4 Основні елементи пристроїв

Існують наступні елементи пристроїв:

установочні — для визначення положення оброблюваної поверхні заготовки щодо різального інструмента;

затискні — для закріплення оброблюваної заготовки;

напрямні — для надання необхідного напрямку руху різального інструменту щодо оброблюваної поверхні;

корпуса пристроїв — основна частина, на якій розміщені всі елементи пристроїв;

кріпильні — для з'єднання окремих елементів між собою;

ділильні чи поворотні — для точної зміни положення оброблюваної поверхні заготовки щодо інструмента, який ріже;

механізовані приводи — для створення зусилля затиску. У деяких пристроях установку і затиск оброблюваної заготовки виконують одним механізмом, який називають установочно-затискним.

4.1 Установочні елементи пристроїв

4.1.1 Основні правила установки заготовок

Обробка різанням здійснюється при відносному русі оброблюваної заготовки та різального інструменту. Щоб забезпечити задану точність обробки, заготовка повинна бути встановлена у певному положенні щодо різального інструменту. Після установки оброблювану заготовку закріплюють, що запобігає її зсуву під дією сил, які виникають у процесі обробки.

В одиничному і дрібносерійному виробництві заготовки встановлюють з вивіркою по чорнових чи оброблених поверхнях, а також по розмітці. У масовому і великосерійному виробництві вивірку не роблять, а оброблювані заготовки встановлюють, доводячи їх базові поверхні до зіткнення з установочними елементами (опорами) пристроїв. У цьому випадку на установку затрачається менше часу і забезпечується постійне положення установочних базових поверхонь заготовок у пристрою.

Залежно від умов обробки може знадобитися повна чи часткова орієнтація оброблюваної заготовки щодо різального інструменту. При повній орієнтації оброблюваній заготовці додають цілком визначене і єдино можливе положення в пристрою. При частковій орієнтації необов'язкова точна установка у визначених напрямках і навіть припустиме довільне положення (поворот) заготовки щодо якої-небудь осі. У цьому випадку схема установки і конструкція пристрою спрощуються.

При повній орієнтації базові поверхні оброблюваної заготовки щільно прилягають до установочних елементів пристрою. Для цього повинні дотримуватися умови контакту баз і опор, а оброблювана заготовка не повинна мати зрушення і обертання щодо трьох координатних осей. Оброблювана заготовка позбавлена всіх ступенів свободи положення її базових поверхонь у просторі є визначеним. Число опор повинне бути рівним шести (правило шести точок); їх взаємне розташування забезпечує стійкість установки оброблюваної заготовки в пристрою. Відстань між опорами приймають якомога великим, щоб під дією сили ваги не виникло перекиданого моменту.

При обробці нежорстких заготовок чи при недостатній їх стійкості через невелику довжину базових поверхонь може виникнути необхідність збільшення кількості опорних точок (понад шістьох). У цих випадках застосовують додаткові опори, регулюючі чи самовстановні. При установці оброблюваної заготовки їх підводять до її поверхні і закріплюють на час виконання даної операції — ці опори перетворюються у тверді.

Установочні елементи з точковими опорами мають обмежену поверхню контакту. До таких опор відносяться, наприклад, вузькі призми для установки циліндричних заготовок. Ці опори забезпечують постійну для всіх заготовок даної партії стійкість установки незалежно від похибок розмірів і форм. Недоліками установки на точкові опори є пошкодження базових поверхонь заготовок при великих силах притиснення, а також змішання оброблюваної заготовки через деформації в місцях контакту опор з базами.

Оброблювану заготовку встановлюють також по охоплювальним чи охоплюючим базовим поверхням. У цьому випадку заготовку надягають чи вставляють в установочний елемент з деяким зазором. Щоб позбавити заготовку всіх ступенів свободи, застосовують також комбіновані способи, наприклад установку: а) на два базових отвори і площину, перпендикулярну їх осям; б) на палець і дві площини; в) на отвір, площину й опору для кутової фіксації; г) на зовнішню циліндричну поверхню, торець і кутову опору.

У тих випадках, коли базою служить сама оброблювана поверхня, застосовують знімні ( які зрушуються) установочні елементи.

Таким чином, установочні елементи пристроїв повинні задовольняти наступним основним вимогам:

1) число і розташування їх повинне забезпечувати необхідну орієнтацію і стійкість оброблюваної заготовки за прийнятою схемою базування;

2) при використанні чорнових баз із шорсткістю поверхні R_z 40мкм установочні елементи слід виконувати з обмеженою опорною поверхнею з метою зменшення впливу похибок і нерівностей цих баз на стійкість установки;

3) установочні елементи (як основні, так і додаткові) повинні бути твердими і зносостійкими, але не повинні псувати базових поверхонь, що особливо важливо при установці на точні й чистові бази, які не підлягають подальшій обробці;

4) для спрощення ремонту пристрої установочні елементи повинні легко зніматися.