Розділ 4

4.1 Військова артилерія

У ході Великої Вітчизняної Війни на полях битв зійшлися дві армії, які мали десятки тисяч артилерійських систем усіх калібрів. З обох боків деколи діяло одночасно до 70 тис. артилерійських знарядь і мінометів [7; С. 23]. І радянська артилерія вийшла переможницею з цих грандіозних битв. Її перемога в протистоянні з артилерією Вермахту, найсильнішої з усіх армій західу, була беззаперечною.

Артилерія будь якої армії середини 20-го століття повинна була виконувати 3 основні завдання: безпосередня підтримка піхоти і танків на полі бою, боротьба з танками супротивника, ураження цілей в тилу противника на відстанях понад 5 км. На 22 червня 1941 року Радянські Збройні Сили мали 75832 бойових одиниць артилерійських і зенітних знаряддь і мінометів [16; С.99].

У тому складі:

45-мм протитанкових гармат - 14 937 од.; 76,2-мм полкових гармат – 4708 од., 76,2-мм гірських гармат – 1121 од., 76,2-мм дивізійних гармат - 10 531 од., 122-мм гаубиць – 8014 од., 152-мм гаубиць – 3768 од., 107-мм гармат – 990 од., 122-мм гармат – 1255 од., 152-мм гармат зразку 1910/30 та 1934 років і 152-мм гаубиць-гармат МЛ-20 – 2985 од., 203,2-мм гаубиць – 849 од., 152-мм гармат Бр-2 і Бр-19 – 37 од., 280-мм мортир – 72 од., 210-мм гармат Бр-17 – 9 од., 305-мм гаубиць Бр-18 – 3 од., 305-мм гаубиць зразку 1915 року – 34 од.; 82-мм батальйонних мінометів - 13 287 од., 107-мм гірничо-в'ючних мінометів – 1574 од., 120-мм полкових мінометів – 3075 од.; 37-мм автоматичних зенітних гармат – 1382 од., 76,2-мм зенітних гармат – 4571 од., 85-мм зенітних гармат – 2630 од. [16; С. 95-129].

Артилерія, калібр якої був вищий за 76,2-мм була на озброєнні лише дивізії, а ні полку, чи батальйону.

У 1941 році важка військова артилерія стрілецьких з'єднань РСЧА не мала аналогів у складі Вермахту. Наявність двох артилерійських полків у артилерійсько-стрілецькій дивізії відкривало широкі можливості для маневру артилерією, зосередження її вогню на головному напрямку, дозволяло здійснювати посилення стрілецьких підрозділів дивізіонами артилерії калібру більшому ніж 76,2-мм.

Артилерія танкових і моторизованих дивізій РСЧА мала перевагу над аналогічними з’єднаннями Вермаху, забезпечувала потужну артилерійську підтримку. Однак потенціал, закладений в організаційно-штатній структурі радянської військової артилерії, часто не міг бути реалізований, оскільки артилерійські частини ще перебували в стадії формування. [16; С. 144].

На рівні стрілецького полку протиборчих сторін була рівність у кількості протитанкових гармат. Але з урахуванням кількості військ на кожній німецький полк доводилось 3 радянських полка. Радянський полк мав по 2 протитанкові гармати в кожному стрілецькому батальйоні і 6 гармат у протитанкової батареї [13; С. 121]. Піхотний полк вермахту мав протитанкову роту, що налічувала 12 гармат, але вони мили калібр 37-мм і не несли загрози для танків Радянської армії [7, C. 22; 13, C. 50].

В якісному плані радянська протитанкова артилерія перевершувала протитанкову артилерію Вермахту, оскільки радянські 45-мм ПТГ вражали усі типи танків, що були у на озброєні у складі Вермахту, а самі числелні німецькі 37-мм ПТГ були абсолютно безсилі проти радянських Т-34 і КВ-1й.

У складі західних округів було 37500 артилерійських знарядь. В цей же час Вермахт і армії його союзників у момент нападу на СРСР мали 31000 гармат і мінометів. Тобто за загальною кількістю артилерія Червонї Армії перевершувала німців [13, C. 227,].