3. Суть, структура та етапи розвитку міжнародної валютної системи. Міжнародні фінансово-кредитні заклади.

Важливою ланкою світового господарства є міжнародні валютні відносини, пов’язані з обслуговуванням усього напрямку економічних зв’язків, що розвиваються між окремими країнами, приватними особами та юридичними суб’єктами ринку. Міжнародні валютні відносини виникли з початком функціонування грошей у міжнародному платіжному обороті. Упродовж історії мінялись форми світових грошей і умови міжнародних розрахунків. Одночасно зростало значення системи світового грошового обігу і міра її відносної самостійності.

Інтенсифікація міжнародних обмінів, руху товарів, послуг, капіталів і робочої сили супроводжувалася зростанням обсягів грошових мас, що переміщалися з країни в країну. Потреба впорядкувати ці рухи привела до формування міжнародних (регіональних) валютних систем і світової валютної системи.

Валюта - це національні паперові гроші, які мають кредитну природу. Але це не вид грошей, а особливий спосіб їх функціонування, коли національні гроші опосередковують міжнародні торгові, кредитні й фінансові відносини. Сьогодні під валютою розуміють або грошову одиницю даної країни – це національна валюта, або грошові знаки іноземних держав та інші платіжні засоби, які використовуються у міжнародних розрахунках – це іноземна валюта.

Класифікація валюти за ступенем конвертованості:

• вільноконвертовану валюту – національну валюту, яка вільно й необмежено обмінюється на інші іноземні валюти є об’єктом купівлі-продажу на світових валютних ринках;

• частково конвертовану валюту – національну валюту, яка обмінюється не на всі, а на деякі іноземні валюти і використовується як платіжний засіб не по всіх операціях і не для всіх власників;

• неконвертовану (замкнуту) валюту - національну валюту, яка функціонує тільки в межах однієї країни і не обмінюється на іноземні валюти.

Але якість валюти визначається не тільки її конвертованістю. Важливим є те, в якій мірі вона може виконувати функцію засобу міжнародних розрахунків, яка її роль у світовій валютній системі.

Функцію резервної валюти – валюти, яка використовується для обслуговування міжнародних розрахунків по зовнішньо-торгівельних операціях, іноземних капіталовкладеннях і при визначенні світових цін – виконують сьогодні долар США, євро, ієна Японії, швейцарський франк, англійський фунт стерлінгів.

Валютні відносини - це відносини, які складаються між учасниками міжнародного обміну при функціонуванні грошей у міжнародному обороті (обігу). Але валютні відносини не є пасивним елементом світової економіки, вони не просто опосередковують платіжними засобами міжнародний рух товарів, послуг, капіталів. Вони самі мають активний зворотний вплив на якісні перетворення у світовій економіці, зокрема на забезпечення збалансованості й економічної рівноваги світогосподарських зв’язків. На основі всебічного розвитку валютних відносин замкнуті економічні системи трансформуються у відкриті.

Валютні системи розглядаються як форма правової та інституціональної організації валютних відносин. Розрізняються національна та світова валютні системи. Світова, розвивається на регіональному та глобальному світовому рівнях. Регіональні валютні системи не є автономними. Вони активно взаємодіють між собою, утворюючи на цій снові єдину цілісну структуру міжнародних валютних відносин, світову валютну систему.

Національна валютна система становить частину грошової системи країни, в рамках якої формуються і використовуються валютні ресурси, здійснюється міжнародний платіжний оборот.

До її складу входять такі елементи:

а) національна грошова (валютна) одиниця;

б) режим валютного курсу;

в) умови оберненості валюти;

г) система валютного ринку і ринку золота;

д) порядок міжнародних розрахунків країни;

є) склад і система управління золотовалютними резервами країни;

ж) статус національних установ, що регулюють валютні відносини країни.

Національні валютні системи формуються на основі національного законодавства з урахуванням норм міжнародного права. Їх особливості визначаються умовами і рівнем розвитку економіки країни, її зовнішньоекономічними зв’язками, завданнями соціального розвитку.

На базі національних валютних систем функціонує світова валютна система - форма організації міжнародних валютних відносин, що склалась на основі розвитку світового ринку і закріплена відповідними міждержавними угодами, виконання яких забезпечується утвореними на колективній основі міжнародними валютно-фінансовими закладами. Її складовими елементами є:

1) світовий грошовий товар як міжнародний платіжний засіб;

2) механізм встановлення і підтримки валютних курсів;

3) порядок балансування міжнародних платежів;

4) умови оберненості (конвертованості) валют;

5) режим міжнародних валютних ринків і ринків золота;

6) статус міжнародних інститутів, що регулюють валютні відносини у світі.

Етапи розвитку міжнародної валютної системи (МВС)

І. Система "золотого стандарту":

• золотомонетний стандарт (діяв із 1867 р. до початку XX ст.) – обіг золотих монет і вільний обмін паперових та кредитних грошей на золото;

• золотозливковий стандарт (з початку XX ст. до Пер­шої світової війни) – можливість обміну знаків вартості на золото тільки тоді, коли пред’явлена сума грошових знаків відповідає ціні золотого зливка;

• золотодевізний (золотовалютний) стандарт (із 1922 р. до початку Другої світової війни) – дозволяє обмінювати банкноти на іноземну валюту (девізи), розміну на золото.

Переваги: стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі й зменшує ризики; жорстке саморегулювання.

Недоліки: відмова від самостійної грошової політики; залежність від видобутку золота.