17. Попит та пропозиція грошей. Грошовий ринок.

Суть пропозиції грошей полягає в тому, що економічні суб'єкти в будь-який момент мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот. Формула:

Пропоз.грош. = m*Гб

m – грош-кред. мультиплікатор

Гб – грош. база

Зміна пропозиції грошей (М1) може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора.

Оскільки грошова база (Мб) перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку - операцій на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції. Зміна коефіцієнта мультиплікатора визначається не тільки рішеннями центрального банку, а й багатьма іншими чинниками, що діють незалежно від його волі:

- норми обов'язкових резервів; - облікової ставки; - типової ринкової процентної ставки; - процентної ставки за депозитами до запитання; - обсягу багатства економічних суб'єктів; - тінізації підприємницької діяльності; - стану довіри до банків.

Попит на гроші визначається величиной грошових коштів, які господарські агенти хочуть використати як платіжні засоби. Він показує, яку частину свого доходу економічні суб'єкти вважають за краще зберігати в найбільш ліквідній формі - готівки.

Попит на гроші тісно пов'язаний зі швидкістю обігу грошей обернено пропорційною залежністю. Виділяються три групи мотивів попиту на гроші: 1) Трансакційний мотив полягає в тому, що економічні суб'єкти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтримати на належному рівні своє особисте та виробниче споживання. Ці гроші повинні бути в формі, придатній для їх негайного використання в платежі, тобто бути наявними, 2) Мотив завбачливості зводиться до того, що юридичні і фізичні особи бажають мати запас грошей як ресурс купівельної спроможності, з тим щоб у будь-який час мати можливість задовольнити свої непередбачувані потреби чи скористатися перевагами несподіваних можливостей. 3) Спекулятивний мотив попиту на гроші полягає в тому, що економічні суб'єкти бажають мати у своєму розпорядженні певний запас грошей, з тим щоб за сприятливих умов перетворити їх у високодохідні фінансові інструменти.

Грошовий ринок - це ринок, на якому продається і купується особливий специфічний товар - гроші, формуються попит, пропозиція та ціна на цей товар. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. На грошовому ринку діє багато суб'єктів з різними цілями. Це юридичні та фізичні особи, продавці, покупці, посередники.

специфіка полягає в тому, що продавець (власник) грошей, здійснюючи їх продаж і передаючи їх покупцеві, не втрачає права власності на них і може повернути їх у своє розпорядження на заздалегідь визначених умовах.

Ціна грошей має форму процента на позичені чи залучені кошти, що істотно відрізняє її від звичайної ціни на товарних ринках. Розмір процента визначається не величиною вартості, яку містять у собі куплені (позичені чи залучені) гроші, а їх споживчою вартістю - здатністю приносити покупцеві додатковий дохід чи блага.

18. Ринок праці. Закон Оукена.

Ринок праці (Робочої сили) - система економічних відносин з приводу купівлі-продажу такого специфічного товару, як робоча сила, важлива сфера економічної та соціально-політичному житті суспільства. Ринок праці, як і будь-який товарний ринок, заснований на попиті і пропозиції. Попит в даному випадку виступає у формі потреби на заняття вільних робочих місць і виконання робіт, а пропозиція - В наявності незайнятої робочої сили або бажання змінити місце роботи.

На попит і пропозицію робочої сили впливає ряд факторів: демографічні, міграційні, що характеризують економічну активність різних груп населення, - на пропозицію робочої сили, а стан економіки - на попит.

Синонімом до поняття "робоча сила" є поняття "економічно активне населення". Економічно активне населення - це частина населення країни, забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг. Чисельність економічно активного населення включає зайнятих і безробітних. До зайнятих відносяться особи, працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємстві будь-якої форми власності, а також мають іншу оплачувану роботу. До безробітних відносяться працездатні громадяни, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах з питань зайнятості, шукають роботу і готові приступити до неї.

Спробу математичними розрахунками визначити вплив безробіття на обсяги валового національного продукту країни зробив американський вчений Артур Оукен. Він вивів закон, відповідно до якого щорічний приріст реального ВНП приблизно на 2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові два відсотки приросту реального ВНП зменшують кількість безробітних на один відсоток. Аналогічно, кожне додаткове скорочення темпів приросту ВНП на два відсоткових пункти спричинює зростання норми безробіття на один відсоток.

Із даного закону випливає, що певна величина приросту ВНП необхідна для того, щоб не було можливості зростання безробіття. Закон Оукена дає змогу визначити рівень нормального безробіття.