4. Міжнародний рух капіталів.

Міжнародний рух капіталу – це переміщення засобів за межі країни з метою отримання прибутку

Міжнародний рух капіталів можна звести до трьох видів:

1) експорт (імпорт) підприємницького капіталу;

2) експорт (імпорт) позичкового капіталу;

3) міжнародна допомога.

Експорт підприємницького капіталу - це закордонні довгострокові інвестиції у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств і просто у вигляді участі у капіталі. Він має дві форми - прямі і портфельні закордонні (що стосується імпорту капіталу - то іноземні) інвестиції.

Прямі інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.

Портфельні інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами. Інколи портфельні інвестиції розглядають як капіталовкладення в іноземні цінні папери з метою отримання доходу, але щодо підприємницького капіталу, то це стосується тільки пайових цінних паперів.

Експорт позичкового капіталу належить до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.

Міжнародні кредитні відносини - це відносини, що існують між кредиторами і позичальниками з різних країн з приводу надання, використання і погашення позики, враховуючи наростання процентів. Міжнародний кредит можна визначити як позику у грошовій чи товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику з іншої країни на умовах терміновості, повернення і сплати процентів.

Міжнародний кредит має 3 субформи:

- пільговий кредит, тобто кредит з певними пільгами щодо терміновості, величини та форми сплати процентів;

- звичайний закордонний кредит, тобто позика, усталеного типу, що надається за кордон тамтешньому суб’єктові на умовах повернення та платності;

- портфельні інвестиції, але у частині капіталовкладень у боргові цінні папери.

Ще однією формою експорту капіталу можна назвати міжнародну економічну допомогу - надання капіталу в грошовій і товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення, тобто невідшкодування.

Міжнародна економічна допомога має свої форми:

• фінансова допомога - це надання коштів у вигляді безкоштовного кредиту чи безвідшкодовного фінансування суб’єктами одних країн суб’єктів інших країн для здійснення певних соціально-економічних програм і технічних проектів;

• матеріальна допомога - безплатна передача суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн товарів і послуг виробничого та побутового призначення.

Водночас капітал, що експортується, за приналежністю ділиться на державний і приватний. Приватний капітал експортується частіше у формі підприємницькій і позичковій, а у формі матеріальної допомоги рідше, державний капітал має дещо іншу тенденцію.

Що стосується цілей вивозу капіталу, то їх можна звести до таких чотирьох груп:

• прагнення контролювати діяльність підприємства, контролювати частину місцевого ринку;

• отримання підприємницького прибутку;

• отримання процентів на позичковий капітал;

• прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.

Якщо подивитись на рух капіталів з позиції приймаючої сторони тобто розглянути іноземні інвестиції, то можна побачити, як позитивні (корисні) риси цього процесу, так і негативні (шкідливі).

Корисність від імпорту капіталу:

• отримання нових технологій при порівняно низьких витратах;

• порівняно швидкий розвиток виробництва;

• легше здійснення й розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок;

• розширення експорту;

• підвищення рівня кваліфікації працівників;

• розвиток сфери послуг;

• нові робочі місця;

• поповнення національного бюджету;

• набуття іноземного досвіду в господарюванні.

Шкідливі риси імпорту капіталу:

• можливе вивезення сировини;

• іноземне втручання у національну банківську справу, особливо стосується країн, що розвиваються;

• конкуренція з місцевими виробниками може призвести до згортання деяких видів національної промислової діяльності;

• захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки країни, що приймає, а це може призвести до однобічного розвитку національної економіки;

• втрати контролю над частиною національного ринку з боку національних виробників;

• вивезення-прибутків з країни (це може здійснюватись і в прихованому вигляді, а саме: за рахунок підвищення долі витрат на сировину і засоби виробництва, що використовуються інофірмою, не оправдано знижуючи тим долю прибутку у виручених коштах);

• деякі втрати політичної свободи (це також насамперед стосується країн, що розвиваються).

Чому експортується й імпортується капітал? На це просте, з першого погляду, питання намагалися і намагаються відповідати різні і чисельні теорії в економічній науці. Існують, перш за все, так звані, традиційні теорії міжнародного руху капіталів - неокласична, кейнсіанська, марксистська. Особливе місце займають концепції ТНК, тому що в них багато уваги відведено моделям підприємницьких інвестицій. Це, в першу чергу, моделі життєвого циклу продукту, марксистська модель прямих інвестицій, еклектична модель.