1.2. Методологія аналітичної економії

Для вивчення закономірностей та ефективності функціонування економіки дослідники використовують різні методи та прийоми, які в сукупності становлять методологію аналітичної економії.

М

Економічний аналіз

етод науки – це спосіб, знаряддя дослідження певного об’єкта. Аналітична економія не може користуватися тими методами пізнання, що й природничі науки. Аналізуючи економічні факти і процеси, не можна вживати ні мікроскоп, ні телескоп, ні хімічні реактиви. Економісти позбавлені також можливості проводити контрольований експеримент, як фізики чи хіміки. В аналітичній економії дослідники широко застосовують метод наукової абстракції, або інакше кажучи, логічний метод. Суть цього методу полягає в тому, що, досліджуючи певний економічний факт або процес, відділяють його випадкові, швидкоплинні чи другорядні ознаки від усталених і типових. У хаотичному нагромадженні фактів економісти намагаються знайти певний порядок. Аби краще зрозуміти дійсність, вони абстрагуються, тобто умовно спрощують заплутані зв’язки, залишають поза увагою ті деталі, які вводять в оману. Цей метод дає змогу проникнути у внутрішній світ явищ і процесів, розкрити їхню сутність, формулювати категорії та виявляти закони. У результаті наукового абстрагування отримуємо дещо спрощену картину економіки, яка не відображає усієї складності реальної дійсності. Цій картині не вистачає багатьох деталей, а саме їхня відсутність дає змогу глибше пізнати справді важливі речі.

Аналітична економія дає досить абстрактну картину економіки. Відтак дехто сприймає її висновки як щось непрактичне, нереалістичне. Насправді економічні теорії саме й тому практичні, що вони абстрактні. Теорії, які підтверджуються фактами, є реалістичними. Теорії, що не узгоджуються з фактами, – неправдиві.

Економісти часто досліджують політично забарвлені проблеми, але вони аналізують їх на підставі наукової методології. Основні категорії і принципи дослідження в аналітичній економії не змінюються упродовж десятиліть, тому економісти-аналітики мусять твердо й гнучко використовувати ці принципи, відповідно до обставин, що змінюються. Економіст має постійно звіряти теорії з наявним економічним середовищем.

Першим кроком до економічного знання є спостереження (живе споглядання економічних явищ) і вивчення даних економічної історії. У такий спосіб виявляються і нагромаджуються факти про явища та процеси економічного життя суспільства. Основну суму фактів, або економічної інформації, дає національна і міжнародна статистика. Нерідко використовують дані бухгалтерського обліку, соціологічних обстежень тощо.

Історичні дані й факти сьогодення є основою аналітичної економії, однак, самі собою факти не можуть розповісти свою власну історію. Спостереження і збирання фактів – це тільки підготовча робота. У результаті цієї підготовчої роботи економічна діяльність стає відомою, але ще не пізнаною. Збирання фактів називають описовою, або емпіричною, аналітичною економією. Для пізнання ж взаємозалежності економічних явищ, виведення законів, теорій, принципів необхідний економічний аналіз, який було названо вище методом наукової абстракції, або логічним методом.

Економічний аналіз передбачає систематизацію, тлумачення й узагальнення фактів. У процесі економічного аналізу формулюються логічні поняття й категорії.

Економічний аналіз може здійснюватися за двома напрямками: 1) від фактів до теорії; 2) від теорії до фактів. Тому виокремлюють два методи економічного аналізу: індуктивний і дедуктивний.

Індуктивний метод аналізу передбачає систематизацію й узагальнення фактів, що дає змогу сформулювати закон чи теорію, які відбивають закономірності функціонування економіки. Отже, індукція означає рух від фактів до теорії.

В економічному аналізі використовують і дедуктивний метод. Використовуючи логіку або інтуїцію, спираючись на умовивід або випадкове спостереження, дослідник може сформулювати попередньо не перевірену теорію, тобто гіпотезу. Для перевірки її правильності потрібно багаторазово дослідити відповідні факти. Гіпотеза, яку не підтверджують факти, неправильна. Але якщо навіть гіпотеза спростована й відхилена, вона має позитивне значення, бо вказує шлях, яким іти не треба. Спосіб перевірки гіпотези на правильність називають верифікацією, а на помилковість – фальсифікацією.

Індукція й дедукція – це взаємодоповнювані, а не протилежні методи економічного аналізу. Сформульовані дедуктивним методом гіпотези слугують економістові орієнтиром під час збирання і систематизації емпіричних даних. Певні уявлення про реалії економіки є передумовою формування змістовних гіпотез.

В аналітичній економії логічний метод тісно пов’язаний з історичним підходом, що дає змогу аналізувати економічні системи в процесі їх послідовного розвитку. Цей підхід дозволяє виявляти особливості еволюції економічних систем на різних етапах їх історичного розвитку. Економісти другої половини ХІХ-першої половини ХХ ст., аналізуючи господарську діяльність, фактично повністю відмовилися від історичного підходу. Вони виходили з того, що закони економіки однакові на всіх етапах розвитку суспільства. Більшість економістів нині виходить з того, що фактор часу (історичний підхід) має важливе значення. Річ у тім, що наприклад, впливи монетарної економіки на фізичну неоднакові в короткостроковому і довгостроковому періодах.

Унаслідок економічного аналізу дослідники формулюють категорії, закони, теорії, виробляють економічні моделі. Усі ці поняття означають щось дуже близьке: узагальнення або виявлення закономірностей у функціонуванні механізмів економічної системи, поведінці економічних суб’єктів тощо. В аналітичній економії вибір терміна для позначення деякого конкретного узагальнення визначають здебільшого традицією та доцільністю.

Під категорією найчастіше розуміють узагальнені логічні поняття, що відбивають сутнісні зв’язки реальної дійсності. Економічні категорії поділяють на емпіричні та теоретичні. Прикладом емпіричних економічних категорій є гроші, процентна ставка, заробітна плата, а теоретичних – мультиплікатор, ізокоста, дефляційний розрив тощо. Емпіричні категорії очевидні, але їх внутрішній зміст, можна виявити лише в процесі економічного аналізу. Теоретичні економічні категорії дають змогу виявляти глибинні сутнісні зв’язки економічної дійсності та розвивати аналітичну економію.

Застосування в аналізі економічних категорій дає змогу сформулювати теорії – сукупність положень, що пояснюють явища господарського життя. Теорія є доведеною і перевіреною ідеєю чи гіпотезою. Часто в аналітичній економії застосовуємо термін “концепція”, який займає якби серединне положення між гіпотезою (недоведене твердження) і теорією.

Економічний аналіз та факти дають змогу сформулювати економічні закони, які відображають сталі причинно-наслідкові зв’язки між економічними явищами та процесами. Економічні закони поділяють на емпіричні та теоретичні.

Прикладом простого емпіричного закону є закон спадної віддачі. Суть його полягає в тому, що додатковий обсяг продукції, який отримують від послідовного збільшення одного фактора виробництва, зменшується, якщо кількість інших факторів залишається без змін. Експериментальні спостереження показують справедливість цього закону. Наприклад, якщо на одній і тій же ділянці землі збільшувати затрати праці, а інші фактори виробництва залишати незмінними, то можна простежити дію цього закону.

Теоретичні закони аналітичної економії виражають сталі причинно-наслідкові зв’язки між абстрактними узагальненнями. Ці закони не можна виявити на емпіричному рівні.

Економічні закони належать до суспільних законів і відрізняються від законів природи. Природні закони вічні, а економічні – історичні. Наприклад, закони руху небесних тіл діють незмінно мільйони й мільйони років. Емпіричні закони за останні кілька сотень років змінювалися досить істотно.

Економічні закони діють через людей, які мають певну мету й певні матеріальні інтереси. Закони природи нейтральні до людських бажань і мотивів поведінки. Економічні закони, на відміну від законів природи, діють як певні тенденції, що постають унаслідок взаємодії багатьох різнопланових цілей, мотивів та інтересів.