Тема № 5. Право міжнародних організацій

1. Міжнародні організації та їх класифікація. Міжнародна організація - це об’єднання держав, створене первинними суб’єктами МП на основі міжнародного договору для виконання певних функцій або досягнення певної мети, що має систему постійно діючих органів, володіє міжнародною правосуб’єктністю і установлене відповідно до МП. Класифікація: урядові і неурядові. Урядові: за компетенцією і складом учасників виділяють міжнародну міжурядову організацію спеціальної компетенції, універсальну (відкриту), закриту, регіональну.

2. Правова природа міжнародних організацій. Для правової природи міжнародної організації суттєвим є те, що її мета, принципи, компетенція і структура мають узгоджену, договірну основу.

3. Компетенція, повноваження і функції міжнародної організації. Компетенція міжнародної організації - це об’єкт або сфера наочної діяльності, що визначається повноваженнями, даними їй державами-учасницями. Функції міжнародних організацій можуть бути регулюючими, контрольними, оперативними тощо. Вони обмежені сферою закріпленої за ними компетенції. Сама ж компетенція обмежена договірними рамками, окресленими державами-учасницями в договірних документах.

4. Орган міжнародної організації. Орган міжнародної організації — це її складова частина, створена на підставі засновницького або іншого акта міжнародної організації, наділена відповідними компетенціями, повноваженнями і функціями, що має внутрішню структуру і склад, із порядком ухвалення рішень і закріпленим правовим статусом.

5. Порядок ухвалення рішень міжнародними організаціями. Рішення міжнародної організації ухвалюються одноголосно, простою або класифікованою більшістю. У деяких випадках рішення ухвалюються і без голосування шляхом аккламації, коли не висуваються заперечення. Дедалі більш поширеним у міжнародних організаціях стає ухвалення рішень шляхом консенсусу, тобто досягнення спільної згоди із суперечливих питань.

6. Організація Об’єднаних Націй, її функціональні органи. ООН - універсальна, міжнародна організація, створена з метою підтримки миру, міжнародної безпеки і розвитку співробітництва між державами. Органи: Генеральна Асамблея, в якій представлені всі держави; Рада Безпеки ООН — це постійний орган, правомочний приймати юридично обов’язкові і нормотворчі рішення; Міжнародний Суд ООН — головний судовий орган ООН; Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОС); Секретаріат ООН - головний адміністративно-технічний орган ООН, який очолює Генеральний секретар.

7. Спеціалізовані установи ООН. Спеціалізовані установи ООН - міжурядові організації універсального характеру, що здійснюють співробітництво в спеціальних сферах: економічній, соціальній, гуманітарній, у сфері освіти, охорони здоров’я тощо. Види: Міжнародна організація праці (МОП), Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ); Організація Об’єднаних Націй з промислового розвитку (ЮНІДО); Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР); Міжнародний валютний фонд (МВФ); Продовольча і сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй (ФАО); Міжнародна морська організація (ІМО); Програма ООН щодо навколишнього середовища (ЮНЕП) тощо.

8. Регіональні міжнародні організації (загальна характеристика). Регіональні міжнародні організації об’єднують держави певного географічного району. Як правило, об’єктом їхньої уваги є питання виключно регіонального співробітництва: спільна безпека, проблеми економічного, соціального, культурного розвитку тощо. До них належать: Організація африканської єдності (ОАЕ); Ліга арабських країн (ЛАГ); Організація американських держав (ОАГ); Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ); Європейський Союз (ЄС); Співдружність незалежних держав (СНД) тощо.

9. Міжнародні конференції та їх види. Міжурядова конференція - це тимчасовий колективний орган суверенних держав-учасниць, що скликається для досягнення узгодженої мети. За колом учасників - універсальні і регіональні; за часом роботи — ad hoc (тобто скликані для вирішення певного питання) і періодичні, які можуть тривати декілька років; за метою — мирні, політичні, економічні, демілітаристські і змішані; за рівнем представництва - найрізноманітнішими (конференції у верхах, глав урядів, міністрів закордонних справ тощо).

Тема № 6. Відповідальність у міжнародному праві

1. Поняття “міжнародно-правова відповідальність”. Міжнародно-правова відповідальність - юридичний обов’язок суб’єкта-правопорушника ліквідовувати наслідки шкоди, заподіяної іншому суб’єкту міжнародного права. Підстава - здійснення державою міжнародного правопорушення.

2. Види і форми міжнародно-правової відповідальності. Відомі два види міжнародно-правової відповідальності: політична (виражається у формі сатисфакцій - запевнення постраждалої сторони про недопущення повторення такого правопорушення, висловлення вибачень, вираз жалю, покарання конкретних винуватців того, що відбулося) і матеріальна (реституції і репарації).

3. Підстави виникнення міжнародно-правової відповідальності. Політична відповідальність виникає внаслідок порушення норми МП, що охороняє інтереси іншого суб’єкта. Матеріальна відповідальність виникає внаслідок порушення норми МП через майновий збиток, заподіяний унаслідок правопорушення, і наявності причинного зв’язку між правопорушенням і цим збитком.

4. Поняття міжнародного злочину. Міжнародні злочини - тяжкі міжнародно-протиправні діяння, що вчиняють замах на основи існування держав і народів, підривають головні принципи міжнародного права і загрожують міжнародному миру і безпеці.

5. Відповідальність фізичних осіб за вчинення міжнародних злочинів. Сучасним МП визнана індивідуальна кримінальна відповідальність фізичних осіб за вчинені ними злочини проти миру і безпеки людства. Відповідальність фізичних осіб за такі злочини найчастіше наступає за умови, коли їхні злочинні діяння пов’язані зі злочинною діяльністю держави. Офіційний статус особи не звільняє її від кримінальної відповідальності.