утворюються хіломікрони - найдрібніші жирові частинки, укладені в ліпопротеїнову оболонку. Хіломікрони залишають епітеліоцити через мембрани, переходять у сполучнотканинні простори ворсинок, звідти вони за допомогою скорочень ворсинок переходять в її центральну лімфатичну судину, таким чином, основна кількість жиру всмоктується в лімфу. У нормальних умовах у кров надходить невелика кількість жиру.

Парасимпатичні впливи посилюють, а симпатичні - уповільнюють всмоктування жирів. Підсилюють всмоктування жирів гормони кори надниркових залоз, щитовидної залози і гіпофіза, а також гормони дванадцятипалої кишки - секретин і холецистокінін - панкреозимін. Жири, що всмокталися в лімфу та кров, надходять у загальний кровообіг. Основна кількість ліпідів відкладається в жирових депо, з яких жири використовуються для енергетичних цілей.

Шлунково-кишковий тракт бере активну участь у водно-сольовому обміні організму. Вода надходить у шлунково-кишковий тракт у складі їжі і рідин, секретів травних залоз. Основна кількість води всмоктується в кров, невелика кількість - у лімфу. Починається всмоктування води в шлунку, але найбільш інтенсивно воно відбувається в тонкій кишці. Активно всмоктуються розчинені речовини епітеліоцитами "тягнуть" за собою воду. Вирішальна роль в перенесенні води належить іонам натрію і хлору. Тому всі чинники, що впливають на транспорт цих іонів, впливають і на всмоктування води. Всмоктування води пов'язане з транспортом цукрів і амінокислот. Вимкнення з травлення жовчі уповільнює всмоктування води з тонкої кишки. Гальмування центральної нервової системи (наприклад, під час сну) уповільнює всмоктування води.

Натрій інтенсивно всмоктується в тонкому кишечнику. Іони натрію переносяться з порожнини тонкої кишки в кров через кишкові епітеліоцити і по міжклітинних каналах. Надходження іонів натрію в епітеліоціти відбувається пасивно (без витрати енергії) за рахунок різниці концентрацій. З епітеліоцитів через мембрани іони натрію активно транспортуються в міжклітинну рідину, кров і лімфу.

У тонкій кишці перенесення іонів натрію і хлору відбувається одночасно і за однаковими принципами, в товстій кишці йде обмін всмоктування іонів натрію на іони калію, При зниженні вмісту в організмі натрію його всмоктування в кишечнику різко збільшується. Всмоктування іонів натрію посилюють гормони гіпофіза і надниркових залоз, пригнічують - гастрин, секретин і холецистокінін-панкреозимін.

Всмоктування іонів калію відбувається в основному в тонкій кишці. Всмоктування іонів хлору відбувається в шлунку, а найбільш активно в клубовій кишці.

З всмоктуваних в кишечнику двовалентних катіонів найбільше значення мають іони кальцію, магнію, цинку, міді та заліза. Кальцій всмоктується по всій довжині шлунково-кишкового тракту, однак найбільш інтенсивне його всмоктування відбувається у дванадцятипалій кишці і початковому відділі тонкої кишки. У цьому ж відділі кишечнику всмоктуються іони магнію, цинку і заліза. Всмоктування міді відбувається переважно в шлунку. На всмоктування кальцію стимулюючий вплив робить жовч.

Розчинні у воді вітаміни можуть всмоктуватися шляхом дифузії (вітамін С, рибофлавін). Вітамін B2 всмоктується у клубовій кишці. Всмоктування жиророзчинних вітамінів (A, D, Е, К) тісно пов'язане з всмоктуванням жирів.[12]

Пропоную роздивитися у вигляді таблиці гормони шлунково-кишкового тракту, місця їх утворення і ефекти , які ними викликаються.

Таблиця 1

Гормони шлунково-кишкового тракту, місце їх утворення і викликані ними ефекти

Назва гормону	Місце вироблення гормону	Типи ендокринних клітин	Ефект дії гормонів
Соматостатин	Шлунок, проксимальний відділ тонкої кишки, підшлункова залоза	D-клітини	Гальмує виділення інсуліну і глюкагону, шлунково-кишкових гормонів (секретину, ГІПа, мотиліна, гастрину); гальмує активність парієтальних клітин шлунка і ацинарних клітин підшлункової залози

Продовження таблиці 1

Холецистокінін-панкреозимін (ХЦК-ПЗ)	Тонкий кишечник	I-клітини	Збуджує вихід ферментів, гальмує секрецію соляної кислоти в шлунку, підсилює скорочення жовчного міхура і жовчовиділення, підсилює моторику тонкої кишки
Ентероглюкагон	Тонкий кишечник	ЕС1-клітини	Гальмує секреторну активність шлунка, знижує в шлунковому соку зміст К + і підвищує вміст Са2 +, гальмує моторику шлунку і тонкої кишки
Мотілін	Проксимальний відділ тонкої кишки	ЕС2-клітини	Збуджує секрецію пепсину шлунком і секрецію підшлункової залози, прискорює евакуацію вмісту шлунка
Гастроінгібіруючий пептид (ГІП)	Тонкий кишечник	К-клітини	Гальмує виділення соляної кислоти і пепсину, вивільнення гастрину, моторику шлунка, збуджує секрецію товстої кишки

Продовження таблиці 1

Нейротензин	Дистальний відділ тонкої кишки	N-клітини	Гальмує секрецію соляної кислоти залозами шлунка, підсилює вивільнення глюкагону
Енкефаліни (ендорфіни)	Проксимальний відділ тонкої кишки і підшлункова залоза	L-клітини	Гальмує секрецію ферментів підшлунковою залозою, підсилює вивільнення гастрину, збуджує моторику шлунка
Віллікінін	Дванадцятипала кишка	ЕС1-клітини	Стимулює ритмічні скорочення ворсинок тонкої кишки
Ентерогастрон	Дванадцятипала кишка	ЕС1-клітини	Гальмує секреторну активність і моторику шлунка

Продовження таблиці 1

Серотонін	Шлунково-кишковий тракт	ЕС1 ЕС2-клітини	Гальмує виділення соляної кислоти в шлунку, стимулює виділення пепсину, активує секрецію підшлункової залози, жовчовиділення, кишкову секрецію
Гістамін	Шлунково- кишковий тракт	ЕС2-клітини	Стимулює виділення секрету шлунка і підшлункової залози, розширює кровоносні капіляри, надає активуючий вплив на моторику шлунка і кишечника
Інсулін	Підшлункова залоза	Бета-клітини	Стимулює транспорт речовин через клітинні мембрани, сприяє утилізації глюкози і утворення глікогену, гальмує ліполіз, активує ліпогенез, підвищує інтенсивність синтезу білка
Глюкагон	Підшлункова залоза	Альфа-клітини	Мобілізує вуглеводи, гальмує секрецію шлунка та підшлункової залози, гальмує моторику шлунка і кишечника