5. Споживання та його функція. Аналіз графіка схильності до споживання. Середня та гранична схильності до споживання.

Одним з найважливіших компонентів ЧНП є споживання. Витрати на спо­живання є також одним із компонентів сукупних витрат (сукупного попиту).

Споживання (С) - це та частина доходу після сплати податків, яка вит­рачається на придбання матеріальних благ і послуг.

Середня схильність до споживання (АРС) - це частина доходу (V) після сплати податків, яка споживається.

АРС= С/¥х100%.

АРС - це частка споживання (С) у доході (У) після сплати податків.

Гранична схильність до споживання (МРС) - це частка приросту споживан­ня (_∆С) у додатковій одиниці доходу (_∆У) після сплати податків.

МРС=_∆С/_∆У х 100%.

Функція споживання: С=С₀ + МРС х У, де

С₀ - автономне споживання, яке не залежить від поточного доходу ("спо­живчий кошик" відповідної групи населення: малозабезпечених, з середнім рів­нем доходу та високозабезиечених).

Функція споживання показує співвідношення між споживчими витратами та доходом після сплати податків в їхній динаміці (рис. 4. 1).

Якби споживчі витрати повністю дорівнювали доходам після сплати подат­ків, то графік функції С (рис. 4.1) прийняв би форму бісектриси. У будь-якій точці бісектриси С=У. Точка А означає "нульове заощадження"- повне спожи­вання. Ліворуч від точки А С>У, тобто "життя в борг" або за рахунок попере­дніх заощаджень. Праворуч від точки А - зона чистого заощадження, яка об­межується графіком С та бісектрисою. Обсяг С визначається відстанню від осі У до графіка С.

6. Фіскальна політика, що спрямована на пропозицію.

Вплив фіскальної політики на сукупну пропозицію досягається за допомо­гою податків. Припустимо, що економіка набула тенденції до скорочення виро­бництва, збільшення безробіття і тому держава має застосувати стимулюючу фіскальну політику у вигляді зменшення податкових ставок. Цей захід вплине як на сукупний попит так і на сукупну пропозицію (рис. 8.3).

Послідовність наслідків застосування фіскальної політики спрямованої на пропозицію

1. Зменшення податків зумовить збіль­шення сукупного попиту, внаслідок чого крива АО₁ переміститься в положення А0₂ (рис. 8.3). Це переміщення збільшить вели­чину ЧНП з О₁ до О₂ одночасно підвищить рівноважний рівень цін з Р₁ до Р₂.

2. Скорочення податків збільшить ве­личину заощаджень та інвестицій, що підвищить норму нагромадження капіта­лу і створить матеріальну основу для економічного зростання, посилить сти­мули до праці. Перелічені чинники зумо­влять переміщення кривої А8, у поло­ження А8₂. У результаті цього відбуває­ться подальше зростання ЧНП з 0₂ до 0₃ і зниження рівноважного рівня цін з Р₂ до Рз (рис.8.3).

Недоліки фіскальної політики, спрямованої на пропозицію

1.Не дає відповіді на запитання, як кількісно визначити вплив зменшення податків на приріст ЧНП.

2.Ефективність податкового зниження може бути незначною, якщо врахову­вати, що у часі переміщення кривої АО праворуч відбувається набагато швидше чим переміщення кривої АS праворуч і вниз (див. рис. 8. 3).

3.Зниження рівня податків і податкових надходжень до бюджету, як прави­ло, не супроводжується одночасним і збалансованим зменшенням державних витрат, що неминуче повинно створювати бюджетний дефіцит і тим самим ви­кликати інфляцію.

Спробу обгрунтувати межу зниження податкових ставок зробив амери­канський економіст А. Лаффер (рис. 8.4).Крива Лаффера показує зв'язок між по­датковими ставками та обсягом податкових надходжень і дає відповідь на запитання, при якій ставці податків податкові надхо­дження у бюджет максимальні. Однак, за­значена крива не дає відповідь на ряд запи­тань практичного характеру.

1. Як визначити ту точку на кривій, де знаходиться економіка в даний момент?

2. Як визначити той оптимальний рівень податкових ставок, при якому податкові надходження досягають максимуму?

Реальна ставка податків неоднакова для рі­зних країн і далеко не завжди є оптимальною.