Глава 4. Судовий процес

Судовий процес у післяреформенної Росії проводився у досить специфічному вигляді. Місце проведення судового засідання та його склад були дуже важливими факторами, а тому більшість судових місць мали відокремлене місце в спеціальних будівлях, а склад майже однаковий для всіх судів.. Засідання окружних судів могло проводитися на місцях скоєння злочину, а також у приміщеннях з’їздів світових суддів, лише за умови попередження голови світового суду не пізніше, як за 3 тижні. Люди, не причасні до судового засідання, знаходилися окремо та огороджувалися невисоким бар’єером. Судові органи вирішували справи колегіально, і тому засідання мало складатися не менш як з трьох членів, повинен бути хтось із прокурорського нагляду, але при розгляді кримінального і цивільного судочинства, не вимагалося ухвалу прокурора. Згодом з’явилися додатки до Статуту, від тепер передбачувалося знаходження у кожному касаційному департаменті Сенату та його відділів. При чому кількість знаходження департаментів не менш від семи сенаторів, а відділів – не менш, як від трьох сенаторів. Департамент у розпорядчому засіданні вирішував питання про кількість відділів та черговості присутніх сенаторів. Від участі в засіданнях департаментів звільнялися лише ті члени, на яких був покладений звіт справ про присутність. Також були секретар канцелярії, та в Сенаті – обер-секретар, для охорони порядку – судовий пристав, а само засідання відкривається та закривається головою суду, або перш присутнім (за відсутності них – найстарший із присутніх членів засідання).¹³ Голова або перш присутній мають право вислуховувати всі звернення учасників процесу та давати свою оцінку. Судді, що здійснювали, безпосередньо, судочинство в суді. Слід також зазначити, що в одному засіданні не можуть бути присутніми судді –родичі. Розпорядчі засідання судових місць складалися для першочергового розгляду справ про дисциплінарні стягнення з особи судового відомства і приходили при закритих дверях. Проводилися вони також для проведення нарад, які стосувалися управління судової частини, для рішення справ та питань, що підлягали відомству ради присяжних-повірених, у випадку відсутності в суді цієї ради. Кримінальні и цивільні справи проходили публічно, у випадках, коли окремі особи не могли бути присутніми на засідання були передбачені в спеціальних статутах. Всі присутні на засідання забов’язуються чітко виконувати правила порядку та тиші, при порушені цих правил, винуватцю необхідно було одразу покинути судове засідання, але якщо не вдавалося встановити винуватця, то повинні були покинути залу всі присутні. Якщо ж ці правила порушаються учасником процесу під час звіту, або в цьому звіті використовуються образи та неподобства, голова спочатку повинен попередити його, а вже згодом видалити із зали. Постанова Сенату встановила, що участь в судовому засіданні окружного суду ,,не почетного, а участкового мирового судьи’ є таким самим порушенням, яке веде за собою відміну вироку. ’Загальні збори для вирішення дисциплінарних справ проходять публічно. В інших випадках засідання загальних зборів були закритими. В таких засіданнях справи вирішуються шляхом голосування, при однакової кількості голосів, рішення приймає голова або перш присутній. Кожне засідання складається секретарем або обер-секретарем і записується в загальний журнал, де зазвичай зазначається головні данні по справам та учасників їх. Цей журнал підписується головою суду, після чого починається засідання. Протягом засідання складається спеціальний протокол по кожній справі окремо. В Статті 153 зазначено дуже важливий принцип – гласності судових засідань, тобто рішення повинні бути оприлюднені для того, щоб будь-то мав змогу знати його. В подальшому, на жаль, дію цього принципу було обмежено. ¹⁴

Постійний нагляд за роботою слідства вів виключно прокурор, попереднє слідство, яке слідчий визнає закінченим передається прокурору окружного суду, у випадку, якщо прокурор визнає провину підсудного, він одразу ж починає складати акт обвинувачення, з яким виступає потім в суді. Судове засідання починається виключно з читання обвинувачуваного акту. А справи, що можуть тягнути за собою кримінальну відповідальність повинні розглядатися в присутності присяжних засідателів. Потім тривалий час тривають дебати між прокурором і підсудним або його адвокатом. Після дебатів голова суду пояснює присяжним засідателям правила про силу доказів, які були оприлюднені на користь і проти обвинувачуваного, нагадує їм про те, що вони повинні об’єктивно оцінювати справу. Потім голова оголошує публічно питання до присяжних засідателів і передає їх головному присяжному засідателю. Питання найчастіше були такими: про дійсність події, через яку обвинувачуваний опинився в суді, про вину або невинність підсудного, про наміри та інше. Рішення присяжні засідателі приймають за принципом більшості голосів, у випадку рівності голосів, перевага надається рішенню про невинуватість підсудного. Якщо рішенням присяжних засідателів буде визнано, що підсудний заслуговує поблажливість, то суд повинен зменшити покарання однією ступеню, а при наявності особливі обставини, зменшуючи вину, то двома ступенями. В окремих випадках суд може клопотати про помилування злочинця. Вирок суддя повинен оголосити одразу ж після закінчення дебатів і прийняття ним рішення, згідно із висновками і обставинами, які зробили присяжні засідателі. Рішення присяжних засідателів про вину або невинуватість підсудного може бути відмінено у випадку незгоди суду з їх рішенням Якщо суд визнає, що присяжні засідателі осудили невинного, то він постановляє про передачу справи на розгляд нових присяжних засідателів. Вирок, оголошений судом в присутності присяжних засідателів вважається остаточним.¹⁵