Проблемні запитання

• У чому полягає значення історії в житті суспільства?

• Доведіть, що історія України є частиною всесвітньої історії.

• Назвіть об’єкт та предмет курсу «Історія України».

• Охарактеризуйте методологічні засади історичної науки.

• Що таке історичне джерело? Які існують види історичних джерел?

• Що таке історіографія?

• Що у Вашому розумінні означає філософія історії?

• Назвіть видатних істориків України.

• Чому все більшої популярності у вітчизняній історичній науці набуває соціальна історія та історія повсякденності?

Ключові терміни та поняття: історичне джерело, історіографія, історія, історія повсякденності, соціальна історія.

Тема 2. Доісторична доба української історії

Лекція

1. Археологічна періодизація історії.

2. Початок формування людської цивілізації на території України.

3. Трипільська культура та її місце в історії України.

Семінарське заняття

1. Первісні державні утворення на території України (кіммерійці, скіфи, сармати, грецькі міста-держави Північного Причорномор’я).

2. Східні слов’яни в VІ–ІХ ст.: розселення, побут, вірування, проблеми етногенезу. Перші протодержавні утворення східного слов’янства. Заснування Києва і держава Аскольда.

Опрацювати самостійно

«Археологічні джерела. Заселення території України».

Реферати

1. Геродот про скіфів.

2. Давні слов’яни у працях зарубіжних авторів.

3. Доісторична доба на Житомирщині.

Творчі завдання

1. Ознайомтеся із працею Ю. Канигіна «Шлях аріїв» (К., 2006) та висловте своє ставлення до концепції арійського походження українців.

2. Підготуйте доповідь на тему «Скіфські кургани».

3. Опрацювавши додаткову інформацію, зробіть повідомлення про життя в античному місті на території Північного Причорномор’я (Ольвії, Херсонесі, Тірі, Пантікапеї тощо).

Література

Баран В. Д. Давні слов’яни / Володимир Данилович Баран. – К. : Альтернативи, 1998. – 336 с. – («Україна крізь віки», т. 3).

Баран В. Давня історія України в світлі сучасних наукових досліджень з археології / В. Баран // Історія України. – 2006. – № 17. – С. 8–14.

Бунятян К. П. На світанку історії / К. П. Бунятян, В. Ю. Мурзін, О. В. Симоненко. – К. : Альтернативи, 1998. – 336 с. – («Україна крізь віки», т. 1).

Винокур І. С. Археологія України / І. С. Винокур, Д. Я. Телегін. – Тернопіль : Богдан, 2004. – 480 с.

Древние цивилизации / [под общ. ред. Г. М. Бонгард-Левина]. – М. : Мысль, 1989. – 479 с.

Залізняк Л. Л. Первісна історія України / Леонід Львович Залізняк. – К. : Вища школа, 1999. – 264 с.

Крижицький С. Д. Античні держави Північного Причорномор’я / С. Д. Крижицький, В. М. Зубар, А. С. Русяєва. – К. : Альтернативи, 1998. – 352 с. – («Україна крізь віки», т. 2).

Скржинська М. В. Судочинство в античних державах Північного Причорномор’я / М. В. Скржинська // Укр. іст. журн. – 2009. – № 5. – С. 4–12.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

При підготовці до першого питання студенти повинні визначити, що первісні державні утворення на українських землях виникають в добу раннього залізного віку, коли завершується розклад первіснообщинного ладу й активізується процес класоутворення. Кіммерійці (ІХ–VІІ ст. до н. е.) – перше етнічне утворення на українських землях, про яке залишилася згадка в писемних джерелах, зокрема в поемі Гомера «Одіссея». Студенти мають звернути увагу на ареал розселення кіммерійців в Україні (територія між Дністром і Доном, Кримський і Таманський півострови), етнічне походження (іраномовні племена), спосіб життя (кочовий), особливості ведення господарської діяльності (першими почали виплавляти залізо), політичний устрій (мали царів).

За схожим зразком варто розглянути місце скіфів (VІІ–ІІІ ст. до н. е.) і сарматів (ІІІ ст. до н. е. – ІІІ ст. н. е.) в історії України. Стосовно скіфів студенти мають звернути увагу на групи скіфських племен – мігруючі (скіфи-кочівники і царські скіфи), що мали іранське коріння, та осілі (елліно-скіфи-калліпіди, скіфи-землероби і скіфи-орачі), що мали праслов’янське коріння; особливості їхнього розселення в межах території Великої Скіфії (на відміну від кіммерійців, охоплювала всю територію України); характер господарської діяльності (осілі племена займалися землеробством, кочові – скотарством); прояви «варварської демократії» в управлінні скіфським суспільством. На окрему увагу заслуговують скіфські варварські звичаї (вшанування царя, жертвоприношення богові війни тощо) та риси культури, зокрема т. зв. «скіфське золото» (золота пектораль). Необхідно показати взаємозв’язок скіфів з грецькими містами-державами.

Іраномовні племена сарматів витіснили скіфів, проте консолідуватися в єдиний етнос і створити повноцінну державу їм так і не вдалося. При висвітленні цього питання варто зупинитися на неоднорідності сарматських племен (царські сармати, язиги, роксолани, алани) та трьох хвилях їхньої експансії на українські землі. Окремо слід сказати про залишки матріархату в сарматському суспільстві, згадати сарматських цариць Томирис, Амагу та їхню схожість із міфічними амазонками.

Студентам слід відновити в пам’яті знання з всесвітньої історії й визначити, що дала античність для розвитку людства, зокрема в культурному плані. Вартим уваги є новий погляд українських науковців на явище грецької колонізації. Так, Н. Кравченко, І. Черняков вважають, що термін «колонізація» неточно відображає суть і характер процесу проникнення греків на територію Північного Причорномор’я, а тому доцільніше називати це явище «переселенням», а колонії – грецьким словом «опойкій» («переселене поселення»). Студенти мають визначити причини еллінської міграції (демографічну, аграрну, торговельну, сировинну, воєнну, соціальну, етнічну), її періодизацію (грецький і римський періоди), назвати першу грецьку колонію в Україні – м. Борисфеніду на острові Березань (друга половина VІІ ст. до н. е.) та найвідоміші грецькі міста-держави на узбережжі Чорного моря (Ольвія, Херсонес, Тіра тощо). Варто проаналізувати особливості полісної моделі суспільного устрою, яку принесли із собою греки, зокрема звернути увагу на політичний устрій міст-держав, особливості культурного життя в них. Для цього пропонуємо зупинитися на історії будь-якого еллінського полісу на українських землях.

Вивчення другого питання варто розпочати з визначення трьох гілок слов’янського народу: західної (поляки, чехи, словаки), східної (українці, росіяни, білоруси) та південної (болгари, серби, хорвати, македонці). Після цього перейти до проблеми етногенезу саме східного слов’янства, зокрема ознайомитися з дунайською, скіфо-сарматською, вісло-дніпровською, вісло-одерською, дніпро-одерською концепціями етногенезу.

Цікаво прослідкувати перші згадки про слов’ян у писемних джерелах І–ІІ ст. н. е. (римські історики Пліній Старший, Тацит, Птолемей; візантійські хроністи Йордан, Прокопій Кесарійський). Зокрема, Йордан сповіщає, що в VІ ст. існувало три гілки слов’ян: венеди (басейн Вісли), анти (Подніпров’я), склавини (Подунав’я). Саме антів видатний український історик М. Грушевський вважав предками українського народу.

Не менш важливим є й розгляд суспільного розвитку східних слов’ян. Слід наголосити, що в соціально-економічній сфері домінуюче становище посідало землеробство, важлива роль належала ремеслам; відокремлення ремесла від сільського господарства, зародження товарного виробництва у VІІІ–ІХ ст. сприяли активізації внутрішнього обміну, розширенню зовнішньої торгівлі з Великою Моравією, Болгарією, Візантією.

У політичній сфері для слов’ян була характерною поява великих союзів племен – дулібів, полян, волинян. У VІІІ–ІХ ст. виникають перші протодержавні утворення східного слов’янства – Куявія, або Руська земля (земля полян з центром Києві), Славія (земля словен, центр – м. Новгород), Артанія (Ростово-Суздальська земля, можливо, Причорноморська і Приазовська Русь). Тут варто зупинитися на літописній легенді заснування Києва, постатях князів Аскольда і Діра.

При висвітленні цього питання студентам важливо звернути увагу й на побут східного слов’янства та особливості релігійних вірувань (язичництво). Насамкінець можна прослідкувати залишки і трансформацію язичництва в сучасній українській культурі.