Розділ 8.5. Графічні скорочення. Мова та професія

Графічні скорочення вимовляються повністю і скорочуються лише на письмі. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень, значень метричних мір: м – метр, мм – міліметр, см – сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський канал).

Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і на ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., україн., українськ.

При збігу двох однакових приголосних скорочення робимо після першого приголосного: змін. робота, відмін. навчання.

За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний).

До найпоширеніших загальноприйнятих скорочень належать такі:

акад. академік

вид. видання

грн. гривня

гр. громадянин

див. дивись

доц. доцент

ім. імені

і т.д. і так далі

і т.ін. і таке інше

і под. і подібне

напр. наприклад

н.е. нашої ери

до н.е. до нашої ери

о. острів

обл. область

оз. озеро

пор. порівняй, порівняйте

проф. професор

р. рік, річка

рр. роки

с. село, сторінка

ст. станція, сторіччя

т. товариш, том

тт. товариші, томи

тов. товариш

Кожна національна мова – універсальна система, в якій живе національна душа кожного народу, його світ і духовність. Українська мова – невмирущий скарб істини, краси, благородства, знань, мистецтва. Сьогодні йдеться про розширення сфер функціонування української мови. Це засіб не лише спілкування, а й формування нових виробничих відносин.

Мова як інструмент здобуття знань, як засіб життєдіяльності людини має велике значення для всіх. Оскільки мова не тільки обслуговує сферу духовної культури, а й пов’язана з виробництвом, з його галузями і процесами, із соціальними відносинами, вона – елемент соціальної сфери.

У сучасному житті по-новому розглядаються питання функції мови. Старий поділ на професії “інтелігентні” та “неінтелігентні” зникає. Основний критерій – знання свого фаху, рівень опанування професійною термінологією.

Науково-технічний прогрес, перебудова соціально-економічної й політичної системи в країні насичують нашу мову новими поняттями, термінами. Разом з піднесенням рівня знань представників різних професій підвищуються і вимоги до мови.

Ми стали свідками народження нових професій і формування їх мови. У зв’язку з упровадженням української мови на підприємствах та в установах помітно збагачується словник різних професій новою науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією.

Що означає знати мову професії?

Це – вільно володіти лексикою свого фаху, нею користуватися.

Мовні знання – один з основних компонентів професійної підготовки.

Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання та діяльності, то правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своє життя.

Знання мови професії підвищує ефективність праці, допомагає краще орієнтуватися в складній професійній ситуації та в контактах з представниками своєї професії.

Розділ 8.6. Особливості та правила використання слів синонімів і паронімів у діловому мовленні.

Однією із семантичних груп української лексики є пароніми – слова, близькі за звуковим складом і вимовою, але різні за значенням і написанням. Наприклад: абонент – абонемент, афект – ефект, линути – ринути, мимохідь – мимохіть, талан – талант.

Мовознавці давно звернули увагу на існування таких близькозвучних слів, на відмінності між ними у значенні та можливі помилки у їх вживанні. Проте й до цього часу існує чимало розбіжностей у поглядах дослідників і на саме явище паронімії, і на групи, які можна включати до паронімів. При широкому розумінні паронімії до паронімів зараховуються усі слова, що мають звукову подібність не враховуючи морфемного складу слова, - і різнокореневі, і спільнокореневі (досвід – дослід, громадський – громадянський, верба – вербена, дарен – терен). Якщо розуміють паронімію вужче, то паронімічні групи включають тільки спільнокореневі слова, які мають певний змістовий зв’язок (комунікативний – комунікаційний, хронікальний – хронічний, фабрикант – фабрикан, співак – співець). Сематичні зв’язки між паронімами можуть бути різними – синонімічними, антонімічними, іноді це слова з близьким, суміжним значенням або члени однієї тематичної групи. Основну групу паронімів становлять слова, що семантично пов’язані між собою, частково збігаються за морфемним складом, близькі за походженням. Паронімічними відношеннями поєднується пара слів, значно рідше – три або більше.

За характером смислових зв’язків пароніми поділяють на кілька груп: а)пароніми синонімічні (блукати – блудити, важкий – тяжкий, повінь – повідь, привабливий – принадливий, капля – крапля); б) пароніми антонімічні (прогрес – регрес, еміграція – іміграція, адресат – адресант, еволюція – реврлюція, густо – пусто); в) пароніми, що мають деяку сетантичну близькість (проносити – приносити, прилазити – пролазити, вирізнятися – відрізнятися, витрати – затрати); г) тематичні пароніми (абонемент – абонент, апендикс – апендицит, нітрати – нітрити, пам’ятка – пам’ятник).

Пароніми, як і слова інших семантичних груп, використовуються в сучасній українській мові з певною стилістичною метою – переважно для словесної гри та каламбурі або для створення музичності, милозвучності фрази. Отже, пароніми, подібно до синонімів та антонімів, але меншою мірою, звичайно, є важливим стилістичним засобом, що допомагає увиразнити думку, створити самобутній, яскравий образ: “шкода, Марино, перебулих літ! Приснилися, проснилися і зникли” (М. Рильський, “Маріє, мрієчко моя, моя Марієчко тривожна”) М. Вінграновський.

У діловому мовленні найчастіше зустрічаємо такі пароніми:

Адрес – Адреса.

В усній мові часто сплутують ці два слова. “А ти знаєш його адрес?” – чуємо в побуті, коли йдеться про місце мешкання когось чи розташування установи. А втім, сучасна літературна норма вимагає вдаватися в цьому разі тільки до іменника адреса.

У творах І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного та інших письменників того часу зустрічаються обидва слова – адрес і адреса, у Михайла Коцюбинського – переважно адреса. Картотека Інституту мовознавства АН УРСР фіксує такий приклад із журналу за 1930 рік: “Нові правила допускають прийом грошових переказів лише із зазначенням адресу”. Отже, форма адрес (у значенні “місце проживання”) була можлива навіть в офіційно-ділових текстах. І не дивно, що іменники адрес і адреса не розрізнялися за значенням. Напр.: “От записав мій ленінградський друг мені свій адрес” (М. Рильський).

Походженням своїм ці слова сягають спільного кореня – французької мови, а ще глибше – латинської. Але, виникнувши з одного джерела, адрес і адреса прийшли в українську мову різними шляхами і в різний час. Адрес – із французької через російську, адреса – з німецької через польську. Якщо слово адреса закріпилося як назва місця мешкання людини чи розташування установи, то адрес має значення: “урочисте ювілейне привітання”. Пор:

Де ж, скажи, тепер твоя адреса?

На яких дорогах і вітрах?

Лише чайка на безкраї плеса,

І чебрець розлукою пропах.

А. Малишко

З нагоди 80-річчя Уманського педагогічного училища його директору М.Н.Миколайчуку вручено вітальний адрес.

Виборний. Виборчий.

Слово виборний вживається, коли йдеться про виборну посаду, агітацію, про виборність та звітність організацій. Виборчий – усталилось в таких словосполученнях: виборча кампанія; виборче право; виборчий бюлетень та ін.

Виключно. Винятково.

Виключно, тобто лише, тільки (…виключно для співробітників комерційних банків).

Винятково вживається у значенні дуже, особливо, надзвичайно (…товарна біржа має винятково важливе значення).

Дільниця. Ділянка.

Дільниця – це адміністративно-самостійний об’єкт або виробничий вузол на будівництві, шахті, а також виборча дільниця. Ділянка – частина поверхні, площі (садова ділянка, дослідна ділянка).

Дипломат. Дипломант. Дипломник.

Дипломат – посадова особа, яка займається дипломатичною діяльністю.

Дипломант – переможець конкурсу скрипалів чи співаків.

Дипломник – автор дипломної роботи, підготовленої у технікумі чи вузі.

Додержувати. Додержуватися.

Додержувати, тобто виконувати щось точно, забезпечувати наявність чогось (додержувати тиші, порядку).

Додержуватися – це значить бути прихильником якоїсь думки, певних поглядів, переконань.

Особистий. Особовий.

У російській мові на позначення цих двох понять є лише один відповідник: личний. Отже, слово особистий вживається тоді, коли мовиться про те, що стосується окремої людини (особистий підпис, особисте життя).

Особовий – вживається у таких словосполученнях: особова справа, особовий склад військових з’єднань, навчальних закладів тощо.

Покажчик. Показник.

Покажчик – напис, стрілка, довідник.

Показник – це наочне вираження ( у цифрах, графічно), наприклад: економічний показник, показник можливостей та ін.

На використанні явища паронімії базується парономазія – стилістичний прийом, що полягає у спеціальному зближенні слів, які мають звукову подібність: “Бачиш, Йоно, Померанію! – Де? Йона довірливо зазирає в карту. – Ось вона кругом. – Де фашизм, там йому і помиранія! (О. Гончар). Сфера застосування парономазії – мова художньої літератури та публіцистики (з метою створення виразних деталей).

Уміння розрізняти паронімічні слова і правильно вживати їх у мовленні – неодмінний складник культури ділового мовлення.

Одним із цікавих мовних явищ, які безпосередньо пов’язані з багатством і різнобічністю словникового складу, з питаннями культури мови, стилістики, є синонімія. Коли прагнуть досягти бездоганної за формою мови, добирають синоніми; коли потрібно якнайточніше висловити свої думки чи почуття або, навпаки, якось завуалювати, приховати їх – також шукають синоніми.

Синоніми – це слова, що називають те саме поняття, спільні за своїм основним значенням, але різняться відтінками або емоційно-експресивним забарвленням (іноді тим і тим водночас). Напр.: горизонт – обрій – небосхил – небокрай – крайнебо – видноколо; міцний – сильний, дужий; говорити – казати – мовити – промовляти – балакати – базікати – теревенити. Головні визначальні прикмети синонімів: 1) спільність значення, здатність відображати те саме поняття; 2) різниця у значеннєвих відтінках, емоційному забарвленні, стильовому вживанні й стилістичній маркованості, здатності сполучатися з певними словами в тексті. Ці ознаки синонімів взаємодіють між собою, чим забезпечується надзвичайно велика різноманітність семантичних і стилістичних функцій синонімів у мові.

Синоніми об’єднуються в синонімічні ряди за спільним основним значенням, утіленим у семантиці стрижневого слова, або домінанти ряду. Наприклад, у синонімічному ряду іти – крокувати – прямувати – чимчикувати – ступати – шкандибати домінантною є найзагальніше дієслово іти, оскільки воно вживається у будь-якому стилі мовлення і належить до найпоширеніших із названих синонімів. У словниках синонімів таке основне слово приймається за реєстрове, навколо нього групуються інші члени ряду.

Звернемося до конкретних прикладів щодо пояснення слів-синонімів:

Відзначати. Відмічати.

Дієслова відзначати і відмічати мають спільне значення “звертати увагу на щось”. Обидва слова належать до книжних стилістичних засобів вираження. Причому в офіційних документах звичайно вживається дієслово відзначати: “Виконком сільської ради відзначає, що в радгоспі проводиться певна робота” (з газ.). Не буде грубою помилкою і вживання в усному виступі слова відмічати з тим самим значенням. У нейтральному мовленні, в розмовному стилі замість книжного слова відзначати варто використовувати синоніми помітити, побачити. Наприклад, вислови типу Я помітив, що хлопець схвильований! Ми бачили, що відра неповні, варто вживати замість підкреслено книжних Я відзначив, що хлопець схвильований; Ми відзначили, що відра неповні.

Замісник. Заступник.

Замісник – посадова особа, яка тимчасово виконує чиїсь обов’язки, тобто заміщає відсутнього керівника. Заступник – це офіційна назва посади.

Запитання. Питання.

У прямому значенні це близькі слова, які взаємозамінюються. У переносному значенні вживається тільки слово питання. Наприклад: спинимося на цьому питанні, але поставити запитання.

Квиток. Білет.

Квиток – вживається в словосполученнях: театральний квиток; залізничний квиток; студентський квиток тощо.

Білет – кредитний, банківський, екзаменаційний.

Наступний. Подальший.

Слово наступний вживається лише з конкретним поняттям: наступна зупинка, наступний тиждень. На означення абстрактного поняття вживається слово подальший: подальше життя, подальша доля.

Положення. Становище. Стан.

У російській мові на ці слова існує один відповідник – положение. Щоб правильно підібрати потрібне слово, визначаємо значення кожного з них. Слово положення вживається у словосполученнях: горизонтальне положення, вертикальне положення. Становище – міжнародне, офіційне; вживається і в значенні: знайти вихід з певного становища.

Слово стан – в таких словосполученнях: стан економіки, фінансів, стан справ, стан хворого.

Скоро. Швидко.

Слово скоро вживається, коли йдеться про час, слово швидко – на позначення інтенсивності руху.

Спиратися. Опиратися.

Спиратися на знання, досвід, уміння. Опиратися – чинити опір.

Суспільний. Громадський.

Суспільний – прикметник вживається у словосполученнях: суспільний лад, або клас; суспільна система, праця; суспільне становище, виробництво, буття тощо.

Громадський – це обов’язок, осуд, порядок, діяч; громадська робота, справа і т.д.

Тепер. Зараз. Нині. Сьогодні.

Ці слова різні за лексичним значенням. Слово тепер виражає теперішній час. З таким же значенням вживаються слова нині, сьогодні. Зараз – характеризує момент розмови, тобто цієї миті, цієї хвилини.

Форум. Збори.

Форум – слово за походженням латинське (forum) і в перекладі означає “площа, двір”. Форумом у містах Стародавнього Риму називалась площа, на якій відбувалися народні збори, влаштовувалися торги, здійснювався суд. У сучасній літературній мові поширилося переносне значення цього слова – “широкі представницькі збори”. Синонімічними до нього є слова з’їзд, конференція, конгрес. Напр.: міжнародний форум молоді, форум кінематографістів. Це слово доцільно вживати для позначення зборів світового, міжнародного, всесоюзного масштабу. Скажімо, Міжнародний з’їзд славістів можна назвати форумом дослідників слов’янських мов, літератур, фольклору, історії та культури. І в такій назві віддзеркалиться високий публіцистичний стиль інформації.

Слово збори звичайно вживається стосовно зібрання членів певного колективу, організації з метою обговорення якихось питань чи проведення заходів. Це слово входить у численні стійкі словосполучення: відкривати, закривати збори, закриті збори, урочисті збори, установчі збори – представницька інституція, що створюється спеціально для вироблення програми діяльності якоїсь організації; писати протокол зборів, обирати голову, президію зборів, скликати колгоспні збори.

До складу синонімічного ряду можуть входити слова, різні за походженням (питомі українські та іншомовні, літературні та діалектні), за емоційно-експресивним забарвленням, за сферою вживання, проте всі вони об’єднуються спільним основним значенням, передають одне поняття.

Синоніми сучасної української мови поділяються на кілька груп залежно від характеру додаткових значень чи відтінків. Якщо синонімічні слова повністю збігаються за значенням, не мають додаткових відтінків, то їх називають абсолютними синонімами. Таких синонімічних пар в мові небагато. Поступово абсолютні синоніми розходяться або у значенні, або у вживанні, щоб не бути безцільними замінниками один одного. Синоніми, що означають те саме поняття, але відрізняються додатковими значеннєвими відтінками, називаються понятійними або смисловими, ідеологічними, наприклад: дивувати – приголомшувати – потрясати; здобуток – досягнення – завоювання. Якщо синоніми відрізняються емоційно-екпресивним забарвленням, їх називають стилістичними, наприклад: пити – дудлити – жлуктити; обличчя – лице – пика. Є ще понятійно-стилістичні, або семантико-стилістичні синоніми, що відрізняються і значеннєвими відтінками, й емоційно-еспресивним забарвленням, наприклад: поганий – гидкий – бридкий – осоружний, торжество – тріумф.

Висока мовна культура людини, точність у вживанні слова пов’язана з глибоким розумінням лексичного значення, вміння тонко відчувати значеннєві відтінки синонімів і добирати саме те слово, яке найточніше і найпотрібніше в даний момент. “Намагання до точності вислову, - зауважував видатний український мовознавець Л.А. Булаховський, - веде за собою, насамперед, роботу над синонімікою: використовуються наявні слова та вирази, близькі одні до одних за змістом, але з певними відмінностями в значенні або емоційному забарвленні” (Булаховський Л.А. Виникнення і розвиток літературних мов // Мовознавство. К., 1947. Т. 4-5. С. 147).

Зокрема, слово жінка належить до широковживаних у сучасній українській літературній мові. Жінкою називають будь-яку особу жіночої статі, дорослу людину, на відміну від маленької дівчинки, а також заміжню особу. Напр.: “- Галю, будь мені жінкою та й поїдьмо ізо мною, - каже Козак” ( Марко Вовчок). Синонімом до іменника жінка є слово дружина – “заміжня особа стосовно до свого чоловіка”. Остання назва звична в офіційно-ділових мовних ситуаціях. Напр.: “До столиці України з офіційним візитом прибув Президент Литви з дружиною”. Одружену жінку стосовно свого чоловіка називають супругою. Це слово вийшло з активного користування і вживається переважно в історичних творах, прислів’ях, приказках. Напр.: “ Так, беремо ми в юності супругу, Проте її не знаємо тоді. І лиш в тривогах, втратах і біді На схилку днів пізнаємо в ній друга” (І. Кочерга), “Нема кращого друга, як вірна супруга” (присл.). Слово супруга є нормативним у російській мові, де воно позначене відтінком книжності, офіційності. У розмовно-побутовому стилі ним не варто захоплюватись. До речі, етимологічно воно пов’язане з поняттям супруги – “спряжка волів двох або кількох хазяїв”. У Г. Квітки-Основ’яненка читаємо: “То гляди, так якраз і є, був у нового хазяїна свій плуг, а то вже у супруги йде, а дальш, дальш, вже й піший”. Так, словник української мови за ред. Б. Грінченка фіксує слово супруга у значенні супряги: “Волів супруга добра”, у цьому ж значенні слово супруга збереглось у діалектах. Отже, етимологія слова супруга надає йому прихованого негативного відтінку “підневільний зв’язок”. На українському мовному грунті цей смисловий нюанс стає особливо відчутним.

Отже, літературно-нормативними стилістично доречними в усіх мовних ситуаціях виступають синоніми жінка, дружина.

Українська мова напрочуд багата на синоніми. “Безнадійні педанти викорчовують їх, свідомі митці любовно їх плекають”, - писав видатний український поет Максим Рильський (Рильський М.Т. передмова до “Матеріалів до синонімічного словника української мови” А.Багмета // Вітчизна. 1959. № 2. С.1).

Відшукати найдоречніше, найпотрібніше слово у цілому океані слів – нелегке завдання навіть для людей, що досконало володіють мовою. У таких випадках на допомогу приходять словники синонімів, у яких лексичні скарби мови зібрані й систематизовані, ніби розкладені на поличках. Такі словники дуже потрібні не тільки журналістам чи письменникам, а й учням, студентам, учителям і вихователям, бо допомагають знайти найточніший, найвлучніший вислів, а значить, розвивають і збагачують думку, виховують навички правильного спілкування, підносять мовну культуру, сприяють грамотному написанню ділових паперів.