У

Витрати виробництва

процесі виробництва створюються життєві блага. Залежно від призначення виготовленої продукції виділяють виробництво споживчих благ і виробництво капітальних благ, або засобів виробництва. У типовій ринковій економіці частка вироблених упродовж року капітальних благ становить близько третини всього національного продукту, а решту – споживчі блага. Проте економічна історія дає нам приклади того, коли в країнах з командною економікою частка капітальних благ перевищувала дві третини, а частка споживчих благ становила лише близько третини виготовленого продукту. За такого співвідношення вироблюваних споживчих і капітальних благ відбувається по суті "виробництва заради виробництва".

Виробництво товарів і послуг завжди пов’язане із витратами ресурсів, які в ринковій економіці оцінюють у грошовій формі. Витрати виробництва – це вартість ресурсів, залучених фірмою для виготовлення продукції.

Наявність витрат зумовлена тим, що ресурси обмежені і можуть використовуватися за різним призначенням. Застосування певних ресурсів для виробництва одного блага означає, що їх уже не можна вживати для виробництва іншого блага. Інакше кажучи, витрати передбачають відмову від можливості виробництва альтернативних благ.

В економічній науці розрізняють бухгалтерські та економічні витрати. Першим видом витрат оперують бухгалтери і менеджери, а другим –економісти-теоретики. Бухгалтерські витрати – це платежі фірми за ресурси, які вона купує на ринках ресурсів, бо сама не солодіє цими ресурсами.

До бухгалтерських витрат відносять платежі за електроенергію, сировину, матеріали, працю тощо. Бухгалтерські витрати нерідко ще називають явними витратами, або грошовими.

Окрім явних витрат фірма несе ще неявні витрати. Фірма може володіти деякими ресурсами, які вона використовує у виробничому процесі. Наприклад, капітальні блага, управлінські навички власника (власників) фірми, частина або всі фінансові ресурси тощо. Оскільки ці ресурси є власністю виробника, то платежі за їх використання мають не явний характер, їх прямо не оплачують. Такі витрати називають неявними, або доплачуваними.

Економічні витрати – це сума явних і неявних витрат. Для визначення своїх економічних витрат фірма повинна обчислити у грошовому вираженні неявні витрати і додати їх до бухгалтерських витрат.

Приклад. Власник невеликого фермерського господарства працює 40 годин на тиждень, обробляючи свої 10 га землі. Упродовж року фермер наймав двох робітників, яким він виплатив по 10000 грн зарплати кожному. Витрати на насіння, пальне, мінеральні добрива, електроенергію становили за рік 50000 грн. Бухгалтерські розрахунки, зроблені в кінці року, містять інформацію про явні витрати фермера, які наведено в стовпчику 2 табл.2.1.

Фермер оцінює свої бухгалтерські витрати, але його також цікавлять економічні витрати. Для визначення економічних витрат на ведення свого господарства потрібно оцінити неявні витрати і додати їх до явних витрат, визначених бухгалтерським способом. Для фермера альтернативою роботі на власній фермі є можливість працювати в агрофірмі. Він підрахував, що міг би заробити там за рік 15000 гривень, працюючи 40 годин на тиждень. Фермер міг би також здати свої 10 га землі в оренду і отримувати дохід у формі ренти. Припустімо, що річна орендна плата становить 400 грн за гектар. Працюючи фермером, він відмовляється від можливості отримати 4000 грн орендної плати за свої 10 га землі.

Підсумувавши всі неявні та явні витрати, отримаємо економічні витрати на ведення фермерського господарства за рік. Як видно із стовпчика 3 табл.2.1, економічні витрати становитимуть 89000 гривень, що значно більше від бухгалтерських витрат (70000 гривень). Отже, тепер можна визначити неявні витрати. Вони становлять 19000 гривень (89000 – 70000).

Таблиця 2.1