2 .2 Розрахунок дійсних похибок базування при установці деталей у пристрою плоскою поверхнею

Рис. 2.3 - Схеми для визначення похибок базування при установці оброблюваних деталей у пристрою плоскою поверхнею

Оброблювана деталь (рис.2.3,а) встановлена на постійні опори пристрою нижньою базовою площиною 1, що є вимірювальною базою, тому що зв'язана з оброблюваною поверхнею 2 розміром мм. У цьому випадку похибка базування для розміру мм, отриманого після фрезерування, дорівнює нулю і не входить у сумарну похибку, що впливає на точність розміру. Затиск деталі виконується силою W.

Оброблювана деталь (рис. 2.3,б) встановлена в пристрою нижньою базовою площиною 1, але вимірювальною базою є площина 3, безпосередньо зв'язана з оброблюваною поверхнею 2 розміром мм. У цьому випадку виникає похибка базування, обумовлена наступним шляхом. Розмір С між віссю фрези і нижньою установочною базовою площиною 1 оброблюваної деталі є постійним. Отже положення осі фрези при обробці поверхні 2 залишається незмінним щодо установочної базової поверхні 1. Вимірювальна база 3 при фрезеруванні площини 2 у партії деталей буде переміщувати щодо зовнішнього діаметра фрези в межах поля допуску 0,40 мм на розмір мм, отриманий на попередній операції.

У даному випадку допуск на розмір мм між установочною поверхнею 1 і вимірювальною поверхнею 3. Визначаємо похибку базування оброблюваної деталі в пристрою мм. Похибка входить у сумарну похибку розміру мм, одержаного при даному способі установки оброблюваної деталі в пристрою. Отже на похибку налагодження верстата й обробку залишається мала величина

мм.

Щоб фрезерувати поверхню 2, необхідно усунути похибку базування , встановивши оброблювану деталь так, як показано на рис.2.3 в, або змінити допуски на розміри і мм. Оскільки робити установку деталі на рис.2.3, в незручно і технолог не може без згоди конструктора збільшити допуск на розмір мм, залишається одна можливість – зменшити допуск на розмір мм і, отже, зменшити похибку базування.

Новий зменшений допуск на розмір 65мм можна знайти з рівняння

, (2.4)

де і – допуски на розміри 65 і 25мм;

– сумарна похибка (без урахування похибки базування), визначається для розміру 25мм із таблиць середньої економічної точності обробки поверхонь деталей.

Знову прийнятий допуск на розмір 65мм технолог проставляє на ескізі і видає робітникові для фрезерування площини 1 на попередній операції. Наприклад, при допуск

Отже на операційному ескізі оброблюваної деталі повинні бути проставлені розміри з допусками і мм.

2.3 Розрахунок пристроїв на точність

Для забезпечення необхідної точності оброблюваної деталі при конструюванні пристрої необхідно вибрати таку схему, при якій буде дотримана умова

, (2.5)

де – дійсне значення похибки базування заготовки в пристрою;

– допустиме значення похибки базування заготовки в пристрою.

Допустиме значення похибок базування заготовки в пристрою орієнтовно розраховують за формулою

, (2.6)

де – допуск витриманого розміру;

– похибка обробки, одержана при виконанні даної операції.

При відсутності обґрунтованих даних про точність обробки, одержаної при даній операції, може прийматися середньоекономічна точність обробки.

Дійсне значення похибок базування заготовки в пристрою визначають з геометричних зв'язків, властивих схемі базування. Формули розрахунку для найбільш частих схем базування наводяться в довідкових даних.

Розрахункова сумарна похибка пристрої визначається за формулою

, (2.7)

де – допуск на оброблюваній деталі;

– коефіцієнт, рівний 0.8 – 0.85;

– коефіцієнт, рівний 0.6 – 1.0;

– похибка обробки на даній операції;

– похибка установки.

Похибка установки – це зсув заготовки при закріпленні. Вона залежить від типу пристрою і, головним чином, від характеру затиску і не залежить від схеми базування і методу обробки. Значення похибки базування можна вибрати з довідників. Визначивши похибку базування і знайшовши по таблицях похибку установки деталі і точність обробки , розраховуємо сумарну похибку пристрої , яку потім розподіляють по окремим складовим ланкам розмірного ланцюга

, (2.8)

де – похибка виготовлення деталей пристрою;

– похибка установки пристрою на верстаті;

– похибка внаслідок конструктивних зазорів, необхідних для посадки на установочні елементи пристрою;

– похибка чи перекіс зсуву інструмента, що виникає через неточність виготовлення напрямних елементів пристрою, якщо напрямні відсутні, похибка не враховується.

Умовні позначення до схем базування для типових випадків:

, , та ін. – допуски розмірів а, b, с та ін.

– мінімальний гарантований зазор;

x – радіальне биття.