- •Розділ 4. Світова економіка
- •Тема 15. Форми міжнародних економічних відносин
- •1. Суть та структура міжнародних економічних відносин (мев).
- •2) Міжнародна кооперація та науково-технічне співробітництво;
- •4) Міжнародний рух капіталів;
- •2. Теорія порівняльних переваг і міжнародний поділ праці.
- •Порівняльна характеристика національного та світового ринків
- •Суть, структура та етапи розвитку міжнародної валютної системи. Міжнародні фінансово-кредитні заклади.
- •II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.):
- •4. Міжнародний рух капіталів.
- •5. Міжнародна кооперація та науково-технічне співробітництво.
- •6. Місце України в системі міжнародних економічних відносин.
- •Тема 16. Світове господарство та глобалізація світогосподарських зв’язків
- •1. Етапи становлення та основні риси світового господарства, його структура.
- •2. Суть, етапи та форми міжнародної економічної інтеграції.
- •3. Глобалізація як нова форма світогосподарських зв’язків.
4. Міжнародний рух капіталів.
Міжнародний рух капіталу – це переміщення засобів за межі країни з метою отримання прибутку
Міжнародний рух капіталів можна звести до трьох видів:
1) експорт (імпорт) підприємницького капіталу;
2) експорт (імпорт) позичкового капіталу;
3) міжнародна допомога.
Експорт підприємницького капіталу - це закордонні довгострокові інвестиції у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств і просто у вигляді участі у капіталі. Він має дві форми - прямі і портфельні закордонні (що стосується імпорту капіталу - то іноземні) інвестиції.
Прямі інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.
Портфельні інвестиції - це капіталовкладення в закордонні підприємства, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами. Інколи портфельні інвестиції розглядають як капіталовкладення в іноземні цінні папери з метою отримання доходу, але щодо підприємницького капіталу, то це стосується тільки пайових цінних паперів.
Експорт позичкового капіталу належить до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.
Міжнародні кредитні відносини - це відносини, що існують між кредиторами і позичальниками з різних країн з приводу надання, використання і погашення позики, враховуючи наростання процентів. Міжнародний кредит можна визначити як позику у грошовій чи товарній формі, яка надається кредитором однієї країни позичальнику з іншої країни на умовах терміновості, повернення і сплати процентів.
Міжнародний кредит має 3 субформи:
- пільговий кредит, тобто кредит з певними пільгами щодо терміновості, величини та форми сплати процентів;
- звичайний закордонний кредит, тобто позика, усталеного типу, що надається за кордон тамтешньому суб’єктові на умовах повернення та платності;
- портфельні інвестиції, але у частині капіталовкладень у боргові цінні папери.
Ще однією формою експорту капіталу можна назвати міжнародну економічну допомогу - надання капіталу в грошовій і товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення, тобто невідшкодування.
Міжнародна економічна допомога має свої форми:
• фінансова допомога - це надання коштів у вигляді безкоштовного кредиту чи безвідшкодовного фінансування суб’єктами одних країн суб’єктів інших країн для здійснення певних соціально-економічних програм і технічних проектів;
• матеріальна допомога - безплатна передача суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн товарів і послуг виробничого та побутового призначення.
Водночас капітал, що експортується, за приналежністю ділиться на державний і приватний. Приватний капітал експортується частіше у формі підприємницькій і позичковій, а у формі матеріальної допомоги рідше, державний капітал має дещо іншу тенденцію.
Що стосується цілей вивозу капіталу, то їх можна звести до таких чотирьох груп:
• прагнення контролювати діяльність підприємства, контролювати частину місцевого ринку;
• отримання підприємницького прибутку;
• отримання процентів на позичковий капітал;
• прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.
Якщо подивитись на рух капіталів з позиції приймаючої сторони тобто розглянути іноземні інвестиції, то можна побачити, як позитивні (корисні) риси цього процесу, так і негативні (шкідливі).
Корисність від імпорту капіталу:
• отримання нових технологій при порівняно низьких витратах;
• порівняно швидкий розвиток виробництва;
• легше здійснення й розширення науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок;
• розширення експорту;
• підвищення рівня кваліфікації працівників;
• розвиток сфери послуг;
• нові робочі місця;
• поповнення національного бюджету;
• набуття іноземного досвіду в господарюванні.
Шкідливі риси імпорту капіталу:
• можливе вивезення сировини;
• іноземне втручання у національну банківську справу, особливо стосується країн, що розвиваються;
• конкуренція з місцевими виробниками може призвести до згортання деяких видів національної промислової діяльності;
• захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки країни, що приймає, а це може призвести до однобічного розвитку національної економіки;
• втрати контролю над частиною національного ринку з боку національних виробників;
• вивезення-прибутків з країни (це може здійснюватись і в прихованому вигляді, а саме: за рахунок підвищення долі витрат на сировину і засоби виробництва, що використовуються інофірмою, не оправдано знижуючи тим долю прибутку у виручених коштах);
• деякі втрати політичної свободи (це також насамперед стосується країн, що розвиваються).
Чому експортується й імпортується капітал? На це просте, з першого погляду, питання намагалися і намагаються відповідати різні і чисельні теорії в економічній науці. Існують, перш за все, так звані, традиційні теорії міжнародного руху капіталів - неокласична, кейнсіанська, марксистська. Особливе місце займають концепції ТНК, тому що в них багато уваги відведено моделям підприємницьких інвестицій. Це, в першу чергу, моделі життєвого циклу продукту, марксистська модель прямих інвестицій, еклектична модель.
