2.11.3 Зміст підпункту «Визначення коефіцієнту зростання продуктивності одиниці нового засобу праці порівняно з базовим»

Коефіцієнт зростання продуктивності одиниці нового засобу праці порівняно з базовим визначається за формулою:

, (2.11.13)

де: – коефіцієнт зростання продуктивності одиниці нового засобу праці порівняно з базовим;

– річні обсяги продукції (робіт, послуг, річна проходка), що виробляється за допомогою відповідно базового та нового засобу праці, натуральні одиниці.

Річний обсяг продукції (робіт), що виробляється з використанням обладнання залежить від його річного ефективного фонду роботи, вираженого у годинах та годинної продуктивності одиниці техніки, тобто:

_{, (2.11.14)}

де: – річний ефективний фонд роботи обладнання (календарний фонд виражений у годинах за вирахуванням простоїв обладнання у зв’язку з вихідними, святковими та неробочими днями, технологічних простоїв та простоїв у зв’язку з проведенням технічного обслуговування та усіх видів ремонтів), год.;

q – годинна продуктивність одиниці техніки, нат. од./ год.

Річний ефективний фонд роботи обладнання повинен визначатися у чіткій відповідності з регламентом проведення його технічного обслуговування та ремонтних робіт.

Річний обсяг робіт, виконаний буровим обладнанням, виражається річною проходкою. Річна проходка розраховується, виходячи з комерційної швидкості буріння, та визначається за формулою:

, (2.11.15)

де: – комерційна швидкість буріння, ;

12,17 – кількість верстато-місяців у календарному році;

– коефіцієнт оборотності бурових установок.

Комерційна швидкість – показник, що характеризує темпи проведення робіт із буріння й кріплення свердловин. У загальному вигляді визначається за формулою:

, (2.11.16)

де: Н – глибина буріння, м;

720 – умовна середньомісячна кількість годин перебування бурової установки в складі фонду бурових установок підприємства або її роботи (дорівнює 30 днів  24 години);

– календарний час буріння свердловини, годин (уключає час механічного буріння, спуско-підйомних операцій, кріплення, допоміжних та ремонтних робіт, час аварій, ускладнень і час простоїв).

2.11.4 Зміст підпункту «Визначення економії річних експлуатаційних витрат споживача при використанні ним нового засобу праці»

Експлуатаційні витрати споживача при використанні машин та обладнання включають:

• вартість спожитих машинами та обладнанням енергії, палива, паливно-мастильних та інших матеріалів;

• вартість технологічних втрат матеріальних ресурсів;

• витрати на оплату праці робітників (разом з відрахуваннями на соціальне страхування), які зайняті обслуговуванням машин та обладнання;

• витрати на проведення технічного обслуговування та всіх видів ремонтів машин та обладнання (вартість запасних частин, комплектуючих виробів та розхідних матеріалів; заробітна плата робітників, зайнятих на ремонтних роботах, разом з відрахуваннями на соціальне страхування; витрати на утримання і експлуатацію машин і обладнання, які залучаються до проведення ремонтних робіт; вартість послуг ремонтних цехів, допоміжних виробництв та сторонніх організацій);

• інші витрати, які можуть бути віднесені до експлуатації машин та обладнання.

Результатом впровадження певного технічного рішення може стати або економія експлуатаційних витрат, або їх збільшення. Якщо відбувається зростання за тим чи іншим елементом експлуатаційних витрат, то в розрахунок економічного ефекту таку різницю враховують з від’ємним значенням.

Економію (перевитрати) експлуатаційних витрат обчислюють в річному обсязі шляхом віднімання експлуатаційних витрат до впровадження технічного рішення річних експлуатаційних витрат після нього:

, (2.11.17)

де: – годинні експлуатаційні витрати відповідно до впровадження технічного рішення та після нього, грн.;

– річний ефективний фонд роботи обладнання після впровадження технічного рішення.

Якщо результати впровадження технічної пропозиції впливають на зміну собівартості продукції (робіт послуг) не лише за рахунок зміни експлуатаційних витрат або за рахунок зміни інших складових таких витрат, то їх величину визначають за статтями калькулювання.

Результати впровадження технічного рішення суттєво можуть впливати на загальні фінансові результати діяльності підприємства. Внаслідок реалізації додаткової продукції (робіт, послуг) підприємство може отримати прибуток, який в економічних розрахунках вважається таким, що знижує її собівартість. Такий ефект слід також врахувати при визначенні економії споживача на поточних витратах.