- •Міжнародна торгівля: суть, причини виникнення, труднощі.
- •Політика дорогих і дешевих грошей.
- •Заощадження та його функція. Аналіз графіка схильності до заощадження, середня і гранична схильність до заощадження.
- •Дифлятор внп. Інфліювання та дефілювання обсягу номінального внп.
- •Споживання та його функція. Аналіз графіка схильності до споживання. Середня та гранична схильності до споживання.
- •Фіскальна політика, що спрямована на пропозицію.
- •Крива Філліпса.
- •Зовнішньоторговельна політика держави.
- •Визначення рівноважного обсягу виробництва за методом «вилучення-ін'єкції».
- •Зовнішня торгівля і рівноважний обсяг виробництва.
- •Рівноважний обсяг виробництва в умовах повної зайнятості.
- •Антикризова політика держави.
- •Фіскальна політика та державний бюджет.
- •Заощадження, інвестиції та норма процента в класичній економічній теорії.
- •Ефект мультиплікатора.
- •Кейнсіанська модель рівноваги.
- •17. Попит та пропозиція грошей. Грошовий ринок.
- •19. Крива Лаффера.
- •22. Абсолютна та порівняльна теорії міжнародної торгівлі.
- •23. Класичний, кейнсіанський та альтернативний підходи до безробіття.
- •24. Аналіз сукупної пропозиції. Характеристика кривої сукупної пропозиції.
- •25. Природа і специфіка циклічності економічного розвитку.
- •26. Гроші та грошові агрегати
- •27. Грошово-кредитне регулювання економіки.
- •28. Збільшення попиту на кейнсіанському, проміжному та класичному відрізках сукупної пропозиції
- •29. Класична модель макрорівноваги
- •30. Система національних рахунків та її головне завдання
- •31. Кредитна система.
- •32. Дискреційна фіскальна політика.
Заощадження, інвестиції та норма процента в класичній економічній теорії.
Середня схильність до заощадження (АРS) - це частина У, яка заощаджується.
АР8= S/Ух100%.
Гранична схильність до заощадження (МРS) - це частка приросту заощаджень (∆S) у додатковій одиниці доходу (∆У) після сплати податків.
МР8=∆S/∆Ух100%.
Функція заощадження: S= -С0+МРSхУ=-С0+ (І-МРС)хУ.
1-МРС=МРS.
Функція 8 є похідною від функції С і відповідно показує співвідношення між заощадженнями та доходом після сплати податків в їхній динаміці (рис.4.2).
Рис. 4. 2. Функція заощадження
S= -С0+МРSхУ
Рис. 4. 2 є дзеркальним відображенням рис. 4. 1. Сектор І "життя в борг",
сектор II - споживання, сектор III — заощадження.
Оскільки С+S=У то АРС+АРS=1 і, відповідно, МРС+МРS=1.
Інвестиції є другим, після С, компонентом сукупних витрат.
Інвестиції (І) - це економічні ресурси, що направляються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на капітальне будівництво, розширення виробництва, придбання та модернізацію устаткування.
Інвестиції відчутно впливають на АО обсяг сукупного виробництва, зайнятість. Вони сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання в майбутньому.
Валові І - це суми відшкодування (амортизації) і приросту інвестицій. Використання валових І.
Будівництво службових приміщень та виробничих споруд.
Придбання обладнання.
Приріст виробничих запасів.
Житлове будівництво.
Чисті І = Валові І - Амортизація. Чисті інвестиції ідуть на приріст капіталу суспільства (нові споруди, обладнання, приріст матеріально-виробничих запасів тощо).
Спонукальним мотивом здійснення витрат на інвестиції є прибуток. Підприємці купують засоби виробництва тільки тоді, коли очікується, що подібні закупки будуть прибутковими.
Значний вплив на попит на інвестиції справляє і процентна ставка. Процентна ставка - це ціна, яку фірма повинна заплатити, щоб узяти в борг грошовий капітал, необхідний для придбання реального капіталу.
Номінальна ставка процента виражається в поточних цінах.
Реальна ставка процента - це номінальна ставка за одрахуванням рівня інфляції. Саме реальна процентна ставка, а не номінальна, відіграє суттєву роль в прийнятті інвестиційних рішень.
Рис. 4. 3. Крива попиту на інвестиції:
г-процентна ставка; цін зменшує попит на гроші і ставку
І - обсяг інвестицій
На рис 4.3 зображена зворотна за-
г
лежність між процентною ставкою і
попитом
на інвестиції. Держава може
змінювати ставку процента, змінюючи
пропозицію грошей. Це робиться для
того,
щоб змінити попит на інвестиції.
Якщо
пропозиція грошей фіксована,
І то зміни в рівні цін впливають на обсяг
І інвестицій внаслідок дії ефекту процентної ставки (див.Т.З). Зниження рівня процента та збільшує інвестиції. І навпаки.
Крім зазначених вище факторів, на інвестиції впливають також чинники, що не пов'язані з доходом.
1.Витрати на придбання, експлуатацію та обслуговування устаткування. 2.Податки на підприємців.
3.Технологічні зміни (прискорення чи уповільнення науково-технічного прогресу).
4.Наявність основного капіталу (його надлишок або відносна недостатність).
5.Очікування (оптимістичні чи песимістичні прогнози стосовно майбутніх умов підприємництва).
Залежно від того, які фактори визначають обсяг попиту на інвестиції, вони поділяються на автономні та індуційовані.
Автономні І - це інвестиції, що здійснюються при фіксованому НД, тобто при незмінному АО на товари і послуги.
Автономні інвестиції здійснюються в нову техніку, спричиняючи підвищення якості продукції, і стають умовою зростання НД.
Індуційовані І - це інвестиції, причиною здійснення яких є стійке зростання попиту на товари і послуги в результаті зростання НД.
Індуційовані інвестиції є функцією від приросту НД. Коефіцієнт приростної капіталоемкості називається акселератором (Ь).
Акселератор (Ь) - це коефіцієнт,який показує скільки одиниць додаткового основного капіталу (∆К0) необхідно для виробництва додаткової одиниці національного доходу (∆У).
Ь=∆¥/∆К0.
ДК0 - зростання основного капіталу під впливом індуційованих інвестицій. Величину індуційованих інвестицій можна визначити за формулою: ІnНД=Ь(УП.1-УП.2), де
І - індуційовані інвестиції в п-му році; Ь - акселератор; Уn-1 - НД в (n-1)-му році; Уn-2 - НД в (n-2)-му році.
Якщо в поточному році розмір НД скоротився порівняно з минулим (Уn≤Уn-1), то індуційовані інвестиції набувають від'ємного значення. Це означає, що в результаті скорочення виробництва підприємці частково або повністю не відновлюють зношений капітал.
