В

Економічне моделювання

ажливим напрямом наукового абстрагування є моделювання. Економічна модель – це спрощене відображення економічної дійсності, абстрактне узагальнення відповідних фактичних даних.

Економічні моделі представляють у математичній, табличній і графічній формах. При цьому не так важливо, що саме використано: рівняння, графік чи таблицю. Найголовніше – схопити й відобразити реальний зв’язок між фактами.

Якщо залежності між економічними змінними виражають за допомогою таблиць або графіків, то маємо табличні чи графічні моделі, якщо за допомогою рівнянь – економіко-математичні моделі.

У дослідженні національної економіки особливе значення мають графічні моделі, які дають точне відображення кількісних залежностей. Слова стають дієвішими, якщо їх доповнити зображенням. Ще стисліше цю думку виражає китайське прислів’я: малюк вартий тисячі слів.

В економічних моделях використовують два види змінних – ендогенні та екзогенні. Ендогенні – це змінні, які модель намагається пояснити. Екзогенні – це змінні, які модель бере як дані. Метою моделі є з’ясування того, як екзогенні змінні впливають на ендогенні змінні. Інакше кажучи, значення екзогенних змінних уводять ззовні, тоді як ендогенні змінні визначаються всередині моделі, вони є результатом побудови моделі.

До екзогенних змінних найчастіше відносять державні видатки, ставки оподаткування, величину пропозиції грошей та ін. До ендогенних змінних здебільшого належать обсяг національного виробництва, рівень зайнятості, рівень інфляції тощо.

Дослідники використовують різні моделі для пояснення різних економічних явищ і процесів. Якість моделі залежить від достовірності припущень. Якщо з аналізованого питання упущено важливі ознаки національної економіки, то модель веде до неправильних висновків.

Одним із важливих припущень в економічних моделях є припущення щодо швидкості з якою ціни і заробітна плата реагують на зміну ринкових умов. У реальній дійсності одні види цін є негнучкими, а інші – гнучкими. Більшість економістів уважають, що припущення про гнучкість цін є прийнятним для дослідження довгострокових явищ, таких як, наприклад, зростання національного обсягу виробництва тощо. У короткостроковому періоді реальнішим є припущення про негнучкість цін.

В аналітичній економії часто будують графічні моделі, які відображають залежності між різними змінними. Одним із важливих способів визначення зв’язку між змінними є нахил лінії:

нахил =

де – залежна змінна;

– незалежна змінна.

Отже, нахил показує наскільки зміниться залежна змінна у відповідь на зміну незалежної змінної на одну одиницю.

Якщо між двома змінними існує пряма залежність, то нахил лінії, яка відображає цю залежність, додатний. І навпаки, від’ємне значення нахилу вказує на обернену, або зворотну, залежність між змінними.

Нахил прямої лінії однаковий у кожній її точці. Нахил висхідної лінії є додатним, а спадної – від’ємним.

Часто взаємозв’язки між різними змінними описуються нелінійними залежностями (кривими). Нахил кривої лінії змінюється, коли ми переміщуємось по цій кривій від однієї точки до іншої. Для вимірювання нахилу кривої у деякій точці початково проводимо дотичну до кривої у точці, в якій хочемо виміряти нахил. Нахил кривої у деякій точці вимірюють за нахилом дотичної.

Багато змінних незалежні одна від одної. Ми не можемо очікувати, що ціна футбольного м’яча залежить від кількості куплених холодильників. Якщо ми відкладемо ціну футбольних м’ячів по вертикальній осі, а величину попиту на холодильники по горизонтальній осі, відсутність залежності між ними опише лінія, паралельна до вертикальної осі. Ця лінія означає, що зміни в ціні футбольних м’ячів не впливають на купівлю-продаж холодильників. Нахил вертикальної лінії є безмежним. Так само, коли б виробництво автомобілів було абсолютно непов’язане з погодними умовами, і ми відклали би споживання по вертикальній осі, а опади – по горизонтальній, то ця не пов’язаність була би зображена лінією, паралельною до горизонтальної осі. Горизонтальна лінія має нульовий нахил.

У математиці незалежну змінну (причину) завжди відкладають по горизонтальній осі, а залежну змінну (наслідок) – по вертикальній осі. Економісти відкладають на графіках залежні й незалежні змінні довільніше. Нерідко незалежну змінну в графічних економічних моделях відкладають по вертикальній осі.

Усі моделі класифікують за періодами часу, стосовно яких їх використовують, і відносять до трьох часових груп – короткострокового періоду, довгострокового періоду і тривалого періоду.

Короткостроковий – це період, в якому ціни є негнучкими, і тому ресурси можуть не повністю використовуватися у виробництві. Тривалість цього періоду кілька місяців чи рік-два.

Довгостроковий – це період, в якому ціни є гнучкими, а ресурси повністю використовують у виробництві. У цьому періоді обсяги капіталу та праці є незмінними, як і рівень технології, яку використовують для перетворення ресурсів у готові вироби. Тривалість довгострокового періоду кілька років або й ціле десятиліття.

Тривалий – це період, упродовж якого обсяги ресурсів і наявна технологія змінюються. Протяжність тривалого періоду становить декілька десятиліть.