Д

Економічні показники

осліджуючи національну економіку, економісти використовують велику кількість різноманітних показників, які характеризують її стан. Існують численні класифікації економічних показників; наведемо окремі з них.

Економічні показники поділяють на натуральні, які вимірюють у різних фізичних одиницях та вартісні (грошові). Вартісні показники можуть визначатися у постійних або поточних цінах. Постійна – це ціна базового року. Показники також поділяють на абсолютні (натуральні та вартісні) та відносні, визначені у відсотках.

Особливо важливе значення в аналітичній економії має поділ показників на запасові й потокові та номінальні й реальні.

Запасові – це показники, які вимірюють кількість чого-небудь у певний момент часу. Потокові – це показники, що вимірюють кількість чого-небудь за одиницю часу, в економіці здебільшого за рік.

В економіці часто існує певний взаємозв’язок між показниками запасу і потоку. По-перше, запас дорівнює нагромадженим за певний період часу потокам. По-друге, потік дорівнює різниці між запасами на початок і кінець періоду.

Ось декілька прикладів взаємопов’язаних потокових і запасових показників, які вивчатимемо у наступних темах:

• Майно особи – запас; її дохід і видатки – потік.

• Обсяг капіталу в національній економіці – запас; обсяг інвестицій – потік.

• Державний борг – запас; дефіцит бюджету – потік.

• Кількість безробітних – запас; кількість людей, що втрачають роботу – потік.

Усі змінні, що виміряні у фізичних одиницях, називають реальними змінними. До реальних змінних відносять кількісні змінні – наприклад, обсяг капіталу та відносні ціни – наприклад, реальна заробітна плата, реальна процентна ставка. І кількісні змінні, і відносні ціни мають спільну рису: вони вимірюють фізичну (а не грошову) кількість. Наприклад, реальна зарплата вимірює обсяг життєвих благ (товарів і послуг), які працівник може купити, наприклад, за одну годину своєї праці.

Номінальні змінні виражаються у грошах – наприклад, номінальна зарплата. Номінальна зарплата – це кількість грошей, яку отримує працівник за свою працю (годину, день, місяць тощо).

В аналітичній економії часто аналізують реальні змінні без врахування грошей, тобто номінальних змінних. Теоретичне відокремлення реальних і номінальних змінних називають класичною дихотомією.

Класична дихотомія – це важливий принцип в економічному дослідженні, який дає змогу спростити економічну дійсність. Вона дозволяє вивчати реальні змінні, залишаючи осторонь номінальні. Відсутність впливу грошей на реальні економічні змінні називають нейтральністю грошей. Більшість економістів уважають, що у тривалому періоді гроші є нейтральними.

П

Пастки на шляху економічного пізнання

роцес дослідження економічних проблем ускладнюється через виникнення багатьох логічних пасток. По-перше, у процесі дослідження взаємозв’язків причин і наслідків в економіці можна дійти помилкового висновку, нібито те, що передувало досліджуваному явищу, є його причиною. Той факт, що подія А відбувається раніше, ніж подія В, ще не доводить, що подія А спричинила подію В. Зробити висновок, що “після тієї події” уже означає “внаслідок тієї події”, – це груба логічна помилка, яку називають “post hoc”. В економіці причинно-наслідкові зв’язки не самоочевидні, й економістові-аналітику слід добре подумати, перш ніж зробити висновок, що подія А спричинила подію В, бо передувала їй.

По-друге, в аналітичній економії стикаємось із проблемою співвідношення частини й цілого. Тут можлива логічна помилка композиції. Вона трапляється тоді, коли те, що є правильним для індивіда або частини, уважають безумовно правильним для групи або суспільства загалом. Так само й те, що здається корисним для всіх, може бути шкідливим для окремих осіб. П. Семюелсон наводить кілька прикладів таких парадоксів:

• футбольні вболівальники підводяться з місця під час небезпечних моментів в матчі, щоб ліпше бачити поле; та коли встають всі, то ліпше не буде видно нікому;

• якщо всі фермери працюють сумлінно, а природні умови також сприяють доброму врожаєві, то дохід окремої ферми знизиться;

• спроби індивідів заощаджувати більше в роки глибокого і тривалого економічного спаду можуть зменшити розмір заощаджень в національній економіці загалом.

По-третє, в аналітичній економії не можна допускати спрощеного однофакторного тлумачення економічних явищ і процесів. Більшість цих явищ і процесів спричиняють багато чинників, що діють одночасно. Тому для вивчення економічних явищ треба застосовувати не одно-, а багатофакторний аналіз. Проте такий підхід аж ніяк не заперечує можливості вивчення дії одного з чинників. Економісти в дослідженнях широко використовують припущення “ceteris paribus”, або “за інших рівних умов”. Це припущення означає, що всі чинники, за винятком того, який в цей момент розглядається, залишаються сталими. Такий підхід полегшує процес аналізу завдяки вичлененню досліджуваного зв’язку. Застосовуючи в аналізі припущення “за інших рівних умов”, економіст-аналітик дещо спрощує реальну економічну картину, але це дає змогу не брати до уваги несуттєві у цьому разі чинники.

По-четверте, в економічному аналізі важливо уникати суб’єктивізму. Теорія є могутнім знаряддям організації фактів. Однак одні і ті ж самі факти можна пояснювати по-різному, залежно від того, які ”теоретичні окуляри” обрали дослідники.

Коли ми ще молоді, наш розум відкритий до нових ідей, нових понять. На жаль, із часом, пізнаючи навколишній світ і впорядковуючи свої знання, ми стаємо їхніми в’язнями. Так і з ученими. Вони, як й інші люди, стають в’язнями своїх теоретичних знань. Ось чому наука належить молодим. Старші “знають” надто багато речей, які з часом стали неправильними, але від яких вони не можуть відмовитися.

Для ілюстрації цього парадоксу наведемо слова славетного фізика, творця революційної квантової теорії, лауреата Нобелівської премії Макса Планка. “Життєвий досвід, – казав він, – дав мені змогу зрозуміти дивовижний, на мій погляд, факт. Нова наукова істина не утверджується через сприйняття її противниками. Швидше ця істина утверджується, бо її опоненти померли, а нове покоління подорослішало й добре обізнане з нею”.

Отже, маємо пам’ятати про неминучий суб’єктивізм у власному підході, тому намагаймося бути лояльними до поглядів, які відрізняються від наших.