Застосування табельної вогнепальної зброї.

З моменту виходу кулі з каналу ствола табельної вогнепальної зброї вважається, що табельна зброя була застосована працівником міліції (з дотриманням ним усіх інших вимог закону). Не буде вважатися, що вогнепальна зброя була застосована при затриманнях під час стрільби зі зброї (осічка, не подавання патрону та інше). Працівник міліції припиняє застосовувати зброю з моменту припинення злочинного посягання, затримання особи, яка його вчинила. При застосуванні зброї працівник міліції дотримується заходів особистої безпеки (укриття).

Дії працівника міліції після застосування вогнепальної зброї.

1. Працівник міліції знаходиться на безпечній позиції, по можливості за укриттям і подає команди: "Стій! Не рухатись! Лягти на землю! Відкинь зброю!" Працівник міліції тримається на безпечній відстані від злочинця з оголеною зброєю в руках, направленою в бік злочинця і коли злочинець намагається направити зброю в бік працівника міліції та громадян, працівник міліції може знову застосувати вогнепальну зброю на ураження згідно до закону України "Про міліцію" якщо виникнуть підстави. Але команди можуть бути відсутні, якщо злочинець не рухається, зброя злочинця на значній відстані від нього, відстань від працівника міліції до злочинця невелика.

2. Наближення працівника міліції відбувається непомітно, уважно спостерігаючи за діями злочинця, пам'ятаючи про заходи безпеки. Якщо злочинець лежить на спині та животі працівник міліції наближується до нього з вогнепальною зброєю готовою до бою з боку голови, якщо злочинець лежить на боці - наближується працівник міліції до нього з боку голови або спини. Слід мати на увазі, що злочинець живий, прикинувся і може раптово вчинити активну протидію працівнику міліції.

3. Працівник міліції виявляє наслідки застосування зброї (не влучив, поранено, смертельно поранено). Якщо злочинця не поранено або поранено, працівник міліції застосовує наручники, проводить зовнішній огляд затриманого з метою вилучення зброї та інших предметів, що можуть бути використані проти працівника міліції або громадян.

4. Працівник міліції спостерігає за діями оточуючих, так як серед них можлива поява озброєних співучасників, або співучасники можуть змінити обстановку на місці події (знешкодити сліди, заховати зброю злочинця).

5. Якщо злочинця смертельно поранено, то тіло (труп) не рухати, зовнішнього огляду не проводити.

6. Вирішити питання про зброю:

• тримати у бойовій готовності, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть знову виникнути підстави для її застосування;

• вогнепальна зброя, не розряджається, ставиться на запобіжник, ховається до кобури, якщо вважає, що безпеки немає.

7. Після застосування зброї негайно і письмово доповідається про це оперативному черговому по ОВС для оповіщення прокурору. У всіх випадках застосування зброї працівник, який застосував її, доводить обставини та наслідки її застосування рапортом безпосередньому начальнику. У рапорті повинні бути відображені підстави застосування зброї, обставини її застосування (місце, час, наявність людей на місці події, кількість працівників міліції, які застосували зброю, правопорушення, яке вчинила особа, наслідки застосування зброї, дані про злочинця та свідків, чи надана допомога потерпілим, кількість витрачених боєприпасів). Працівник міліції своїм рапортом, спираючись на конкретні обставини справи, має довести, що обставини давали йому право застосовувати зброю. У випадках, коли внаслідок застосування зброї було спричинено поранення або смерть, а також у всіх випадках застосування зброї, крім виконання вимог, викладених у п. 5 статті 12 (письмове повідомлення безпосереднього начальника), негайно в найкоротші строки має бути повідомлено про подію прокурору. Якщо неможливо безпосередньо повідомити його через начальника, це має бути зроблено через чергового. Це обумовлено тим, що представники прокуратури, яким підслідні кримінальні справи про злочини, скоєні співробітниками міліції, повинні мати можливість своєчасно прибути на місце події для його огляду. Повідомляють прокурора, як правило, телефоном.

8. При заподіянні шкоди працівник міліції забезпечує надання необхідної допомоги особі, яка постраждала в найкоротший термін. Працівник міліції зобов'язаний у випадках, коли він спричинив шкоду громадянину, подати йому необхідну допомогу. Мова йде, в першу чергу, про подання долікарської допомоги. Вона може бути виражена в зупинці кровотечі, виклику швидкої медичної допомоги або доставлені особи, що постраждала, до медичної установи.

Допомога повинна бути подана всім особам, які постраждали від застосування сили (тим, що посягають, затримуються, стороннім особам), незалежно від того, правомірно, чи неправомірно була застосована сила. Ненадання допомоги працівником міліції таким особам тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність.

Разом з тим, подаючи допомогу особам, що посягали або затримуються, працівник міліції повинен додержуватися заходів безпеки з тим, щоб він зміг попередити раптовий напад з їх боку. Необхідно оглянути їх одяг та речі, вилучити зброю та предмети, що можуть бути використані в якості зброї.

9. Виявити свідків події, зафіксувати дані про них та попросити їх дочекатися прибуття слідчо-оперативної групи.

10. Організувати охорону місця події. Гільзи, кулі, патрони не збираються. Запам'ятати та визначити місце і положення тіла потерпілого (положення тіла може змінитися під час надання необхідної допомоги). Виявити предмети, зброю, сліди, що мають безпосереднє відношення до цієї події. Запам'ятати і по можливості письмово зафіксувати обставини, що можуть змінитися або зникнути. Вивести з місця події всіх сторонніх громадян, ввічливо пояснивши, що їх перебування тут може зашкодити розслідуванню; при необхідності оточити місце події і вжити заходи до збереження слідів події; не дозволяти нікому торкатися предметів або пересувати їх.

11. З прибуттям на місце події оперативної групи доповісти про обставини події, передати всі зібрані дані, в подальшому діяти за вказівкою старшого слідчо - оперативної групи.

12. Не залишати сторонніх осіб у себе за спиною, навіть коли це заявник, свідок, потерпілий.

При затриманні злочинця на вулиці і інших громадських місцях необхідно звертати увагу на ті особливості, які посилюють небезпеку для працівника міліції:

• знаходження злочинця на відкритому просторі вулиці роблять його помітним для працівника міліції і одночасно дають можливість злочинцю побачити наближення до нього працівника міліції;

• треба пам'ятати, що забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значній скупченості людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи;

• значна кількість людей ускладнює, а інколи робить неможливим застосування зброї;

• при затриманні в темний час дає можливість працівнику міліції наблизитись до злочинця непомітно для нього, але в той же час дають можливість злочинцю зникнути з поля зору і застосування зброї не є доцільним;

• в темний час доби ризик для працівника міліції значно зростає, і тому працівник міліції повинен діяти безпомилково, не ризикуючи даремно;

• в темний час доби найбільш доцільно освітити злочинця ліхтарем на витягнутій руці в бік від корпусу працівника міліції;

• в темний час доби працівнику міліції треба рухатися не порушуючи тишу;

• при виявленні злочинця в темний час доби примусити його вийти на більш освітлене місце.

Останнім часом почастішали випадки, коли злочинці при скоєні злочинів застосовують зброю або погрожують нею. Як правило, для затримання озброєних злочинців діють спеціально підготовлені і екіпіровані групи захоплення, які діють за планом спеціально розробленої операції. На проведення такої операції потрібен час, необхідний для розгортання значної кількості сил і засобів міліції.

Але частіше виникають ситуації, коли наряд міліції у складі двох працівників міліції не має часу для того, щоб дочекатися групи захоплення, або допомоги інших нарядів міліції, йому доводиться діяти самостійно відповідно до вище вказаних дій працівника міліції при застосуванні вогнепальної зброї.

ВИСНОВОК: Працівники міліції повинні ураховувати серйозність наслідків застосування зброї, пам'ятати, що кожна людина має право на життя, свободу і особисту недоторканість, /ст. 3 Загальної декларації прав людини/.