2. Порядок застосування вогнепальної зброї.

Порядок застосування вогнепальної зброї умовно можна поділити на блоки дій:

1. Дії працівника міліції до застосування зброї.

2. Застосування табельної вогнепальної зброї

3. Дії працівника міліції після застосування вогнепальної зброї.

Усі дії працівник міліції виконує з додержанням правил особистої безпеки. Регламентуючі дії працівника міліції стаття 12 Закону України "Про міліцію" встановлює певний порядок умов і меж застосування зброї.

Дії працівника міліції до застосування зброї

1. Застосуванню вогнепальної зброї повинно відбутися попередження про намір його використання, якщо дозволяють обставини. Законодавець не визначив, яким способом працівник міліції буде робити попередження – чи буде це зроблено голосом, або попереджувальний постріл вгору, або оголити зброю і привести її у бойову готовність. У кожному випадку виходячи із обстановки працівник міліції самостійно приймає потрібне йому рішення.

2. Без попередження вогнепальна зброя може бути застосована, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників міліції або при раптовому чи озброєному нападі, використанням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, при втечі з під варти із зброєю або з використанням транспортних засобів, а також для визволення заложників. Попередження не робиться і тоді в залежності від обставин, коли в наслідок незастосування вогнепальної зброї можуть настати такі наслідки (загибель людей, вибух, пожежа, катастрофа на автомобільному або залізничному транспорті). В таких випадках злочинець не може не усвідомлювати, що його злочинні дії можуть бути припинені з нанесенням йому шкоди, аж до заподіяння йому смерті.

3. Застосування зброї повинно зводити до мінімуму можливість заподіяння шкоди здоров'ю правопорушника та інших громадян. Спричинення тілесних ушкоджень та заподіяння смерті не є метою застосування зброї. Метою її застосування повинно бути припинення злочину, затримання особи, яка його вчинила, або попередження шкідливих наслідків, що загрожують життю та здоров'ю громадян. Коли працівник міліції змушений стріляти по людині він повинен зберегти їй життя. У той же час при наявності підстав застосування зброї допускається спричинення особі, яка затримується, будь якої шкоди, тому працівник міліції, який застосував вогнепальну зброю (з дотриманням усіх інших вимог закону), і прагнув, але не зміг уникнути смерті особи (стріляв по ногах, але попав у життєво важливий орган), не несе за собою ніякої юридичної відповідальності. Мінімум можливості спричинення шкоди - це така мінімальна шкода, без якої виконання покладених на міліцію завдань є неможливим. В деяких випадках спричинення смерті і буде тією мінімальною шкодою, яка може запобігти більш серйозним наслідкам.

Працівник міліції не буде нести відповідальність за смерть злочинця у разі влучення в нього з табельної вогнепальної зброї, який погрожує розправою заложнику або вибухом гранати, що знаходиться в його руці. При стрільбі із табельної зброї працівником міліції по руках та ногах особи, яка затримується, вимагає від працівника міліції відмінних навичок в поводженні зі зброєю, вміння враховувати фактори, що знижають прицільну стрільбу (злочинець під час руху, велика відстань до злочинця, нічний час, погана видимість, відсутність часу на необхідні підготовчі дії).

4. Рішення про застосування вогнепальної зброї приймає працівник міліції самостійно або керівник конкретної операції.