1.7 Вимоги до оформлення розрахунково-пояснювальної записки магістерської роботи

Розрахунково-пояснювальна записка оформляється згідно з вимогами, що висуваються до оформлення текстових документів Міждержавним стандартом. ГОСТ 2.105-95. «Загальні вимоги до текстових документів». Вона має бути віддрукована на одній стороні аркуша формату А4 (210x297 мм), а за необхідності схеми, рисунки і таблиці допускається виконувати й на аркушах інших форматів, передбачених Міждержавним стандартом ГОСТ 2.001-93 «Єдина система конструкторської документації».

Аркуші повинні мати рамку й основний надпис згідно з Міждержавним стандартом ГОСТ 2.104-2006. Відстань від лівої сторони рамки до початку рядків повинна бути 5...7 мм, від кінця рядків до правої сторони рамки – 5...3 мм. Відстань від верхньої сторони рамки чи основного надпису до верхнього чи нижнього рядка тексту має бути 10...15 мм.

Оригінали текстових документів виконують одним з наступних способів:

- із застосуванням друкуючих і графічних пристроїв виведення ЕОМ (ГОСТ 2.004);

- рукописним - креслярським шрифтом за ГОСТ 2.304 з висотою букв і цифр не менше 2,5 мм. Цифри і букви необхідно писати чітко чорною тушшю.

Копії текстових документів виконують одним з наступних способів:

– ксерокопіюванням – при цьому рекомендується розмножувати способом двостороннього копіювання;

– світлокопіюванням.

Незначні помилки у написанні тексту та графічні неточності, виявлені при оформленні пояснювальної записки, допускається виправляти шляхом підчищення або зафарбовування спеціальною білою фарбою з наступним нанесенням на цьому ж місці виправленого тексту чи графіки. При цьому пошкодження аркушів та сліди помарок не допускаються.

На початку розрахунково-пояснювальної записки розміщують зміст. Він повинен мати номери і найменування розділів та підрозділів із зазначенням номерів сторінок.

Розрахунково-пояснювальна записка має бути чітко викладена у логічній послідовності за розділами, які повинні мати порядкові номери у межах всієї записки, позначені арабськими цифрами з крапкою. Розділи повинні бути розбиті на підрозділи, пункти чи підпункти і мати відповідну нумерацію у межах кожного розділу, підрозділу чи пункту, наприклад: 1.4.2.1; 1.4.2.2; 1.4.2.3 і т.д.

Заголовки розділів пишуть прописними літерами, розташованих симетрично рамки (по центру). Крапку після позначення розділів, пунктів, підпунктів арабськими цифрами не ставлять. У кінці заголовка розділу крапка також не ставиться. Підкреслення та переноси слів у заголовках не допускаються. Якщо заголовок розділу складається із двох речень, то їх необхідно розділити крапкою. Для виділення заголовків рекомендується між ними і текстом залишати вільне місце розміром 15 мм.

Заголовки підрозділів, пунктів чи підпунктів записують із нового абзацу малими літерами (за винятком першої великої). У кінці заголовків пунктів та підпунктів крапка не ставиться.

При викладенні розрахунків, довідкових даних тощо необхідно посилатись на літературні джерела (вказуються в квадратних дужках із зазначенням їх порядкових номерів у списку літератури та сторінок, номерів формул чи таблиць у довідкових посібниках).

Усі формули, якщо їх у тексті більше від однієї, необхідно нумерувати арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу й порядкового номера формули, розділених крапкою. Номер ставлять із правої сторони аркуша на рівні формули. Посилання у тексті на порядковий номер формули дають у дужках, наприклад: «… у формулі (7.1)».

Фізичні величини подають тільки у системі СІ. Позначення одиниць фізичних величин записують тільки при числових значеннях та пишуть без крапки, наприклад: 500 м, 400 кН і т.д. Числові значення величин підставляються у формули, а потім без проміжних обчислень записуються як кінцевий результат. Значення символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, мають бути наведені безпосередньо під формулою, якщо вони у тексті не зустрічалися раніше. Значення кожного символу дають із нового рядка у тій послідовності, у якій вони наведені у формулі. Перший рядок розшифрування повинен починатися із слова «де» без двокрапки після нього.

Формули в пояснювальній записці оформлюють у формульному редакторі «Math Type», «Microsoft Equation» чи іншому аналогічному за призначенням.

Приклад запису тексту з формулою:

_{На швидкохідному валу електродвигуна встановлюємо шків із робочим діаметром:}

_(1.1)

де: – діаметр шківа редуктора, в роботі приймаємо = 700 мм;

– передаткове число редуктора, на верстаті-качалці СКД6-2,5-2800 використовують редуктор Ц2НШ-450 з передатковим числом = 39,9;

– необхідна частота подвійних ходів верстата-качалки, хв^-1;

– частота обертів ротора привідного електричного двигуна, хв^-1.

Текст розрахунково-пояснювальної записки може супроводжуватися ілюстраціями у вигляді електричних, гідравлічних чи кінематичних схем, рисунків, фотографій, графіків тощо, якщо вони не представлені у графічній частині роботи.

Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення тексту. Не слід у тексті наводити графіки, номограми та інший графічний матеріал із технічної літератури, який служить тільки для визначення розрахункових параметрів. Ілюстрації можуть бути розташовані за текстом викладеного матеріалу, у його кінці чи подані в додатках. Ілюстрації повинні бути виконані згідно з вимогами ЄСКД.

Усі ілюстрації (схеми, графіки тощо) називаються рисунками і, якщо їх у тексті більше однієї, нумеруються у межах розділу арабськими цифрами. Номер ілюстрації складається з номера розділу й порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад: Рисунок 1.1, Рисунок 1.2. Посилання на них у тексті дають так: «…на рисунку 1.1 представлено…» чи «...деталь (рисунок 1.2)». Якщо ілюстрацій небагато, то допустима їх наскрізна нумерація у межах усього тексту.

Кожний рисунок повинен супроводжуватися змістовним підписом, розташованим під ілюстрацією (підрисунковим текстом). Якщо у тексті документа є посилання на складові частини виробу, то на ілюстрації повинні бути вказані номери позицій цих частин, а на кінематичних та електричних схемах – позиційні позначення, установлені для схем даного типу. При посиланні у тексті на окремі елементи деталей (буртики, отвори, канавки і т. ін.) їх можна позначати літерами українського чи латинського алфавіту. Вказані дані наносять згідно з вимогами ЄСКД.

Рисунок 1.1 – Кінематична схема приводу лебідки та ротора

Результати розрахунків рекомендується подавати у табличному вигляді.

Рисунок 1.2 – Гак буровий:

1 – гак пластинчатий; 2 – гніздо; 3 – стержень; 4 – вісь; 5 – упор;6 – пружина; 7 – ствол; 8 – корпус; 9 – штроп

Над лівим верхнім кутом таблиці розміщують надпис «Таблиця ..» із зазначенням номера, наприклад: «Таблиця 1.2». Позначення таблиці складається із номера розділу та порядкового номера таблиці, розділених крапкою. Таблиці нумерують у межах розділу арабськими цифрами. Допустима наскрізна нумерація таблиць у межах текстового документа. Якщо у документі тільки одна таблиця, то вона не нумерується і слово «Таблиця» не пишеться. Кожна таблиця може мати заголовок, який розміщують над таблицею, після номера таблиці через дефіс. Заголовок повинен бути коротким і відображати зміст таблиці. У кінці заголовка крапку не ставлять. Заголовок пишуть малими буквами, крім першої великої. При переносі таблиці на наступну сторінку над її продовженням пишуть «Продовження таблиці» і вказують її номер. При цьому заголовок указується тільки над її першою частиною.

Нижче наведено приклад оформлення таблиці під номером 1.1 у текстовому документі.

Таблиця 1.1 – Основні параметри та технічні характеристики БУ 2500/160

№ з\п	Параметри	Значення
	Допустиме навантаження на гаку, кН	160
	Умовна глибина буріння, м	2500
	Розрахункова потужність на приведеному валу лебідки, кВт	560
	Буровий насос	Р560-Ш8
	Кількість бурових насосів	2
	Максимальне навантаження на стіл ротора, кН.	250
	Максимальне навантаження, кН	2500
	Корисна висота вишки, м	42,2
	Вантажоздатність вишки, кН	1850
	Кронблок	КБ5-185Бр
	Талевий блок	ТБК4-140Бр
	Дизель	ДЕА-100
	Сумарна потужність приводу	1200
	Оснастка талевої системи	4 5
	Вага рухомого обладнання талевої системи, кН	81,7

Додатки оформляють як продовження тексту пояснювальної записки на наступних його аркушах, розташовуючи у порядку появи посилань на них у тексті. Кожний такий додаток має починатися з нової сторінки. Додатки повинні мати спільну з рештою тексту наскрізну нумерацію аркушів.

Додаток повинен мати заголовок, написаний угорі симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка заголовком малими літерами з першої великої повинно бути написано слово «Додаток _» і велика літера, що позначає додаток. Додатки позначають великими літерами української абетки, починаючи з А, за винятком літер Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: додаток А, додаток Б тощо. Допускається позначення додатків літерами латинського алфавіту за винятком літер І, О. Один додаток позначається як додаток А.

За необхідності текст додатків може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти. У цьому випадку перед кожним номером пишуть позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: В.2 – другий розділ додатка В; Г.4.1 – підрозділ 4.1 додатка Г; Р.4.5.2 – пункт 4.5.2 додатка Р; С. 1.3.7.5 – підпункт 1.3.7.5 додатка С.

Ілюстрації, що є у тексті додатка, слід нумерувати в межах кожного додатка, наприклад: рисунок А.6 - шостий рисунок додатка А; таблиця В.2 - друга таблиця додатка В.

Додатки, як правило, виконують на аркушах формату А4. Допускається оформляти додатки на аркушах інших форматів, наприклад: АЗ; А4хЗ, А4х4;А2 і А1 та ін.