Розділ 3

Авіація

3.1 Люфтваффе

Саме в Другу Світову війну авіація, як і танки вперше стала стратегічно важливою і невід'ємною частиною армії. Авіаційні сили застосовувалися усіма арміями, які брали участь у війні. У цей період авіація була представлена у вигляді літаків, які на полі бою виконували різні функції: від розвідувальної до бомбардувальної і штурмової. У своїй роботі я наводжу порівняльний аналіз радянської та німецької авіацій.

Вищим оперативним з'єднанням люфтваффе був повітряний флот [18; С. 59].

Спочатку у складі люфтваффе було три повітряних флоту iз зонами відповідальності на території Німеччини. Після загарбання територій сусідніх країн на початку Другої Світової стало п'ять повітряніх флотів [18; С. 61]. Штатна чисельність кожного повітряного флоту ВВС Німеччини становила близько 1тис. бойових машин [18; С. 61].

У плані «Барбаросса» німецьке командування поставило перед Люфтваффе слідуючи завдання:

1.       Раптовою атакою радянських аеродромів розгромити радянську авіацію;

2.       Досягнути повного панування у повітрі;

3.       Підтримувати сухопутні війська безпосередньо на полі бою;

4.       Порушити роботу радянського транспорту;

5.       Бомбардувати великі промислові центри – Москву, Ленінград, Ярославль, Харків, Тулу [19; С. 99].

Я вважаю, що в роботі слід розглянути 4 типи літаків за 7 критеріями.  Технічні характеристики літаків Люфтваффе приведені у [Додаток 2; Табл. 1]

Винищувач конструкції Віллі Міссершмідта був створений в 1936 році [12; С. 17]. До 1941 року у вигляді останньої модифікації серії Е являв собою один з кращих винищувачів світу того часу. Вони були єдиними представниками винищувальної авіації Лютваффе, воювали на Східному фронті на початку війни. Дозволяв вирішувати повний спектр завдань винищувальної авіації в наступальних операціях: завоювання переваги в повітрі, ізолювання району бойових дій, супровід наступаючих частин, супровід бомбардувальників. До початку війни з СРСР винищувальна авіація на Східному фронті мала всього 440 боєздатних «Bf-109» [12; С. 114].

Ju-87 - одномотроний пікіруючий бомбардувальник, створений в 1934 році [18; С. 104]. Єдиний бойовий літак Другої Світової війни, який мав не вбиральне шасі. Я вважаю, що саме цей літак є яскравим представником логіки «Бліцкригу». Будучи морально і технічно застарілим, конструкція Ju -87 була проста, надійна, добре пристосована для потреб масового виробництва. Бойове застосування цього літака передбачало повне панування у повітрі своєї авіації. Така ситуація могла бути досягнута тільки при успішному здійсненні передбаченої в плані «Барбаросса» тактичної ідеї знищення радянської авіації раптовою атакою аеродромів [19; С. 99].

Ju-88 був найдосконалішим бомбардувальником Німеччини у ході всієї Другої Світової війни. При непоганих ТТХ, цей літак фактично був фронтовим бомбардувальником у силу відносно невеликої дальності польоту.

Модель He-111 почала застарівати вже до початку ВВВ. У рамках плану «Барбаросса» літак міг здійснювати або нічні вильоти, або денні у супроводі винищувачів. Як і Ju-87 застосування He-111 вимагало забезпечення повного панування в повітрі.

Таким чином з кількісного та якісного складу Люфтваффе можна зробити наступні висновки:

1.       У цілому німецька авіація відповідала цілям і задачам плану «Барбаросса», дозволяла забезпечити завоювання панування у повітрі на початковому етапі війни та ефективну підтримку сухопутних військ.

2.       Основним недоліком був значною мірою морально і технічно застарілий склад бомбардувальної авіації, ефективність застосування якого різко знижувалася при протидії винищувачів супротивника.

3.       Ні існуючі на момент розробки плану «Барбаросса» моделі, ні теоретичні розробки не дозволяли виконати кінцеву мету плану «Барбаросса» - контролювати з аеродромів розташованих уздовж Волги не захоплену територію СРСР. Дальності німецької авіації не вистачало навіть для бомбардування багатьох уральських об'єктів, тим більше не могла йти мова про атаки міст південного Сибіру і Далекого Сходу.

4.       По суті своїй німецька авіація була фронтовою авіацією, авіацією безпосередньої підтримки сухопутних військ і не могла вирішувати самостійних стратегічних завдань.

3.2 Радянська авіація

Звичайно, для того, щоб скласти план війни потрібно проаналізувати військові сили супротивника. Тому у роботі зрівнюються Люфтваффе із радянськими літаками.

У роботі не розглядаються деякі моделі літаків, які по офіційній радянській історіографії вважаються безнадійно застарілими, хоча, винищувач І-16, успішно протистояв німецькому літаку Bf-109E в умовах реального бою. І був основою винищувального парку СРСР [(1)c.7].

Я вважаю за потрібне розглянути 8 типів літаків за 7 критеріями. Технічні характеристики авіації Червоної армії наведені у [Додаток 2; Табл. 2].

До цих пір немає єдиної думки про кількісний склад радянських ВПС на момент початку війни. Називаються цифри по загальній кількості бойових літаків 17500-20000 [17; С. 90], з них на західному кордоні знаходився 9261 літак [17; С. 91]. Кількісне співвідношення родів авіації до початку війни виглядало наступним чином: у складі ВПС західних прикордонних військових округів знаходилося: 59% винищувачів, 31% бомбардувальників, 4,5% штурмовиків і більше 5% розвідників [19; С. 73]. З них нових літаків було 2748 (Як-1 - 399 шт., МіГ-3 - 1309 шт., ЛаГГ-3 - 322 шт., Пе-2 - 460 шт., Іл-2 - 249 шт. Та ТБ-7 - 9 шт.) [19; С. 81]. Сюди не потрапила велика кількість парку морської авіації Північного, Балтійського і Чорноморського флотів, в яких теж були нові моделі, і які теж вступили в бій у перші хвилини ворожого нападу [17; С. 94].

Як-1 був запущений в серійне виробництво 1940 році, був представником останнього покоління довоєнних винищувачів. Випущений у кількості 8700 штук був гідним опонентом Bf -109 [12; С. 58].

Винищувачі МіГ-3 і ЛаГГ-3 були створені у предвоєнні роки у відповідності із принципами «висотної війни». Тому виявилися недостатньо ефективні в реаліях перших місяців війни. За своїми технічними характеристиками МіГ-3 являв собою видатну для свого часу модель.

Фронтовий бомбардувальник Су-2 був найяскравішим представником стратегії раптового першого удару. Він був незамінний при вирішенні завдань безпосередньої підтримки наступаючих сухопутних військ, за умови повного панування у повітрі. У цьому сенсі він був більш сучасним аналогом Ju-87. Саме з цієї причини масове виробництво Су-2 було згорнуто з початком оборонних боїв Червоної Армії в 1941 році [19; С. 85].

Бомбардувальник Іл-4 розроблений в 1938 році [15; С. 213], був середнім фронтовим бомбардувальником аналогічним по виконуваним задачам з німецьким літаком He-111, але Іл-4 перевершував його майже за всіма характеристиками. Після першого бомбування Москви літаками He-111 і Ju-88, Червона Армія в серпні 1941 року, використовуючи літаки Іл-4 здійснювала нальоти на Берлін [15; С. 251].

Пікіруючий бомбардувальник Пе-2 на початковому етапі війни і аж до 1943 року був кращим представником машин цього класу в світі. Літак Пе-2, будучи восьмитонним бомбардувальником, виконував фігури вищого пілотажу притаманні до того тільки винищувачам [6; С.7]. Протягом всієї Другої Світової війни Пе-2 успішно чином виконував завдання безпосередньої підтримки сухопутних військ.

Дальній важкий бомбардувальник Пе-8 запущений в серію в 1939 році[6; С. 31]. Кількість випущених екземпляров - 79 штук [6; С.32]. Незважаючи на малу серію, я вважаю за потрібне згадати її в своїй роботі. Модель Пе-8 володіла видатними характеристиками дальності, висотності, швидкості польоту. У підтвердження цьому можна навести той факт, що в 1942 році на літаку Пе-8 під командуванням Героя Радянського Союзу льотчика Пусеп Е.К. був здійснений переліт Москва-Англія-Ісландія-Канада-США і назад, більше 18 тис. км [17; С. 191].

Це були висотні перельоти через лінію фронту над територією Європи зайнятої Німеччиною з радянською урядовою делегацією. Післявоєнне розслідування встановило, що засоби ППО Німеччини взагалі не зареєстрували факт перетину повітряного простіру [17; С. 191].

До початку війни Пе-8 був кращим далеким бомбардувальником світу і за своїми характеристиками стояв в одному ряду з Боїнг В-17 і Авро-683 «Ланкастер».

Штурмовик Іл-82 був видатним зразком конструкторської думки, заклав основи проектування штурмових літаків аж до сьогоднішніх днів. Він представляв собою найефективніший інструмент авіації для дії проти сухопутних військ. Маючи чудове бронювання і потужне озброєння Іл-2 був засновником класу штурмової авіації.

З вищенаведеного можна зробити такі висновки:

1.       Структура Люфтваффе відповідала завданням плану «Барбаросса» - бліцкригу проти Радянського Союзу.

2.       В повній мірі здійснити поставлені завдання авіація Німеччини могла тільки за умов повного панування в повітрі, досягнутого шляхом раптового удару по аеродромах Червоної Армії.

3.       У випадку найменших затримок при здійсненні плану блискавичної війни німецька авіація втрачала можливість виконати поставлені перед нею завдання.

4.       Здійснення останньої частини плану «Барбаросса» представляється категорично нереальним в силу відсутності необхідних технічних засобів (дальніх бомбардувальників і винищувачів).

5.       У кількісному співвідношенні Люфтваффе поступалося авіації Червоної Армії в декілька разів.

6.       У якісному відношенні при зразковій рівності характеристик винищувачів, німецька авіація володіла більш застарілими фронтовими бомбардувальниками і в зовсім не мала таких типів літаків, як дальній бомбардувальник і штурмовик.

7. З точки зору кількості, нові моделі літаків Радянського Союзу не поступалися німецьким, але вони були знищені ще на аеродромах.

8.        У якісному аспекті винищувальний парк авіації Червоної Армії був за своїми технічними характеристиками ідентичним із німецьким, але досвід німецьких пілотів надавав їм велику перевагу над супротивником.